Провулок Амвросія Ждахи

        Провулок Чайковського було перейменовано на провулок Амвросія Ждахи рішенням Кропивницької міської ради від 27.02.2024 №1837.

        Провулок знаходиться в Подільському районі(Ленінський), Велика Балка м. Кропивницький.

        Петро Ілліч Чайковський – російський композитор, диригент і педагог.

Амвросій Ждаха

        Ждаха Амвросій Андрійович (6 грудня 1855 р., Очаків – 8 вересня 1927 р., Одеса) – український ілюстратор і художник. Першим з українських графіків розпочав працю над комплексним оформленням «Кобзаря» Тараса Шевченка.

        Батько, Андрій Ждаха, походив із задунайських запорожців, мати – Уляна Смаглій, родом з села Лелеківка, що на Київщині. Згодом родина Ждахів переселилася до Очакова, а потім до Одеси, яка стала рідним містом майбутнього художника. Малювати Амвросій Ждаха почав з шести років. У 1871 році закінчив Одеське повітове училище. Паралельно відвідував недільні безкоштовні класи Одеського Товариства красних мистецтв. Ще одна з незвичайних сторінок біографи Амвросія Ждахи – навчання в Єлисаветградському юнкерському кавалерійському училищі, до якого поступив у 1873 році, але військова кар’єра так і не стала його долею. У 1880 році Амвросій Ждаха планує поступати до Петербурзької Академії мистецтв, для чого складає екстерном іспити за гімназичний курс. Але роком пізніше поступає до Школи малювання і креслення Одеського Товариства красних мистецтв. У 1887 році Амвросій Ждаха влаштувався креслярем до Земського банку Херсонської губернії і пропрацював на цій посаді 32 роки.

        Значний вплив на формування Амвросія Ждахи як українського художника мали Стара Одеська громада, Братерство тарасівців, український театр. У 1883-1885 роках Амвросій Ждаха виконує для трупи М. Кропивницького та Михайла Старицького ескізи українських історичних костюмів та народного одягу. У 1890 році бере участь у першій виставці Товариства південноросійських художників.

        З початку 1890-х років Амвросія Ждаху активно приваблює історико-етнографічна тематика, яка і стає головним напрямком його творчості. Свою титанічну працю над ілюстраціями до українських народних пісень, що почалася з замовлення Миколи Лисенка, він започаткував у 1893 році. Амвросій Ждаха перший з українських графіків розпочав працю над комплексним оформленням «Кобзаря» Т. Г. Шевченка.

        Для листівок використовувалися і його ілюстрації до історичних повістей «При битій дорозі», «Оповідання про Антона Головатого» та роману «Чорна рада». Але найбільше визнання принесли художнику ілюстрації, створені спеціально для листівок. Ілюструвати народні пісні митець розпочав за порадою М. Лисенка, що активно займався записуванням та гармонізацією народних пісень, був одним із відомих музичних фольклористів. Ідея поєднання якісної ілюстрації з нотами забезпечила листівкам Ждахи велику популярність серед населення. Вона також відповідала переконанням самого художника, що прагнув зображувати героїчне минуле українського народу і поширювати найкращі взірці народної культури. У майбутньому твори Ждахи правитимуть за взірець для видання листівок за мотивами народних українських пісень. Однак згадана серія ілюстрацій довго очікувала свого виходу з друку. У 1896 р. у журналі «По морю и по суше» для статті про композитора і письменника П. Ніщинського було використано малюнок А. Ждахи «Ой, не знав козак, ой, да не знав Супрун». Повна серія ілюстрацій вийшла стотисячним накладом значно пізніше, у 1910 р., у Лейпцигу. Київська газета «Рада» так відгукнулась на цю подію: «Українське видавництво «Час» випустило до Різдва прекрасну серію українських карток (10 штук) за малюнками артиста-маляра А. Ждахи на тематику українських пісень. Їхні назви: «Ой, не гаразд, запорожці», «Ой, у полі, та й у Баришполі», «У діброві чорна галка», «Засвистали козаченьки в похід з полуночі», «Стогне вітер вільний в полі», «Гей, не дивуйте, добрії люди», «Ой, не світи, місяченьку», «За Сибіром сонце сходить», «Ой, запив козак, запив», «Ой, не знав козак, ой, да не знав Супрун». З кожної пісні Ждаха вибрав найсильніші місця і ілюстрував їх дуже влучно. Окрім розкішно виданих малюнків (німецькою фірмою) до кожного додано на нотах мотив пісні і початкові її слова, на деяких зображено рамку з українського орнаменту». В ілюстраціях художник використав орнаментальні прикраси, у назвах пісень – українські історичні шрифти. Друга серія, до якої входило 12 листівок, з’явилася друком у 1912 р. Високохудожні якості і національний характер зумовили її популярність, що не поступалася першій серії. До другої серії листівок входили наступні екземпляри: «Ой, три сестриці- жалібниці», «Ой, на горі огонь горить», «Чорнобривець», «Ой, на горі та й женці жнуть», «Ой, у полі могила», «Стоїть явір над водою», «Пасітеся, сірі воли», «Добрий вечір тобі, зелена діброво», «Ой, ти дівчино, моя ти зоре», «У містечку Богуславку», «Ой, біда, біда чайці-небозі», «Козак». Ілюстрація «Ой, біда, біда чайці-небозі» викликала гостру реакцію з боку царської цензури, що було пов’язано з виразним національним характером зображення та можливістю прочитання ідеї листівки як висловлення критики самодержаства. У листі 31 березня 1913 р. голова товариства «Час» Лук’янов пише: «Нам бажано, аби (в серії) карток було не менше як 10, бо як часом з якою-небудь карткою трапиться певна пригода, як з карткою №21 («Ой, біда, біда чайці-небозі»), що її не пропускає цензура в Росію – то все ж таки серія буде повненька».

