Вулиця Будьонного була перейменована на Віктора Домонтовича розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 р.
Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський).
Будьонний Семен Михайлович – радянський військовий і державний діяч. Маршал і Герой Радянського Союзу. Кривавий слід Першої кінної стелився від Волині до Центральної України. Коли Кінармія відкочувалася під тиском поляків до Києва, козаки влаштовували єврейські погроми в містечках… 18 жовтня 1920 р. до Єлисаветграда прибула комісія, очолювана Калініним, для розслідування злочинів Першої кінної: єврейських погромів, грабунків. За вироком ревтрибуналу, що відбувся 21-23 жовтня 1920 року в Єлисаветграді, було розстріляно за одними даними 40, за іншими – 153 кінармійців. Командир 6-ї дивізії Йосип Апанасенко та комбриг дивізії Василь Книга також були засуджені до розстрілу, який замінили позбавленням волі на п’ятнадцять років. Але замість покарання їх невдовзі відправили на навчання у військові академії.
Олександр Довженко
Віктор Домонтович (справжнє ім’я Віктор Петров) – відомий український письменник, літературний критик, історик, археолог. Свій псевдонім «В. Домонтович» Віктор Петров знайшов у литовській мові, а означає він «той, хто багато каламутить». Одним з перших в українській літературі (разом з Валеріаном Підмогильним) почав писати у жанрі інтелектуального роману. Також використовував псевдоніми Віктор Бер, Віктор Петренко та Борис Веріґо.
Віктор Платонович Петров народився 10 жовтня 1894 року в місті Катеринослав (нині Дніпро). Про його батьків відомо доволі мало – батько Платон Петров був священником. Дитинство Віктор провів в Одесі. Початкову освіту здобув у Холмській чоловічій гімназії, яку закінчив 1913 року. Вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет, який успішно закінчив 1918 року. Віктор Петров виявив себе надзвичайно здібним студентом і навіть отримав срібну медаль за свою дипломну роботу. Завдяки своїй зацікавленості у науковій діяльності залишився в університеті ще на два роки (до 1920 p.) і отримував професорську стипендію.
У 1920-х роках приєднуєднався до кола неокласиків. Був близьким товаришем Миколи Зерова. Віктор Петров закохався у дружину Зерова Софію, яка відповіла йому взаємністю. У них розпочався роман. Лише через 30 років, а саме у 1957 p., Віктору та Софії вдалось одружитись.
Після університету займався літературною, критичною творчістю, та найбільше – етнографією. З 1925 до 1933 року працював в Етнографічній комісії Української Академії наук. З 1927 року був обраний її головою.
Наприкінці 1920-х років вийшов друком перший роман Віктора Петрова, який і був підписаний псевдонімом В. Домонтович, «Дівчина з ведмедиком» (1928 р.). У ці ж роки написаний і другий роман письменника – «Доктор Серафікус» (хоч видати його вдалося лише у 1947 році в Мюнхені). Третій роман Віктора Домонтовича був написаний впродовж 1942-1943 років і виданий у 1948 р. у Рогенсбурзі.
1941 року Харків, в якому на той час проживав Віктор Петров, був окупований німцями. У 1942-1943 роках видавав часопис «Український Засів». Після Другої світової війни опинився в Німеччині і став частиною активного руху українських емігрантів. Був одним із засновників Мистецького українського руху. Викладав в Українському вільному університеті у Мюнхені та у Теологічній академії Української автокефальної православної церкви. 18 квітня 1949 р. Петров несподівано зник з Мюнхена. Виникли версії щодо його вбивства, та через кілька років виявилось, що він живе й працює в Москві. З 1956 року діяльність Петрова пов’язана з Інститутом археології у Києві. Через втрату документів під час війни Петров змушений повторно захищати дисертацію 1966 року. Як історик він писав про походження українського народу, вивчав Зарубинецький могильник, скіфську мову та культуру, слов?янський етногенез тощо. Помер Віктор Петров 8 червня 1969 року. Його поховали на Лук'янівському військовому цвинтарі.
Дізнатися більше:
Книги автора
Домонтович В. Вибрані твори: романи / В. Домонтович; вступ. ст., упоряд. В. Агеєва. – Київ: Книга, 2008. – 360 с. – (Твори української діаспори).
Домонтович В. Доктор Серафікус: роман / В. Домонтович. – Харків: Фоліо, 2013. – 301 с. – (Шкільна б-ка укр. і зарубіж. літ-ри).
Книги про автора
Андрєєв В. М. Віктор Петров: нариси інтелектуальної біографії вченого. – Дніпропетровськ: Герда, 2012.– 476 с. (серія «Dniproviana»).
Коляда І. А. Віктор Домонтович. – Харків: Фоліо, 2021. – 126 с.
Петров Віктор // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – Київ: Генеза, 1996. – С. 874-875.
Чабан М. П. З роду Петрових. Матеріали до історії роду письменника В. Домонтовича (Віктора Петрова). – Київ: НаУКМА, 2012.– 82 с.
Публікації
Грегуль Г. Загублена доля в життєвих (не) правдоподібностях: за романом В. Домонтовича «Дівчина з ведмедиком» / Г. Грегуль // Дивослово. – 2009. – №5. – С. 52-55.
Мариненко Ю. Топос ностальгії В. Домонтовича: повість «Без грунту» / Ю. Мариненко // Дивослово. – 2009. – №5. – С. 47-51.
Скочко Олена. «Той, що багато каламутить». Віктор Домонтович / Олена Скочко // Первая городская газета. – 2020. – 5 листопада. – С. 4: фот.
Шепель Ф. Домонтович, Бер, Віріго...: що пов’язує видатного вченого й письменника Віктора Петрова з Кіровоградщиною / Ф. Шепель // Наше місто. – 2019. – 10 жовтня. – С. 2.
Ресурси Інтернет
Вронська Т. В. БУДЬОННИЙ Семен Михайлович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т.1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – Київ: В-во «Наукова думка», 2003. – 688 с.: іл. URL: (останній перегляд: 28.05.2024).
