Провулок Чернівецький

        Провулок Мурманський було перейменовано на Чернівецький рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 р. №1837 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Провулок знаходиться в Фортечному районі (Кіровський), Лелеківка, м. Кропивницький.

        Мурманськ – місто в Російській Федерації, адміністративний центр Мурманської області.

Чернівці

        Чернівцi – місто в Україні, адміністративний, політичний і релігійний центр Чернівецької області, важливий культурний та науково-освітній осередок України. Місто розміщене на південному заході України за 40 км від румунського кордону.

        Чернівці – обласний центр з населенням понад 250 тис. жителів, розташований на південному заході України у передгір’ї Буковинських Карпат на пагорбах долини річки Прут. Історія міста бере початок від фортеці Черн, що постала імовірно в середині XII ст. (1153 р.), на лівому березі р. Прут для охорони південних рубежів Галицького князівства та торгового Берладського шляху, який вів із нижнього Подунав’я до Галича. Це місто згадується серед інших в «Списку городів руських дальніх і ближніх» як Черн на Пруті. Можливо, ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці. Очевидно, від слова Черн походить й назва міста Чернівці. У середині XIII ст. (1259 р.) ця фортеця була знищена на вимогу монгольського воєводи Бурундая, а мешканці перебралися на правий берег р. Прут, де заснували нове поселення в районі сучасних вулиць Сагайдачного і Барбюса. З середини XIV ст. край увійшов до складу новозаснованого Молдовського князівства. 8 жовтня 1408 р. Чернівці вперше згадуються в історичних документах – грамоті молдавського господаря Олександра Доброго «Уставництво о митах». На той час місто слугувало митним пунктом, через який проходив торговий шлях, що сполучав Львів з Північним та Західним Причорномор’ям. З 1457 р. Чернівці стали центром волості. У 1538 р. місто у складі Молдовського князівства потрапило під зверхність Османської імперії. Населення Чернівців у другій половині XVIII ст. складалося з православних та євреїв, які мешкали у 200 хатинах. У місті було три православні церкви: Успіня Пресвятої Богородиці, Св. Миколая, Св. Параскеви, споруджені з дерева. Діяла у місті дерев’яна синагога, а самі євреї жили власною общиною (кагалом). Після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. у північні волості Молдови було введено австрійські війська, які зайняли й Чернівці. У 1774 р. згідно з КючукКайнарджійським мирним договором місто і вся Буковина увійшли до складу АвстроУгорської імперії. У «габсбурзький» період своєї історії (до листопада 1918 р.) Чернівці власне й отримали свій образ європейського міста з характерним для Австро-Угорщини типом архітектури та міської інфраструктури. У цьому найвіддаленішому на схід місті імперії сформувався космополітичний, поліетнічний склад населення. Клімат «габсбурзьких» Чернівців творили різноманітні релігійні та культурні традиції українців, румунів, поляків, євреїв, німців (німецький вплив був особливо сильним).

        З середини ХIХ ст., коли місто з’єдналося залізницею зі Львовом і Яссами, Чернівці стали прикордонною вузловою станцією. Потяги везли на Північ і Південь, Схід і Захід ліс, цукор, худобу, вовну, сіль. В місті були відкриті товарна біржа, палата торгівлі і ремесел, поштамт, телеграф, Буковинський ощадний та філії іноземних банків. В Чернівці прийшов європейський капітал, почався будівельний бум; прокладені і вимощені нові вулиці, побудований водопровід і каналізація. 4 жовтня 1875 р. указом цісаря Австро-Угорщини Франса Йосифа було відкрито університет. Святом для всіх чернівчан став пуск у 1897 р. першого трамваю. У роки Першої світової війни Чернівці потрапили в центр бойових дій, у результаті чого в місті тричі за роки війни змінювалася влада і лише 3 серпня 1917 р. остаточно відновилася влада австрійського імператора. Внаслідок поразки у війні розпочався розпад Австро-Угорщини і 3 листопада 1918 р. українці Буковини прийняли ухвалу про створення Західно-Української держави та побажали «прилучення української часті австрійської землі до України». Проте 11 листопада 1918 р. Чернівці були окуповані румунською армією. 30 грудня 1918 р. король Румунії Фердинанд І підписав законо-декрет про об’єднання Буковини з Румунією. 28 червня 1940 р. згідно з нацистсько-радянським пактом Молотова-Ріббентропа Північна Буковина з Чернівцями відійшла від Румунії до Радянської України. Відповідно до цього пакту з Чернівців було репатрійоване майже усе етнічне німецьке населення, що нанесло місцевому поліетнічному колориту непоправної шкоди. 2 серпня 1940 р. було створено Чернівецьку область у складі УРСР. У роки Другої світової війні під час німецької окупації 1941-1944 рр. до Чернівців повернулась румунська влада (Румунія тоді була союзником фашистської Німеччини). Війна не принесла значних руйнувань місту: були зруйновані кілька будинків на Центральній площі та Поштовій вулиці, підпалено Темпль. 29 березня 1944 р. до міста повернулась радянська влада. Після здобуття Україною незалежності у 1991 р. місто поступово відновлює свій старий урбаністичний колорит та повертається до історичних коренів.

        Чернівці – історична столиця Буковинського краю, місто відоме архітектурними ансамблями, одна з яких – пам’ятка архітектури «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації» – занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

        Місто кілька разів посідало важливі місця у різноманітних рейтингах туристичної привабливості, комфортності проживання тощо. У наш час за містом закріпився неофіційний статус – «Пісенна столиця України».

        Впродовж віків Чернівці сформувались як місто з унікальною різно-стильовою архітектурою, багатою культурною спадщиною і толерантною атмосферою. Його планування при значних перепадах у рельєфі створює розмаїття краєвидів, обрій яких ускладнюють куполи храмів різних конфесій та годинникова вежа міської ратуші. Вгору від річки Прут тягнуться старовинні вулички, звивисті, зламані крутими поворотами.

        Чернівці – одне з небагатьох міст України, яке по праву вважається перлиною архітектури. На державному обліку в історичній частині столиці Буковини знаходяться 602 пам’ятки архітектури, 17 з яких загальнонаціонального значення.

Дізнатися більше:

Книги

Гусар Ю. Чернівці. Вулицями старого міста. – Чернівці: ВІЦ «Місто», 2008. – 120 с.

Квасецький А. Старий Берладський шлях: Краєзнавчі нариси з історії Буковини. – Чернівці: Місто, 2023. – 252 с.

Мельник І. В. Czernowitz: історичні вулиці, будинки та видатні особистості: урбаністичні есеї / І. Мельник, Л. Щербанюк, О. Любківський. – Чернівці: ДрукАрт, 2015. – 416 с.

Никирса М. Чернівці. Документальні нариси з історії вулиць і площ. – Чернівці: Золоті литаври, 2008. – 304 с.

Снігур І. Чернівці і чернівчани. – Чернівці: Прут, 2008. – 312 с.

Чернівці в детялях: фотоальбом / уклад. А. Вишневська. – Чернівці: Наші книги, 2018. – 134 с.

Публікації

Бежан Ірина. Чернівці від «А» до «Я» / Ірина Бежан // Початкова освіта. – 2010. – №16. – С. 19-23.

Бортняк М. В. Чернівці. Таке це місто неповторне... / М. В. Бортняк // Все для вчителя. – 2010. – №4-5. – С. 67-71.