        Більшість листівок була присвячена темам, пов’язаним з козаччиною. М. Кандиба, один із перших, хто досліджував творчість митця, у своїй статті чітко розподіляє сюжети на такі, що мають громадсько-політичний характер (їх уособлюють, на його думку, малюнки до пісень «Ой, не знав козак, ой, да не знав Супрун», «Ой, не гаразд, запорожці», «Ой, на горі та й женці жнуть», «Ой, у полі могила», «Стоїть явір над водою», «Ой, у полі, та й у Баришполі», «Ой, не дивуйте, добрії люди») та на такі, що фіксують соціальні явища у плані так званого «народного побуту» з ухилом в побутовий етнографізм. У листівках художник застосовує зразки народних українських орнаментів, як геометричних, так і рослинних, які він надзвичайно майстерно поєднує з реалістичним зображенням. Деякі орнаменти митець використовує з альбому О. Пчілки «Украинские узоры», або ж з одягу, зображеного на картинах (для ілюстрації до пісні «Три сестриці» художник використовує орнамент з вишиваного жупана козацького полковника Стефановича). Популярність листівок мала досить важливе значення для розповсюдження національних ідей. У часи бездержавщини України сюжети на тему козаччини будили самосвідомість українців, підтримували дух волі та прагнення до незалежності. Художні листівки, присвячені козацькій тематиці, що збереглися у різних виданнях, можуть надати багато змістовної інформації для тих, хто цікавиться історією пошти, українським друкарством та видавничою справою. Вони є щедрим джерелом матеріалу для досліджень мистецтвознавців, істориків мистецтва, оскільки багато творів, малюнків і графіки, відомі лише завдяки листівкам.

        Плідно співпрацював Амвросій Ждаха з одеським архітектором Аркадієм Тодоровим, художником Менціоле, для яких робив не тільки креслення, але й акварелі іконостасів, ікон для храмів Херсонесу, Новочеркаська, Бату-ма. Одеському видавцю М. Піковському він намалював портрет Олександра Пушкіна і пушкінський похвальний лист. Для відомого в Одесі видавця Юхима Фесенка виконував акварельні види багатьох, монастирів, малюнки з Святої історії, обкладинки книжок.

        У 1911 році він брав участь у першій виставці українських художників у Києві. У 1920-х роках викладав в Одеській торговельно-промисловій школі та Політехнікумі мистецтв. Був членом Одеського Товариства художників імені Костанді.

        Помер 8 вересня 1927 року. Похований на 2-му Християнському цвинтарі.

Дізнатися більше:

Книги

Босько Володимир Миколайович. Ждаха Амвросій Андрійович // Історичний календар Кіровоградщини на 2020 рік. Люди. Події. Факти / В. М. Босько; КЗ «КОІППО ім. Василя Сухомлинського». – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2019. – С. 273: фото.

Дмитрієнко М. Ф. Ждаха Амвросій Андрійович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – Київ: Наукова думка, 2005. – Т. 3: Е-Й. – С. 143. – 672 с.: іл.

Ждаха // Словник художників України / АН УРСР; ред. колегія: М. П. Бажан, В. А. Афанасьєв, П. О. Білецький та інші. – Київ: УРЕ, 1973. – С. 83: іл.

Публікації

Забочень М. Ілюстратор народних пісень Амвросій Ждаха // Народна творчість та етнографія. – 1963. – №1. – С. 101.

Классова Олена. Художні листівки Амвросія Ждахи – ілюстрації до українських народних пісень у фондах музею музичної культури ім. Кароля Шимановського // Десятиріччя Куценківських читань: лютий 2008-2018. / Олена Классова. – Кропивницький: КОД, 2017. – С. 45-50.

Чєн Н. В. Амвросій Ждаха та його мистецтво / Н. В. Чєн // Мистецтво в школі. Музика, образотворче мистецтво, художня культура. – 2015. – №11. – С. 27-32: кольорова вкладка, фото.

Шевченко Сергій. До ювілею Кобзаря / Сергій Шевченко // Народне слово. – 2013. – 10 жовтня. – С. 8.

Шевченко Сергій. На пам’ятник Кобзареві (Амвросій Ждаха) // Вершники на Інгулі. / Сергій. Шевченко. – Кіровоград: Авангард, 2013. – С. 76-79.