Провулок Івана Драча

        Провулок Довгорукова було перейменовано на Івана Драча рішенням Кропивницької міської ради від 27.07.2023 р. №1659 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Провулок знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Юрій Володимирович – князь із династії Рюриковичів. Відомий під прізвиськом Долгорукий за те, що втручався у боротьбу за київський престол та міжусобиці на Русі.

Драч Іван Федорович

        Іван Федорович Драч – український поет, драматург, сценарист, перекладач, громадський і політичний діяч, дин із провідних представників «шістдесятників», автор численних поетичних збірок, творів, сценаріїв, лауреат Шевченківської премії та інших нагород, перший голова Народного Руху України. Народився 17 жовтня 1936 р. в селі Теліжинцях Тетіївського району на Київщині в сім’ї робітника радгоспу.

        У 1958 році вступив на філологічний факультет Київського університету, який йому, вільнодумному студентові, не довелося закінчити стаціонарно. У вересні 1961 р. відновився на заочному відділенні. Пізніше, залишивши навчання, почав працювати в «Літературній газеті» (нині – «Літературна Україна»), куди Павло Загребельний узяв талановитого початківця на роботу до відділу поезії.

        Згодом І. Драч здобув фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві, працював у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка, у журналі «Вітчизна». Із середини 80-х років – член, а далі голова правління Київської організації Спілки письменників України. На І з’їзді Народного руху України за перебудову (1989 p.) був обраний його головою. Весною 1990 р. став депутатом Верховної Ради України від Артемівського виборчого округу. Був також членом Парламенту України в 1998-2006 рр. Пізніше очолив громадську організацію – Товариство «Україна» (нині – Товариство «Україна-Світ»). Із 2000-го по 2002-й роки був на урядовій посаді голови Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіо. У 2014 р. очолював Комітет із присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року».

        Перша збірка віршів І. Драча «Соняшник» побачила світ 1962 р. Далі – «Протуберанці серця» (1965 р.), «Поезії» та «Балади буднів» (обидві – 1967 р.), «До джерел» (1972 р.), «Корінь і крона» (1974 р., Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1976 р.), «Київське небо» (1976 р.), «Сонячний фенікс» (1978 р.), «Сонце і слово» (1979 р.), «Шабля і хустина» (1980 р.), «Американський зошит» (1981 р.), «Соняшник» (вибране) і «Теліжинці» (обидві – 1985 р.), двотомник «Вибраних творів» (1986 р.), «Храм сонця» (1988 р., переклад «Книги скорботних пісень» Г. Нарекаці та власна поема «Чорнобильська мадонна»), «Лист до калини» (вибране, 1990 р.), «Вірші та поеми» (вибране, 1991 р.), «Вогонь з попелу» (1995 р.), «Сізіфів меч» (1999 р.), «Анатомія блискавки» (вибране, 2002 р.), «Противні строфи» (2005 р.), «Поеми» (2006 р.), «Берло» (2007 р.), «В королівстві Рекса» (2008 р.), «Твори у трьох томах» (2010 р.), «Сонце моє» (вибране, 2010 р.), «Вибрані твори у двох томах» (2011 р.), «Тощо» (2013 р.) «SaтирикоN. Pro i contra» (2015 р.), «Страта дерев у Києві» (2016 р.), «Вийшов з радіо чорний лев» (2018 р.), перші томи майбутнього 10-томника; окремо видавалися драматична поема «Дума про Вчителя» (1971 р.), а згодом – збірка «Драматичні поеми» (1982 р.), куди ввійшли також «Соловейко-Сольвей» та «Зоря і смерть Пабло Неруди»; кіносценарії надруковано в збірках «Іду до тебе» (1970 р., 2006 р.), «Київський оберіг» (1983 р.), «Гора» (1997 р.), «Криниця для спраглих» (2010 р.); літературно-критичні статті й есе – у книжці «Духовний меч» (1983 р.); публіцистичні статті, доповіді, виступи, інтерв’ю – «Політика» (1997 р.) та «Від форуму до форуму» (2006 р.); у співавторстві з М. Поповичем і С. Кримським – біографічна повість «Григорій Сковорода» (1984 р.).

