Провулок Червоної калини

        Провулок Червоний було перейменовано на Червоної калини рішенням Кропивницької міської ради № 1556 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків» від 04.05.2023 р.

        Провулок знаходиться в Подільському районі (Ленінський), В. Балка, м. Кропивницький.

        Червоний – (рос. «красний») прикметник, що використовується у топоніміці, сам по собі не є комуністичною символікою. В той же час, за комуністичного режиму додавання до назви населених пунктів прикметника «червоний» (або російською мовою «красний») у багатьох випадках було символом встановлення радянської влади. У такому випадку назви відповідно до пп. «є» п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» підлягають перейменуванню.

Червона калина

        Цю назву запропонували мешканці провулку, просили її затвердити. Назва від словосполучення «Червона калина», яка є символом України, а патріотична пісня, «Ой у лузі червона калина...» є мотиваційною в боротьбі проти російської агресії, Авторові її – Степану Чарнецькому – на його батьківщині поставлено пам’ятник у вигляді великого калинового куща, що схилив свої гілки. В часи скрути, воєн цей ніжний образ перетворювався на символ боротьби за національну незалежність, визволення від поневолювачів. Мабуть, тому так дбайливо охороняли й доглядали в народі калину. Наруга над нею ганьбила людину. Невибаглива до кліматичних умов, калина росте майже по всій Україні й у кожному регіоні має свою назву: калина лісова, калина черлена, бамбара, свіба. Багато сіл ще й досі зберігають старовинну назву Калинівка, Калина, навіть жіноче ім’я Якилина було перетворене на більш поетичне Калина.

        Калинові кущі саджали біля колодязів, щоб вода була здоровою і смачною, поруч із застільними вікнами після завершення будівництва оселі.

        Зимою червоні кетяги калини були прикрасою кожного садка, його гордістю, можливо, за це її ще називали в народі «гордовино». Після перших морозів калинові ягоди втрачали свій гіркуватий присмак і тоді їх охоче вживали в їжу, готуючи найрізноманітніші страви: начинку для пирогів –«калеників», киселі – «калинники», настойки – «калинівки», приправи до м’ясних страв, як ліки від простуди. Калину запікали у хліб, що його брали з собою в далеку мандрівку. Калина, її образ постійно зустрічається в піснях, казках, легендах, прислів’ях. «Калинове диво», «калинова сопілка», «калиновий міст», «калинова колиска»...

        Звідки взялася калина? З чим пов’язана така її популярність у народі, така пошана до неї, такі давні образи та символи у народній традиції? Щодо походження калинового куща є різні легенди. Цікаво, що пов’язані вони з історіями про ворожі напади на Україну, татарський полон. Легенда, записана на Поділлі, розповідає, що виросли калинові кущі на тому місці, де загинули в болоті дівчата, які завели туди напасників, рятуючи рідне село: «Побачило це сонце і послало на землю своїх синів – ясні промені, що підняли з трясовини дівчат і оживили їх. Із дівочих кіс стали корені, з яких виросли кущі, що потягнулися до сонця. Тоді сонце послало своїх дочок – зірки ясні, а ті принесли красу – розчесали кущики, викроїли листочки і зав’язали у віночки китиці білих квітів. Рідна земля, за яку загинули дівчата, дала силу і ріст кущам. Та високими вони не виросли, а гнучкими, бо, звісно, – це дівчата. Зате коренастими і непохитними у вдачі своїй, по-дівоцьки ніжними. Послало сонце хмаринку, а вона напоїла кущики теплим дощем, вмила їх від бруду. Запросило сонце сюди і вітер, який приніс кущам пісню чарівної дудки... Від болотяного калу назвали ті кущі калиною...

        Полюбляє вона найкраще болотяні та вологі місця. Цвіте калина, то люди кажуть: «Гарна, як закохана дівчина у вінку». Коли восени вбереться у червоні грона ягід, то мовлять: «Пишна, як дівчина в намисті» або ж «Дівчина червона, як калина, а солодка, як малина». Бо калина насправді має дівочу душу.

        Калина була спогадом про рідну домівку, пам’яттю про рідну матір, її турботу – «у лузі калина з квіточками, наче матуся з діточками». Вважалося, що в родині, де зберігається калинова сопілка, обов’язково має народитися хлопчик. З давніх часів калина була символом дівочої краси, кохання, вірності. Восени, коли дівчата ходили по калину, то біля першого знайденого ними калинового куща вони водили танки, зриваючи ягоди, примовляли: «Поможи, калинонько, бути в парі з миленьким». Якщо під стріхою селянської оселі висіли фона калини, це означало, що в хаті є дівчина на виданні і можна засилати сватів. До речі, таке ж саме значення мали і розписані калиновим квітом та калиновими гронами стіни хати та піч. Вираз «стратити калину» означав, що дівчина втратила свою непорочність, оскільки «калина – символ дорослості дівчини, або повносилої жінки взагалі, тому червона калина часта у весільному ритуалі, де вона означає дівочу чистоту». Калинові кущі часто садили на могилах. Це була одна з традиційних рослин, які використовувались як при озелененні кладовищ, так і для оздоби одиноких могил у степу чи край дороги. Переважно це були козацькі або чумацькі могилки. На могилі висипали пагорб і висаджували калину або вербу, ставили хрест. Чумаки, проїжджаючи валками, мали за звичай щоразу досипати на могилу шапку землі:

        Насипали над чумаком

        Та високу могилу,

        Ой посадили та в головоньках

        Та червону калину?

