Вулиця Березняка Євгена

        Петровського проїзд було перейменовано на вулицю Березняка Євгена розпорядженням «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» від 19 лютого 2016 року №24.

        Вулиця знаходиться у Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Григорій Іванович Петровський – радянський партійний і державний діяч.

        У липні 1917 року Петровський був направлений в Україну для боротьби проти Української Центральної Ради. З 1917 по 1919 рік – нарком внутрішніх справ РСФРР, один з співорганізаторів ВЧК, яка, зокрема, протягом 1918-1922 років проводила спецоперації на території України. Очолював комнезами, був формальним президентом України в часи здійснення Голодомору, хоча проти певних надлишків цього Голодомору і намагався обережно протестувати.

Березняк Євген

        Євген Степанович Березняк (25 лютого 1914 р., Катеринослав – 23 листопада 2013 р., Київ) – український педагог і письменник, радянський військовий, ветеран Другої світової війни, рятівник Кракова, кандидат педагогічних наук (1968 р.), Герой України, генерал-майор. Прототип головного героя роману Ю. Семенова «Майор Вихор».

        Євген Степанович Березняк народився 25 лютого 1914 року у м. Дніпропетровську, коли починався надзвичайно складний і відповідальний період в історії нашої країни і народу. Через декілька місяців розпочалася Перша світова війна, яка потім, переросла у революцію і затяжну громадянську війну.

        Спочатку Євген Березняк навчався у залізничній семирічній школі станції Помічна на Кіровоградщині. Навчався і закінчив педагогічний технікум у місті Зінов’євськ (тепер м. Кропивницький). У 17 років отримав призначення на посаду вчителя в Іванівську початкову школу. Зрозумів, що знань є недостатньо тому вирішив продовжити своє навчання і вступив до Дніпропетровського гірничого інституту. Провчившись 2 роки і зрозумів, що професія геолога не його. І тоді пішов він з повинною до обласного управління освіти. Тепер його направили в школу села Веселе Межівського району на Дніпропетровщині викладачем математики в 5-7 класи. Працюючи в школі, він заочно навчався в Осипенківському учительському інституті.

        Важливим етапом накопичення і вдосконалення педагогічної майстерності та досвіду керівної роботи в освіті був шестирічний період роботи (1933-1939 рр.) в Першотравневому районі області, початком якого стала робота вчителем у Новоселицькій середній школі. А далі він послідовно пройшов усі освітянські щаблі: учитель, завуч, директор школи, інспектор райвно, завідуючий районним відділом освіти. Влітку 1940 року його обрали депутатом Львівської міської ради народних депутатів і призначили завідуючим Львівським міськвно. З великим піднесенням і натхненням, він поринув у нову, хоч і знайому йому роботу. Згадуючи той час, Є. С. Березняк писав: «Найбільше мені пам’ятається Львів тріумфуючий, співаючий, святкуючий на вулицях і майданах свою другу молодість. … Місто раділо. Місто торжествувало. І цей святковий настрій не міг не захопити і нас, прибулих зі сходу».

        У червні в школах успішно завершувалися випускні вечори. Працівники освіти м. Львова закінчували навчальний рік великим учительським святом. І раптом почалася війна. Почався новий етап у житті українського народу.

        Перші два роки (1941-1943 рр.) Є. С. Березняк «жив сповненим тривог і небезпек життям підпільника на Дніпропетровщині», виконуючи спеціальне завдання. Він організував записування звернень Інформбюро і розповсюдження листівок серед жителів великого промислового міста.

        У 1944-1945 рр., перебуваючи у лавах Радянської армії, Є. С. Березняк виконував відповідальні доручення, як армійський розвідник. У грудні 1944 року закінчив школу розвідників. 156 днів його діяльність проходила у глибокому тилу ворога. Він керував бойовою розвідувальною групою «Голос» на території Краківського воєводства (Польща). Найважливішою акцією цієї групи та її керівника було врятування старовинного польського міста Кракова, яке гітлерівці планували зірвати перед відступом з нього.

