Вулиця Віктора Чміленка

     Вулиця Дзержинського була перейменована на Віктора Чміленка рішенням Кіровоградської міської ради від 24.02.2014 р. №2881.

       Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський) м. Кропивницький.

     Фелікс Едмундович Дзержинський – радянський політичний та державний діяч польського походження. Засновник і голова ВНК, один з організаторів «червоного терору» в Радянській Росії.

Чміленко Віктор

        Віктор Іванович Чміленко народився 4 лютого 1961 року в місті Бобринець Кіровоградської області. Закінчивши місцеву школу, вступив до Кіровоградського технікуму механізації сільського господарства. Служив у прикордонних військах на території Туркменії на кордоні з Іраном. Після демобілізації до 1985 року працював у місцевому колгоспі інженером з техніки безпеки, згодом – у Бобринецькій ремонтно-експлуатаційній майстерні. 12 квітня 1991 року Віктора Чміленка було звільнено, офіційна версія – за власним бажанням.

     У 1992 році він заснував фермерське господарство «Вікторія». Обробляв 350 гектарів землі, вирощував зернові й технічні культури, розводив овець, свійську птицю.

     Життя людини мирної професії, фермера Віктора Чміленка, була без перебільшення постійною боротьбою: за справедливість, землю, яку він обробляв, Україну, майбутнє трьох дітей.

     Він нічого не боявся. Не вмів мовчати і залишатися пасивним спостерігачем, коли стикався з несправедливістю. За землю, за справедливість, за майбутнє він все життя воював з місцевою владою. За них же вийшов на Майдан.

     Обидва діда Чміленка загинули при «совєтах». У одного відібрали землю, заарештували за критику колективізації і розстріляли. Другого – відправили на Соловки. Звідки він так і не повернувся.

     Можливо, саме тому життєвим принципом Віктора Чміленка стало: це моя земля і я не буду жити інакше.

     «Я господар на своїй землі, я – влада в моїй країні. Тому що я – частина українського народу, тому що тут полягли в землю мої діди», – говорив він.

     Віктор Чміленко активно долучався до суспільно-політичного життя. У 2004 році він став учасником Помаранчевої революції.

     Протягом 2005-2006 років Віктор збирав спогади жителів сіл Бобринецького району про Голодомор. Зібрані матеріали передав до Бобринецького краєзнавчого музею. Цікавився історією та археологією.

     У 2010 році Віктор Чміленко виступив проти голови та чиновників Бобринецької районної адміністрації, які планували переділ земель району.

     У 2012 році він брав участь у поїздках Автомайдану по всій країні та в акції проти забудови біля Бобринця. Був учасником «Асамблеї малого та середнього бізнесу».

     Разом із дружиною Людмилою виховував трьох дітей – сина Віктора та доньок Ірину й Катерину.

     Упродовж усіх місяців протесту Віктор Чміленко підтримував Майдан у Кіровограді (нині Кропивницький) та в Києві, був на вічі у столиці 1 грудня, брав участь в акціях Автомайдану, у місті Василькові блокував виїзд солдатів внутрішніх військ.

     Востаннє до Києва Віктор Чміленко приїхав 19 лютого. Наступного дня допомагав виносити поранених із вулиці Інститутської. О 10:28 Віктор Чміленко був біля верхнього виходу зі станції метро «Хрещатик». Побачивши пораненого, побіг до нього й зупинився біля дерева. Тієї миті в чоловіка поцілили кулі: одна поранила ліве плече, а друга розірвала сонну артерію на шиї. Пораненого перенесли до готелю «Україна», однак урятувати його не вдалося. Вікторові Чміленку було 53 роки.

     Віктора Чміленка поховано у селі Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області.

Вшанування

     Віктора Чміленка поховано у селі Борисівка Бобринецького району Кіровоградської області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Указом Президента України №890/2014 від 21 листопада 2014 року Вікторові Чміленку було присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

     Почесний патріарх УПЦ Філарет 4 липня 2015 року нагородив його медаллю «За жертовність і любов до України», а верховний архиєпископ Києво-Галицький УГКЦ Святослав 8 травня 2016 року відзначив почесною грамотою (посмертно). Ім’я та портрет Віктора Чміленка викарбувано на тимчасовому меморіалі Героїв Небесної Сотні у Києві та на Меморіалі Героїв Небесної Сотні у Львові.

     24 лютого 2014 року вулицю Дзержинського в Кіровограді (з 2016 року Кропивницький) було перейменовано на честь Віктора Чміленка, за рік на фасаді будинку №56 установили анотаційну дошку.

     27 червня 2014 року в місті Бобринець на фасаді будинку №17-А по вулиці 50-річчя Жовтня (нині вулиця Паркова), в якому жив герой, відкрито меморіальну дошку, а 22 серпня встановлено меморіальну дошку на фасаді будівлі середньої загальноосвітньої школи №5, де він навчався.

     У память про Віктора Чміленка кропивницький журналісл Ігор Токар та громадський діяч Олексій Цокалов зняли долументальний фільм «Чміль», який розповідає історію патріотизму Героя України з Бобринеччини.

Дізнатися більше:

Публікації

Прощання з Віктором Чміленком – одним із «Небесної сотні»: фотогалерея // Народне слово. – 2014. – 27 лютого. – С. 11: фото. кол.

Пташник Т. Три жменьки землі. Віктор Чміленко віддав життя за Україну / Т. Пташник // Наше місто. – 2014. – 27 лютого. – С. 1: фото. кол.

Віктору Чміленко присвоєно звання Героя України // Нова газета. – 2014. – 27 листопада. – С. 1: фото.

Сергеєв В. Хто бив Чміля по голові, тепер кладе йому квіти / В. Сергеєв // Наше місто. – 2015. – 26 лютого. – С. 1.

Скочко Олена. Віктор Чміленко: Коли беззаконня стає законом – супротив стає обов’язковим / Олена Скочко // Первая городская газета. – 2020. – 19 листопада. – С. 4: фот.

Віктор Чміленко: У нашому житті всі люди – вчителі... // Нова газета. – 2017. – 23 лютого. – С. 3.