        Рання творчість І. Драча виявляє спраглий потяг шістдесятників до знань, віру в силу науки, пізнаваність світу. Основні риси його тодішнього стилю – віддалена асоціативність, різке поєднання предметної чуттєвості реалістичних деталей із несподіваною символізацією. Взаємопроникнення традицій і новацій виявилось і на рівні мови – у зовні незвичних словосполуках, уведенні абстрактної лексики та наукової термінології у віршований текст. Поет експериментує з ритмікою, метрикою, активізує базовану на особливостях фольклорного віршування тоніку, поновлює в правах верлібр, залучає образні ресурси з інших видів мистецтва. Буйна метафоричність, свіжість світосприймання, експресіоністична гіперболізація почуттів, жага опанування й «переплавлення» здобутків світової культури (і певна еклектичність у їх поєднанні), космізм і «заземленість», щирість і епатаж – ці та інші риси емоційно-мислительної поліфонії, як і стильової палітри, чи не найбільш яскраво виявилися саме в перших чотирьох збірках. Еволюція Драчевого стилю відбиває й драматичні колізії синтезу народності й модерності, традиціоналізму й новаторства, риторичності й іронічності, інтелектуалізму й чуттєвості.

        Надзвичайно важлива і творчість Драча-кіносценариста. Фільми «Криниця для спраглих» (реж. Ю. Іллєнко) і «Пропала грамота» (Б. Івченко та І. Миколайчук), витримавши тривалу ідеологічну облогу, входять до золотої скарбниці українського кіно. «Камінний хрест» (Л. Осика), «Іду до тебе» (М. Мащенко), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (Ю. Ткаченко), «І в звуках пам’ять відгукнеться» (Т. Левчук за кіноповістю про М. Лисенка, написаною у співавторстві з І. Миколайчуком) – вдалі спроби наблизити до сучасного глядача творчість наших геніїв. Чекають на екранне втілення «поема для кіно» «Числа» (про непрості стосунки мистецтва й кібернетики), задум фільму про Г. Сковороду, документальна драма-колаж «Гора» (за документами, які стосуються Т. Шевченка та його перепоховання). Літературна критика й есеїстика письменника здебільшого теж осмислює улюблені імена й мотиви: Г. Сковорода, Т. Шевченко, Леся Українка, М. Рильський, М. Бажан, В. Земляк, Данте, П. Елюар, Е. Гемінґвей, Ф.-Ґ. Лорка, П. Неруда, сучасна література, театр, кіно…

        І. Драч переклав сучасною українською мовою «Історію Русів», твори Данте, В. Шекспіра, П. Севака, О. Вацієтіса, О. Чиладзе, інших авторів (підсумкова збірка перекладів «Наближення», 2008). Його твори також перекладено на основні мови народів світу. Збірку англійських перекладів «Orchard Lamps» іще в 60-х роках номіновано на Нобелівську премію, книжку перекладів на російську «Зеленые врата» (1980 р.) відзначено Державною премією СРСР 1983 р.

        Івагн Драч нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V, IV і III ступенів, Герой України. Почесний докор і професор восьми українських університетів.

        Відійшов у засвіти уранці 19 червня 2018 року у віці 81 року в київській клінічній лікарні «Феофанія» після важкої хвороби легень. Похорон відбувся 21 червня. Згідно з заповітом поета, його поховали біля могили сина Максима на кладовищі рідного села.

Дізнатися більше:

Книги

Драч І. Ф. Берло: книга поезій / передм. І. Дзюби / І. Ф. Драч. – Київ: Грамота, 2007. – 912 с.: іл. – (Б-ка Шевченківського комітету).

Драч І. Ф. Вийшов з радіо чорний лев: вибране / І. Ф. Драч. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2018. – 240 с. – (Українська Поетична Антологія).

Драч І. Ф. Гора: документальна драма-коллаж у 2 частинах / І. Ф. Драч. – Київ: Український письменник, 1997. – 118 с.: іл.

Драч І. Ф. Григорій Сковорода / І. Ф. Драч, М. В. Попович, С. Б. Кримський. – Харків: Фоліо, 2022. – 384 с. – (Життя видатних українців).

Драч І. Ф. Крила: поезії 1980-1990 років / І. Ф. Драч. – Харків: Фоліо, 2016. – 415 с.

Драч І. Ф. Криниця для спраглих: сценарії та кіноповісті / І. Ф. Драч. – Харків: Фоліо, 2017. – 589 с.

Драч І. Ф. Наближення: поетичні переклади й статті / І. Ф. Драч; упоряд., вст. ст. і комен. В. Брюггена. – Харків: Фоліо, 2012. – 380 с.