        Ягоди калини найчастіше і згадуються в обрядах українців. Кольором вони нагадують кров і, як згадує митрополит Іларіон, вони – «символ крові взагалі, а також крові військової й війни, чому і стали їх символом»». «Червоний колір – колір крові та війни – є символом військових ще з досить віддалених епох, то ж не дивно, що він зберігся і в символіці калини. До речі, цим можна пояснити і те, чому її використовували як свого роду поховальне дерево, дерево скорботи – колір війни, крові, смерті водночас є і кольором слави, тобто, таким чином, людину, поховану під калиною, прославляли.

        Не дарма калинові ягоди використовуються в обрядах, пов’язаних з переходом людини в інший стан – народженням, одруженням та смертю.

        Калину народ згадує дуже часто, і коли сумно, і коли весело – варто згадати жартівливі пісні та пісні про кохання. Поетичні образи яскравих кетягів у народній уяві зв’язались і з життям, і зі смертю, вони перейшли у творчість українських літераторів. Варто згадати «Лісову пісню» Лесі Українки, де кетяг калини на грудях у Мавки був водночас своєрідним символом її життя, її крові.

        Сьогодні Калина має кілька значень, але найголовніші з них – родина та Батьківщина. Калина символізує материнство, кущ – матір, а квіти та ягоди – дітей. Калина уособлює найдорожчий куточок землі, де ми народилися. У поєднанні з цим Калина символізує Батьківщину Україну. Важливе значення символу діти беруть із собою лише з маминих колискових пісень. Калиною сьогодні символізує мужність людей, які пролили кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. Калина є об’єднуючим символом, який уособлює важливість сім’ї як родини великого народу. Серед символів, навколо яких під час великої війни з Росією об’єднуються українці, помітне місце займає пісня «Ой у лузі червона калина». Вона була написана ще в 1914 році Степаном Чарнецьким, який мешкав у Львові та захоплювався культурою та історією України, був театралом, перекладачем, поетом і письменником. Чарнецький надихався козацькими народними піснями, коли писав «Ой у лузі червона калина». Згодом ця пісня стала гімном Січових Стрільців – підрозділу армії Української Народної Республіки.

        А через століття пісня знову підняла бойовий дух українців. У перші дні повномасштабного вторгнення Росії популярний український співак Андрій Хливнюк вступив до територіальної оборони Києва та зі зброєю в руках заспівав у центрі столиці гімн Січових Стрільців. Його виконання пісні заполонило всі плейлисти та радіоефіри, а люди по всій країні почали співати «Червону калину».

        Цю пісню співали в бомбосховищах у метро під час обстрілів, коли треба було не панікувати й залишатися в доброму гуморі. Вона лунала від військових на передовій, від медиків швидкої допомоги та рятувальників. «Червону калину» виконували діти та люди похилого віку, а відео з ними ширилися мережею та набирали тисячі переглядів. Без цього гімну важко уявити мітинг українців за кордоном. А в Україні встановлюють рекорди з наймасовіших виконань «Червоної калини»: на День конституції, 28 червня, пісню водночас співали понад тисячу людей.

Дізнатися більше:

Книги

Баленок Володимир Семенович. Червона калина – Україна: питання української державної символіки: cтатті 1991-2002 рр. / В. С. Баленок. – Львів: [б.в.], 2003. – 72 с.

Символи України: Калина. 1-4 класи: посіб. для вчителя: бесіди, легенди, казки, перекази, оповідання, пісні, вірші, прислів’я, приказки, загадки / [упоряд. Г. П. Станіславська]. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2011. – 63 с.: іл.

Публікації

Божок Олександр. Дерева, оспівані народом / О. Божок, В. Божок // Колосок. – 2018. – №3. – С. 14-19: фот. кол.

Виноградова С. Калина – символ України: за обкладинкою журналу «Джміль» №5, 2015), (старший дошкільний вік) / С. Виноградова // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2020. – №11-12. – С. 26-27.

Гайдай Л. В. Посадили ми калину біля двору: година спілкування у 3-му класі / Л. В. Гайдай // Вихователю ГПД усе для роботи. – 2017. – №3. – С. 9-11.

Дика С. Г. Червона калина – символ України: виховна година / С. Г. Дика // Вихователю ГПД усе для роботи. – 2016. – №1. – С. 10-13.

Калинонька: легенда // Дошкілля. – 2015. – № 1. – С. 7.

Макаренкова Л. Червона калина – краса і символ України: фольклорно-музична вистава / Л. Макаренкова // Шкільний Світ. – 2007. – №38. – С. 8-10.

Норинчак А. О. Калина – народний символ України: конспект заняття в старшій групі / А. О. Норинчак // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2013. – №15-16. – С. 15-17.

Сидоренко Т. Б. Червона калина – святий оберіг / Т. Б. Сидоренко // Розкажіть онуку. – 2015. – №10. – С. 28.

Солодка Н. М. Чому калина зажурилась?: конспект інтегрованого заняття (середній дошкільний вік) / Н. М. Солодка // Бібліотечка вихователя дитячого садка. – 2017. – №12. – С. 19-21.

Шеховцова О. Червона калина – символ України [Текст]: сценарій свята / О. Шеховцова // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – №11. – С. 40-41.