Вулиця Івана Багряного

        Вулиця Тургенєва була перейменована на Івана Багряного рішенням Кропивницької міської ради від 27.07.2023 р. №1659 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький.

        Іван Тургенєв – російський письменник і поет, публіцист і драматург, класик російської літератури 19 століття.

Іван Багряний

        Багряний (Лозов’яга) Іван Павлович – поет, письменник, публіцист, громадсько-політичний діяч – народився 2 жовтня 1906 року в м. Охтирці на Полтавщині (нині Сумська область) в сім’ї муляра Павла Петровича Лозов’яги. Після закінчення (1916 рік) церковно-приходської школи в 1917 році вступив до «Вищої початкової школи».

        У молоді роки вчителював (викладав малювання), обіймав низку посад в різних організаціях, працював на шахтах Донбасу. Писав вірші, здійснив поїздку по Україні. Деякий час навчався в Київському художньому інституті, який не закінчив через фінансову скруту та політичну неблагонадійність.

        Входив до опозиційного літературного об’єднання «МАРС» («Майстерня революційного слова»), його твори нещадно критикувалися за принципову українську позицію.

        Літературну діяльність почав у 1925 році як автор поетичних творів у журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя і революція», «Червоний шлях» та в різних інших журналах у Києві та Харкові. Перша книга поезій «До меж заказаних» вийшла в 1927 році. В 1929 році видає книгою поему «Аве Марія», а в 1930 році – віршований історичний роман «Скелька». На початку 1932 року цензура не дозволила видати написаний прозою роман «Марево», а відтак молодого автора було заарештовано й 1933 року засуджено на п’ять років заслання в Сибір. У 1936 році з місця заслання йому вдалося втекти, і два роки він блукав серед українського люду на Далекому Сході.

        Під час відвідин матері в Україні 1938 року його знову заарештовано і він опинився в пазурах НКВД. Через рік його звільнили як безпідставно засудженого. Втечу із заслання та тюремні роки в Харкові він частково описав у таких своїх, написаних пізніше творах, як роман «Тигролови» (вид. 1947 року), роман «Сад Гетсиманський» (вид. 1950 року) і драма «Морітурі» (вид. 1947 р.).

        Під час німецької окупації України І. Багряний працював маляром-декоратором в Охтирці, а потім у Харкові та співпрацював в українській пресі. В 1943 році вирушив на Захід. В той же час, у 1943-1944 роках, він бере участь в українському підпіллі ОУН та УПА. А опинившись у 1945 році в Німеччині, він зі своїми друзями-однодумцями, після 5 закінчення Другої світової війни, організував Українську революційно-демократичну партію (УРДП), в якій згуртував найкращі свідомі й віддані українській справі сили людей зі східних та центральних областей України.

        В роки примусової репатріації людей з України він написав памфлет «Чому я не хочу повертатись до СССР?», що вийшов українською, англійською, іспанською та італійською мовами. У Німеччині І. Багряний перевидав 1946 року частину зібраних своїх поезій під назвою «Золотий бумеранг», написав перший том роману «Буйний вітер» під назвою «Маруся Богуславка» – з життя української молоді після голоду 1933 року (вид. 1957 року), повість «Огненне коло» – заключну частину роману «Буйний вітер» – про бій під Бродами вояків Української дивізії (вид. 1953 року), сатиричну поему «Антон Біда – герой труда» – відповідь тим, хто запрошував втікачівнеповерненців у комуністичний «рай» (вид. 1956 року), п’єси про роки окупації України німцями – «Розгром» і «Генерал» (вид. 1948 року) та згадану раніше драму «Морітурі». Посмертно видано в США у 1965 році його твір «Людина біжить над прірвою» за редакцією та із вступною статтею Василя Гришка, а також перевидано в Австралії віршований роман «Скелька» (1984 р.).

        Як публіцист І. Багряний написав сотні різних статей, переважно для газети, яку він започаткував і довгий час редагував у Новім Ульмі в Німеччині – «Українські вісті». Іван Багряний – український письменник в еміграції, який дістав найширше розголошення своєї творчості серед чужинницького світу. Його «Тигролови» вийшли в США, Канаді та Англії англійською мовою. Цим твором був зацікавлений навіть американський Голівуд, щоб створити фільм. З англійського перекладу було зроблено переклад «Тигроловів» на німецьку, голландську та датську мови, і вийшли вони в тих країнах кількома накладами. «Сад Гетсиманський», що вважається критиками за найкращий з його творів, був перекладений на французьку мову і виданий у Парижі. Герої творів Івана Багряного цікаві, життєрадісні, відважні і можуть бути зразком наслідування для молодих людей. Кожний твір – це картина цікавої, хоч і жахливої доби, яку пережив сам автор чи то в тюрмі, чи в засланні, чи на «волі» в комуністичній системі. Найбільш популярним твором І. Багряного є роман «Тигролови». Написав він цей твір, перебуваючи в підпіллі та ховаючись від німецького гестапо в гірському селі в Галичині. Цей твір здобув першу нагороду на літературному конкурсі 1943 року у Львові. Про умови його написання розповідає автор у своїй статті «Народження книги» в «Українських вістях» 1956 року. «Тигролови» з’явилися вперше в журналі «Вечірня година!» в Галичині в скороченому вигляді під назвою «Звіролови» 1944 року. Редагував їх і скоротив письменник Василь Чапленко, який без згоди автора змінив назву. В Німеччині, вже після війни, Іван Багряний відновив повний текст «Тигроловів» і його вперше видано 1947 року. Партію УРДП Іван Багряний очолював до своєї смерті. Десять років був Головою Української Національної Ради та віце-президентом УНР в екзилі. Останні п’ятнадцять років 7 свого життя І. Багряний хворів на туберкульоз, який здобув, поневіряючись по тюрмах та засланнях Радянського Союзу. Помер 25 серпня 1963 року, маючи 57 років. Незадовго перед тим висувався на Нобелівську премію з літератури.