        Героїчна діяльність Є. С. Березняка в роки війни тепер широко відома і в Україні і за її межами. Його ім’я, як колишнього військового розвідника («капітана Михайлова», «майора Вихора», керівника бойової групи «Голос»), тепер широко відома. Євген Березняк з тих, кого називали бійцями невидимого фронту – Яна Берзіна, Ріхарда Зорге, Льва Маневича, Петра Вершигори та ряду інших розвідників. У 1967 році на телеекранах з’явився багатосерійний телефільм «Майор Вихор». Герої цієї стрічки – розвідники, які врятували стародавню столицю Польщі – місто Краків. У сюжетній основі цього художнього фільму легко впізнаються бойові дії групи «Голос», якою керував Є. С. Березняк.

        Згодом мільйонним тиражем друкують документальні розповіді Євгена Степановича Березняка: «Я – Голос», «Пароль „Dum spiro…», «Операція „Голос”».

        За особисту мужність і відвагу, героїзм і самопожертву, виявлені під час виконання особливо важливих завдань у роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.), у серпні 2001 року Є. С. Березняку присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка».

        Справедливість восторжествувала! Але сталося це через півстоліття після самого подвигу. Справа у тому, що група «Голос» діяла в надзвичайно складних умовах глибокого тилу гітлерівців. Були яскраві перемоги розвідників. Були і невдачі. Довелося Є. С. Березняку побувати і в гестапівських застінках. І хоч завдання командування було повністю виконано, але коли Є. С. Березняк доповів генералові – начальнику розвідки штабу фронту про своє перебування в гестапо, почалися виклики, «душевні» бесіди, які нагадували допити. Деяким працівникам штабу здавалося неймовірним те, що розвідники могли залишитися живими після катівні гестапо. Саме тому День Перемоги Є. С. Березняк зустрів у таборі НКВС №174 як чужий серед своїх.

        І раніше у Євгена Степановича були тяжкі моменти життя. Про них він писав: «Були допити з погрозами у польовій жандармерії, камера смертників у гестапівській тюрмі Монтельопиха. Та хоч як важко було тоді, тепер стало ще важче. Там була війна, був ворог. І ти мусив вистояти, не зламатися, перехитрувати, переграти. Все було просто і ясно: або – або. А що тепер?… Допити, принизливе ставлення, на кожному кроці – топтання людської гідності і ця тюремна огорожа, за якою тримають героїв війни, переможців. Не знали ми, не могли знати тоді, що це помішаний на підозрілості і недовірі сталінсько-беріївський режим продовжує війну зі своїми військовими, непокорними представниками народу відразу ж після Перемоги, здобутої з такими труднощами, ціною неймовірних зусиль і величезних людських втрат. Численні перевірки підтвердили справедливість доповідної записки Є. С. Березняка. Підозри і звинувачення були зняті і його відпустили на волю. Він повертається на довоєнне місце роботи. Почалися післявоєнні будні. 3 вересня 1945 року по вересень 1954 року Є. С. Березняк працював завідуючим Львівським міськвно і начальником відділу навчальних закладів Львівської залізниці. У 1947 році він успішно закінчив Львівський університет з спеціальності «Історія». З вересня 1954 року Є. С. Березняк на протязі 30 років працював у Міністерстві освіти Української радянської соціалістичної республіки (УРСР): був інспектором, начальником відділу інспекції, начальником головного управління шкіл. З вересня 1984 року по січень 1993 року працював старшим викладачем Центрального інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти. У роки незалежності України, з вересня 1993 року Є. С. Березняк працював старшим науковим співробітником Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР (в лабораторіях наукових основ управління народною освітою та лабораторії педагогічного досвіду). У 84 роки Є. С. Березняку призначили Державну стипендію і тоді, з 1 березня 1998 року він звільнився з роботи й перейшов на пенсію. Помер в Києві 23 листопада 2013 року. Похований на Байковому кладовищі.

