Вулиця Ельворті

        Вулиця Орджонікідзе (від вул. Медведєва до вул. Колгоспної) була перейменована на Ельворті рішенням Кіровоградської міської ради від 24.02.2014 р. №2881.

        Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).

        Орджонікідзе Григорій Костянтинович – радянський партійний. і державний діяч. 1918-21 pp. брав активну участь у встановленні більшовицької влади в Закавказзі. З січня 1932 p. – нарком важкої промисловості СРСР. Був противником політики репресій, конфліктував з Й. Сталіним. 18 лютого 1937 p. після чергової суперечки з ним застрелився. Похований у Москві на Красній площі.

Ельворті

        «Ельворті Роберт і Томас» (АТ «Ельворті Роберт і Томас») – акціонерне товариство (АТ), одне з найбільших у 1908-17 рр. у галузі виробництва агрономічної техніки в усій Наддніпрянській Україні, розташоване у місті Єлисаветграді, і відоме зараз як Ельворті.

        АТ «Ельворті Роберт і Томас» виробляло землеробські знаряддя, молотарки, просорушки, сівалки, устаткування для млинів та підприємств харчосмакової промисловості. Основний капітал товариства сягав 6 млн рублів, вартість нерухомого майна становила майже 2,5 млн рублів.

        При заводі містилося правління, до якого входили А. Юнгман (директор-розпорядник), Р. і Т. Ельворті (директори). Окрім заводу, товариство мало комерційні відділення в містах Умань, Черкаси, Миколаїв, Кривий Ріг, Вознесенськ, Каховка, Ростов-на-Дону, Омськ, у Петропавлівському порту (нині Петропавловськ-Камчатський; останні три – тепер міста в РФ).

        Підприємство як приватна майстерня було засноване вихідцями з Британії братами Робертом і Томасом Ельворті 1874 року.

        1877 року було збудовано перший виробничий корпус, у якому розпочато виготовлення сівалок та інших машин. Розгорнулось активне будівництво заводу. У 1880-ті рр. завод Ельворті (так підприємство офіційно іменувалося до 1922 року), було першим і єдиним не тільки в Російській імперії, але і у всій Європі. У цей період на заводі працювало від 1600 до 2000 робітників.

        На повну потужність завод запрацював 1908 року. Вже у 1910-ті рр. на підприємстві разом з сівалками випускали молотарки, маслобійки, просорушки та іншу техніку. Завод інтенсивно розширявся, нарощував темпи виробництва. До кінця 1917 року на заводі працювало вже понад 7 тисяч робітників.

        Продукція підприємства не раз одержувала відзнаки на всеросійських та міжнародних виставках, користувалась попитом, як на російському, так і міжнародному, європейському, ринках. Представництва компанії знаходилися у 52 містах Російської імперії, Лондоні та Нью-Йорку.

        Після Жовтневого перевороту 1917 року товариство занепадає.

        Після закінчення військових дій у 1918 році Р. П. Ельворті звернувся у міністерство іноземних справ Радянської Росії з вимогою компенсації 12,5 млн. крб – мінімальної суми, вкладеної у справу. Та у лютому 1919 року під погрозами вбивства і підриву будівель заводу керівництво підписало зобов’язання про виплату більшовикам 3,7 млн. крб. Роберт Ельворті підписав цей документ 1 квітня 1919 року. У квітні 1919 року (за ін. даними – 1920 року) завод був націоналізований більшовиками. 1922 року заводу сільсько-господарських машин, що знаходився в Єлисаветграді, присвоєно назву «Червона зірка».

        Перебуваючи вже за кордоном, 1923 року Р. Ельворті звернувся з листом до міської влади з проханням задля соціального захисту робітників заводу звільнити з-під арешту пенсійний фонд підприємства, сума якого складала декілька сот тисяч. крб. «Заради справедливості до людей, що багато років сумлінно працювали, я звертаюся до влади з проханням. повернути абонентам суму з нашого пенсійного фонду. Прізвища їх можна з’ясувати із старих книг. Р. Е. Ельворті». Відповідь в Англію не надійшла.