        Похований у Новім Ульмі в Німеччині. На могилі стоїть пам’ятник роботи Лева Молодожанина. Згідно з його заповітом на надгробній плиті викарбувані слова із «Золотого бумерангу»: Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами. Високе почуття гідності, віри в щасливе майбутнє на нашій «і своїй землі» залишив своїм нащадкам І. Багряний – поет, письменник, публіцист і політичний діяч. А одним словом – Людина. Людина з великої літери.

Дізнатися більше:

Книги

Багряний І. П. Сад Гетсиманський: історичний роман / І. П. Багряний. – Київ: Школа, 2008. – 512 с. – (Україна крізь віки).

Багряний І. П. Тигролови: роман / І. П. Багряний. – Київ: Школа, 2007. – 256 с. – (Б-ка шкільної класики).

Багряний І. П. Українська література: програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести: 11 клас / І. П. Багряний. – Київ: АртЕк, 2001. – 63 с.: іл. – (Усе для школи).

Слабошпицький М. Ф. 25 поетів української діаспори / М. Ф. Слабошпицький. – Київ: Ярославів Вал, 2006. – 728 с.: портр.

Турута Т. Вивчення творчості Івана Багряного в школі: посібник для вчителя / Т. Турута. – Тернопіль: Підручники & Посібники, 2003. – 80 с. – (На допомогу вчителю).

Публікації

Арабески до роману «Сад Гетсиманський»: Знайомство з книжкою-ювіляром: Іван Багряний «Сад Гетсиманський» – 70 років // Шкільна бібліотека. – 2020. – №3. – С. 60-64: портр.; фот.

Багряний І. П. До Ворксли, по рибу: оповідання / передм. О. Шугая; худож. В. Євдокименко / І. П. Багряний. – Київ: Веселка, 1995. – 16 с.

Багряний Іван. Чому я не хочу вертатись до СРСР?: з публіцистики / Іван Багряний // Шкільна бібліотека. – 2010. – №7. – С. 145-151.

Бондаренко Станіслав. Іван Багряний повертається... / С. Бондаренко // Літературна Україна. – 2017. – 12 жовтня. – С. 1, 7: фот.

Волошина І. Іван Багряний / І. Волошина // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – №3. – С. 2-5.

Гриневич В. Іван Багряний – митець і особистість: матеріали до уроку з вивчення життя і творчості підрадянського періоду / В. Гриневич // Українська література в загальноосвітній школі. – 2008. – №6. – С. 19-23.

Ісаєнко І. В. Іван Багряний. «Тигролови» / І. В. Ісаєнко // Все для вчителя. – 2009. – №23-24. – С. 102-107.

Коваль Наталія. Іван Багряний – людина з душею поета й митця / Н. Коваль // Українська мова та література. – 2015. – №6. – С. 6-8.

Козак Сергій. Людина-патріот та його епоха: Іван Павлович Багряний (1906-1963) / С. Козак, Ю. Пригорницький // Шкільна бібліотека. – 2016. – №9. – С. 39-42: портр.

Коновалов О. Іван Багряний: (до 95-річчя від дня народження письменника) / О. Коновалов // Берегиня. – 2001. – №4. – С. 79-82.

Коновал Олексій. Чому Іван Багряний не хотів повертатися до СРСР? / Олексій Коновал // Літературна Україна. – 2011. – 6 січня. – С. 11.

Кордонська А. В. Іван Багряний. Роман «Тигролови» / А. В. Кордонська // Все для вчителя. – 2012. – №17-18. – С. 112-113.

Семенюк Валентина. Сини твої, Руси-Україно: Іван Багряний / В. Семенюк // Журавлик. – 2015. – №3. – С. 11.

Ткаченко Марія. Іван Багряний: харківська сторінка / М. Ткаченко // Літературна Україна. – 2016. – 29 грудня. – С. 3: портр.

Шугай О. Іван Багряний: як рівний з Росією партнер: уривки з книги «Іван Багряний: нове й маловідоме» / О. Шугай // Літературна Україна. – 2012. – 23 серпня. – С. 10-11.

Шугай Олександер. Як Іван Багряний опікувався... Орвеллом / О. Шугай // Літературна Україна. – 2017. – 18 травня. – С. 7: портр.

Шугай Олександер. Як Іван Багряний опікувався... Орвеллом: про казкову повість Дж. Орвелла «Колгосп тварин» / О. Шугай // Літературна Україна. – 2017. – 4 травня. – С. 15: портр.