Вулицю Ульянової Марії було перейменовано на Бесарабську. Вулиця, яка перейменована у межах закону про декомунізацію розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» від 19 лютого 2016 року №24.
Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.
Ульянова Марія Іллівна (партійна кличка – Ведмідь; 1878-1937 pp.) була відданою помічницею свого старшого брата – Леніна. Самостійної ролі у революційному русі вона зіграла; її (як і її брата Дмитра) ім’я потрапило на карти наших міст виключно завдяки кревній спорідненості із «вождем світового пролетаріату».
Що таке Бессарабія?
Бессарабія – історичний регіон на південному заході України, що межує з Молдовою та Румунією. З одного боку Бессарабію обрамляє Дністер, що впадає у Дністровський лиман, а з іншого - Дунай, що впадає у Чорне море.
Назва «Бессарабія», або «Цара бессарабська», тобто «земля Бессараба», відома з кінця XV - початку XVI століть. У волосько-болгарських грамотах XV століття так називали Волощину разом із Придунайськими землями. Пізніші історичні документи цю назву поширюють і на Буджак та Ногайські степи, які в ранньому середньовіччі населяли уличі.
При утворенні у 1924 р. Молдавської АРСР було оголошено, що вся окупована Румунією Бессарабія є де-юре частиною автономної Молдавії у складі Української РСР.
Після анексії Радянським Союзом Бессарабії у Румунії, у період 2-10 липня 1940 р. вся Бессарабія вважалась частиною Української РСР.
Це сонячний степовий край з родючими ґрунтами, лиманами та озерами. Тут можна побачити чимало виноградників, рисові поля та багато рідкісних видів птахів.
У Бессарабії жодна національна група не утворює більшості, а етнічні українці складають менше половини загальної чисельності населення, яка дорівнює близько 600 тисяч чоловік. Її інші етнічні групи в основному також є православними християнами різного походження, вони традиційно жили у російсько-османському прикордонні. Значну етнічну групу складають болгари – 129 тисяч за переписом 2001 року, після яких за чисельністю, згідно з оцінками, йдуть молдавани – 78,3 тисяч Етнічну мозаїку доповнюють групи меншої чисельності: гагаузи (православні християни, які розмовляють тюркською мовою), росіяни-старообрядці, албанці та роми.
Тут займаються фермерством і рибальством, захищають природні парки. Одне з найбільших міст регіону – Білгород-Дністровський, відомий своєю Аккерманською фортецею.
Дізнатися більше:
Книги
Басарабія // Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. – Париж – Нью-Йорк: Молоде життя, 1955-1995. – Т.1. – С. 96-99.
Бессарабія. Кулінарна мандрівка: Київ. Татарбунари. Болград. Рені. Кілія. Вилкове. Приморське. Аккерман. Київ / [авт. ідеї: Лариса Титикало; авт. текстів: О. Мельников, С. Євсюкова; пер.: О. Крупник; фот.: Л. Тикатило та ін.]. – Київ: Паблиш Про, 2017. – 183 с.: кольор. іл., фот. кольор.
Гакман Сергій М. Бессарабія та Буковина в системі міжнародних відносин у міжвоєнний період: конспект лекцій / С. М. Гакман; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2005. – 46 с.
Логвиненко Богдан. Ukraїner. Країна зсередини / Б. Логвиненко; упор.: О. Кузема, Н. Понеділок, С. Анжелюк; фото. В. Салига. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2020. – 310 с.: фото. кол.
Південна Бессарабія (з найдавніших часів до кінця XVIII ст.): навч.-метод. посіб. / [Л. Ф. Циганенко та ін ; під ред. Л. Ф. Циганенко]; Ізмаїл. держ. гуманіт. ун-т. – Ізмаїл: СМИЛ, 2011. – 246 с. : іл., карти. – Бібліогр.: C. 226-237.
Південна Бессарабія (кінець ХVIII - ХІХ ст.): навч.-метод. посіб. / [Л. Ф. Циганенко та ін.]; Ізмаїл. держ. гуманіт. ун-т. – Ізмаїл: СМИЛ, 2011. – 214 с.: іл. – Бібліогр.: C. 187-200.
Публікації
Михайлуца Микола. Південна Бесарабія: рік радянізації і перші дні війни / Микола Михайлуца // Краєзнавство. – 2011. – №2. – С. 64-72. – Бібліогр. в кінці ст.
Паламарчук С. В. Татарське населення Бессарабії в епоху пізнього середньовіччя // Записки історичного факультету Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 1999. – Вип. 8. – С. 103-108.
Ресурси Інтернет
Бессарабія [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – Дата звернення: 19.02.2024. – Мова укр.
Жуковський А. І. Бессарабія / А. І. Жуковський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. – Режим доступу: . – (останній перегляд: 19.02.2024).
Симоненко Р. Г. БЕССАРАБІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во "Наукова думка", 2003. – 688 с.: іл. – Режим доступу : . – (останній перегляд: 19.02.2024).