        Автор понад 100 наукових праць, зокрема монографій: «Шляхи розвитку освіти на Україні» (1964 р.), «Керівництво роботою школи» (1970 р.), «Питання інспектування роботи школи» (1967 р.), «Важлива ланка управління школою» (1981 р.), «Керівництво сучасною школою» (1983 р.); книг-спогадів: «Я – Голос» (1971 р.), «Пароль Dum Spiro» (1987 р.), «Операция «Голос»» (1992 р.).

        Життєвою позицією «Майора Вихора» завжди була творча праця та невичерпний оптимізм, що передався у спадок від його батька.

        Євген Березняк ніколи не втрачав віру та надію у свої сили: «Розгубленість та втрата віри є найголовнішими причинами наших невдач. Людині необхідно бути твердою та впевненою у будь-якій ситуації та долати свою невпевненість. Завдяки вірі в Перемогу, ми змогли перемогти фашизм у роки Великої Вітчизняної війни».

        Торкаючись питання створення здорового мікроклімату безпосередньо у військовому колективі, Євген Степанович зауважив: «Якщо підлеглого несправедливо критикує керівник – це дуже погано. Будь-яка людина на це дуже болісно реагує і сильно ображається, що потім викликає неповагу та недовіру до керівника. Керівник має бачити не тільки негатив у підлеглих, але й позитивні сторони, розвивати їх професійні якості та заохочувати ініціативу».

Дізнатися більше:

Книги

Лопухівська А. Березняк Євген Степанович: [біографія] / А. Лопухівська // Педагогічний словник / за ред. М. Д. Ярмаченка. – К.: Пед. думка, 2001. – С. 50.

Симоненко Р. Г. Березняк Євген Степанович: [біографія] / Р. Г. Симоненко, Л. Г. Хало // Енциклопедія історії України: в 5-ти т. / редкол.: В. А. Смолій [та ін.]. – К.: Наук. думка, 2003. – Т. 1: А–В. – С. 230.

Публікації

Гуща І. Дороги «майора Вихора» / Гуща І., Л. Здір // Народне слово. – 2003. – 22 лютого. – С. 1-2.

Львова Ірина. Євген Березняк: невідомі факти легендарної біографії / Ірина Львова // Народне слово. – 2014. – 20 лютого. – С. 7: портр.

Львова Ірина. «Ми слухали трансляцію про Парад Перемоги і відчували такий розпач!»: Легендарний «майор Вихор» напередодні ювілею – 100-річчя(!) вперше розповів невідомі факти своєї біографії / Ірина Львова // Експрес. – 2013. – №49 – С. 3.

Омельченко О. Урок патріотизму від «Майора Вихра» / О. Омельченко // День. – 2004. – 25 лютого. – С. 1.

Хижняк Б. Із сузір’я героїв: Є.Березняку – 90 / Б. Хижняк // Народне слово. – 2004. – 26 лютого. – С. 2.

Чижевський Б. Народний учитель – Герой України: до 100-річчя від дня народження Є. С. Березняка / Б. Чижевський // Рідна школа. – 2014. – № 1-2. – С. 12-16.

Шевченко С. «Майор "Вихор"» в історії Кіровоградщини / С. Шевченко // Вечірня газета. – 2000. – 21 березня. – С. 4.

Шепель Ф. Розвідники – наші земляки / Ф. Шепель // Наше місто. – 2017. – 23 березня. – С. 14.

«Я був 12 разів за півкроку до смерті»: легендарний майор Вихор – Євген Березняк – розповідає, як рятував Краків від зруйнування // Україна молода. – 2006. – 5 травня. – С. 8-9.

Ярмаченко М. Євген Березняк: з дитячих років праця є основою мого буття / Ярмаченко М. // Освіта України. – 2004. – 24 лютого. – С. 1-3.