Драч І. Ф. Сатирикон: поезії / І. Ф. Драч; упоряд. І. Рябчій. – Харків: Фоліо, 2017. – 415 с.

Драч І. Ф. Соняшник: поезії 1960-1970 років / І. Ф. Драч. – Харків: Фоліо, 2016. – 414 с.

Історія русів: український переклад І. Драча. – 2-е вид. – Київ: Веселка, 2003. – 365 с.: іл. – (Золоті ворота).

Тетяна Яблонська: книга, яку знищили / вступна стаття та вірші І. Драча. – Київ: Мистецтво, 2017. – 56 с.: іл.

Публікації

Божко Олександр. Іван Драч: «В моїй душі гніздилася любов» / О. Божко // Літературна Україна. – 2016. – 22 вересня. – С. 8-9: портр.

Бондаренко Ю. Поема Івана Драча «Чорнобильська мадонна» у шкільному вивченні / Ю. Бондаренко // Дивослово. – 1999. – №5. – С. 34-39.

Витрикуш Г. Образи видатних людей минулого в поезії Івана Драча / Г. Витрикуш // Українська література в загальноосвітній школі. – 2010. – №3. – С. 40-41.

Глібчук Уляна. Іван Драч: «Я прийшов знайти, а не шукати...» / Уляна Глібчук // Бібліотечка «Дивослова». – 2011. – №5. – С. 13-15.

Гончарук Олена. Обрії поезії Івана Драча / Олена Гончарук // Українська мова та література. – 2010. – №1-2. – С. 11-12.

Драч Іван. Істинний герой: творчий подвиг Віктора Міняйла / Іван Драч // Літературна Україна. – 2009. – 21 травня. – С. 1.

Драч Іван. Коли своєволить сваволя: вірші / І. Драч // Літературна Україна. – 2015. – 9 квітня. – С. 8.

Драч Іван. Противні строфи: Вірші: її книжки ще не виданої / Іван Драч // Літературна Україна. – 2005. – 23 квітня. – С. 5.

Жолдак Богдан. Рік Івана Драча: рецензия / Б. Жолдак // Літературна Україна. – 2016. – 3 листопада. – С. 11: фот.

Жулинський Микола. Осінній Драч з вогненним жалом весняної кропиви / Микола Жулинський // Слово і час. – 2006. – №10. – С. 32-37.

Ільницький М. «Сприймати світ до всіх його глибин»: поезія І. Драча / М. Ільницький // Дивослово. – 2006. – №11. – С. 55-57.

Кужільна Л. Національна модель світу в творчості Івана Драча / Л. Кужільна // Рідна школа. – 2003. – №12, грудень. – С. 66-68.

Козак Сергій. Іван Драч: «Поезії ловлю на невід» / Сергій Козак // Літературна Україна. – 2011. – 20 жовтня. – С. 12-13.

Любарський Роман. Іван Драч: «Треба, щоб в нас було більше софії» / Роман Любарський // Народне слово. – 2017. – 5 жовтня. – С. 1, 16: фото. кол.

Любарський Роман. Іван Драч: «Тут джерела української духовності» / Роман Любарський // Народне слово. – 2017. – 9 листопада. – С. 8: фото.

Наєнко Михайло. 40 днів без Івана Драча / М. Наєнко // Літературна Україна. – 2018. – 2 серпня. – С. 3: портр.

Невінчана Н. Лірика Івана Драча: 8-й кл. / Н. Невінчана // Українська мова та література. – 2006. – №14-15. – С. 28-31.

Петренко О. Іван Драч: Що силувано, те не милувано / О. Петренко // Наше місто. – 2017. – 12 жовтня. – С. 4: фото.

Поет-шестидесятник: 85 років від дня народження Івана Драча (17 жовтня) // Шкільна бібліотека. – 2021. – №9. – С. 69-71.

Салига Тарас. Епоха творила Івана Драча, А Драч – епоху: мемуарні фрагменти / Т. Салига // Літературна Україна. – 2020. – 3 жовтня. – С. 8-9: портр.

Скорик Б. «У Теліжинцях світ мені тулиться...»: до 75-річчя Івана Драча / Б. Скорик // Літературна Україна. – 2011. – 13 жовтня. – С. 1, 8-9.

Тарнашинська Людмила. «А буде світ, яким його складем...»: пам’яті Івана Драча / Л. Тарнашинська // Літературна Україна. – 2018. – 12 липня. – С. 5: портр.