        Під час Другої світової війни 84% потужностей заводу було зруйновано і лише після визволення міста 8 січня 1944 року завод почав відбудовуватися. І вже у 1944 році випустив 262 сіялки.

        У 2004 році, до 130-річчя заводу був побудований пам’ятник засновникам заводу англійцям братам Роберту і Томасу Ельворті, який розташований біля колишнього житлового будинку Ельворті. В цьому будинку створено музей історії заводу, зараз це пам’ятка архітектури 19 століття. У 2004 році завод відвідали нащадки Роберта і Томаса Ельворті: Майкл і Роджер Кларксон Вебб, з якими представники заводу тримають зв’язок і сьогодні.

        24 жовтня 2016 року ПАТ «Червона зірка» перейменовано на ПАТ «Ельворті». Нині на «Ельворті» випускається продукція світового рівня. Інноваційні розробки «Ельворті» отримують найвищі оцінки від українських і європейських аграріїв. Цей результат з повним правом можна назвати заслугою кожного заводчанина.

Дізнатися більше:

Книги

Матівос, Ю. Брати Ельворті: свої в далекій стороні / Ю. Матівос // Місто на сивому Інгулі. – 2005. – С. 185-187.

Місто і люди: Єлисаветград – Кіровоград, 1754-2004 / В. П. Ауліна, С. В. Грищук, Д. С. Давидов, О. М. Корнілов та ін.; Спілка підприємців Кіровоградської області. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2004. – 298 с.: іл.

Публікації

Босий П. Роберта Ельворті згадаймо добрим словом // Народне слово. – 1996. – С. 4.

Верескунова Т. На спомин про Ельворті / Верескунова Т. // Народне слово. – 1997. – 13 грудня. – С. 3.

Виноградов, Олександр. Сага про Ельворті. До наших днів / Олександр Виноградов, Ірина Іванова // Кіровоградська правда. – 2019. – 25 липня. – С. 9 : фото.

Висоцька І. І. Історичний аспект інноваційного розвитку заводу Ельворті в Єлизаветграді (дореволюційний період) / І. І. Висоцька, В. М. Селєхова // Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств регіону. Кіровоград, 2012. – С. 189-190.

Ельворті повертаються в бронзі // Нова газета. – 2004. – 16 липня. – С. 1.

Заводу Ельворті – 145 // 21-й канал. – 2020. – 2 січня. – С. 1.

Корінь А. Як англійці «Червону зірку» засвітили / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2000. – 30 березня. – С. 1.

Макей Л. Нащадки Ельворті задоволені співпрацею / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 19 серпня. – С. 1, 2.

Макей, Л. Нащадки Ельворті задоволені співпрацею / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 19 серпня. – С. 1, 2.

Малик А. Ельворті повернулися до Кіровограда / А. Малик // Кіровоградська правда. – 2004. – 13 липня. – С. 1.

Попович Л. Нащадки Ельворті – на історичній батьківщині [Текст] / Попович Л. // Кіровоградська правда. – 2002. – 14 вересня. – С. 1.

Роберт і Томас Ельворті знову на своєму заводі // Кіровоградська правда. – 2004. – 8 липня. – С. 1.

Роберт і Томас Ельворті знову на своєму заводі // Кіровоградська правда. – 2004. – 8 липня. – С. 1.

Смотренко, В. Цирк Эльворти / В. Смотренко // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 8 листопада. – С. 4.

Юрченко, Ю. Завод Ельворті в роки громадянської війни / Ю. Юрченко // Народне слово. – 2006. – 6 квітня. – С. 4.

Чередник Анастасія. Вiд «Червоної зірки» до «Ельворті» / Анастасія Чередник // Народне слово. – 2016. – 7 квітня. – С. 2.

Шкабой В. Эльворти сегодня / В. Шкабой // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 21 серпня. – С. 2: фото.