Вулиця Миколи Амосова

        Вулиця Омська була перейменована на Миколи Амосова pішення Кропивницької міської ради від 27.07.2023 р. №1659 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїзду».

        Вулиця знаходиться в Фортечному районі (Кіровський) м. Кропивницький

        Омськ – місто у росії, адміністративний центр Омської області.

Микола Амосов

        Амосов Микола Михайлович – український лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. У 2008 році він був визнаний другим після Ярослава Мудрого великим українцем за результатами опитування громадської думки Великі українці. Найвідоміший у світі кардіохірург, талановитий вчений, основоположник біокібернетики в Україні, письменник.

        Народився Микола Михайлович в с. Ольхове, недалеко від міста Череповець, 6 грудня 1913 року, в сім’ї «сільських інтелігентів». Мати Амосова, Єлизавета Кирилівна, все життя працювала акушеркою у сільському медичному пункті. Батько Амосова закінчив двокласне училище, учасник Першої світової війни. Сім’єю для Амосова була мати. Мати залишилася для Миколи Михайловича прикладом на все життя. Єдиною відрадою для нього стали книги. Саме мати прищепила йому любов до читання. З тих самих пір майбутній академік вже ніколи не розлучався з літературою, в якій і сам зміг залишити помітний слід. Початкову школу Микола закінчив у рідному селі. З 1926 року він вчився у Череповецькій середній школі № 1 «другого ступеня» та в Лісомеханічному технікумі. У 1932 році він отримав диплом техніка та близько трьох років працював начальником зміни на 2-й Архангельській електростанції при великому лiсопильному заводi - новобудовi першої п'ятирiчки. Багато читав. Вже тоді йому подобається винаходити механізми та прилади, вдосконалювати вже існуючі. У 1935 році – студент Архангельського медичного інституту. За перший рік навчання закінчив два курси, а 1939 року з відзнакою закінчив інститут та залишився в аспірантурі. Паралельно продовжував навчання в заочному індустріальному інституті, який закінчив із відзнакою в 1940 році, отримавши диплом інженера-теплотехніка. Пізніше знання інженерної справи, як і талант конструкторавинахідника проявляться у конструюванні технічних приладів (розробці власного проекту апарату штучного кровообігу).

        На початку Великої Вiтчизняної вiйни Амосов був призначений головним хiрургом у Польовий Рухомий Госпiталь («ПРГ-22-66 на кiннiй тязi»), в якому працював протягом всієї війни на багатьох фронтах. Тоді ж М. Амосов розробив власні методи операцій, які скоротили смертність, а також написав дисертацію і представив її в Московський медінститут. З 1947 до 1952 рік працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я, і в цей час почав широко займатися грудною хірургією, проводив велику наукову роботу і в 1953 році захистив докторську дисертацію. З 1955 до 1970 року Амосов очолював першу в Радянському Союзі кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, з якої пізніше виділилася кафедра анестезіології. У 1959 році, будучи вже відомим хірургом, Микола Михайлович заснував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернетики Академії наук УРСР. У 1968 році був призначений на посаду заступника директора з науки Київського науково-дослідного інституту туберкульозу та грудної хірургії.

        З 1983 року Амосова назначають директором Інституту серцево-судинної хірургії. У 1986 році Миколі Михайловичу вшили стимулятор. У 1988 року, коли Амосову виповнилося 75 років, він залишив посаду директора Інституту, але продовжував оперувати. Свою останню операцію на серці Микола Амосов провів на початку 90-х років, йому тоді вже минуло вісімдесят років. У 1998 році йому вшили штучний клапан і наклали два шунти. Микола Амосов жив активним життям, слідував щоденного розпорядку, давав інтерв'ю, писав статті, незважаючи на свій важкий фізичний стан, у проміжках між кризами, хворобами, до останнього подиху працював і не переставав будувати творчі плани. Академік М. М. Амосов – творець школи кардіохірургів в Україні. Під його керівництвом захищено 35 докторських і 85 кандидатських дисертацій. Він автор близько 400 наукових праць, в тому числі 20 монографій, з питань захворювань серця і судин, гнойних захворювань і туберкульозу легенів, проблемам біологічної, медичної та психологічної кібернетики. Свою роботу Микола Амосов поєднував з великою громадською діяльністю – був депутатом Верховної Ради СРСР п’яти скликань, – членом президії правління Українського товариства хірургів і кардіологів, 7 – членом Міжнародної асоціації хірургів і Міжнародного товариства серцево-судинних хірургів, – членом Міжнародного товариства медичної кібернетики, – членом Наукової ради з кібернетики України, – членом редколегії редакційних рад багатьох вітчизняних і зарубіжних журналів. Незадовго до смерті Микола Михайлович відповів на питання, що було найголовнішим у його житті: «Напевно, хірургія. Працював чесно: не робив операцій, крім необхідних і можливих. Не брав грошей. Звичайно, у мене були помилки, іноді вони кінчалися смертю хворих, але ніколи не були наслідком легковажності або недбалості. Хірургія була моїм стражданням і щастям. Всі інші заняття були не настільки ефективні. Хіба що пропаганда системи обмежень і навантажень принесла користь людям...». Помер 12 грудня 2002 року на 90-му році життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

        Життя академіка Амосова – своєрідний моральний стрижень суспільства, підняття до високої планки духовних цінностей. Він не лише лікував хворих, а й підтримував у суспільстві прагнення бути кращими у стосунках і відповідальнішими за майбутнє.

        Оригінальні погляди М. М. Амосова отримали широке визнання у нас в країні і за кордоном.

        За дослідження в галузі біокібернетики у 1978 р. і 1997 р. його удостоєно Державної премії України.

        Пропонуємо Вам ознайомитись з 9 заповідями здоров’я від видатного лікаря:

1. У більшості хвороб винні не природа і не суспільство, а тільки сама людина. Найчастіше він хворіє від ліні і жадібності, але іноді й від нерозумності.
2. Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою... Більше того, бійтеся потрапити в полон до лікарів! Часом вони схильні перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки, створюють у людей уявні хвороби і видають векселя, які не можуть оплатити.
3. Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх нічим не можна. Людина, на щастя, настільки досконала, що повернути здоров’я можна майже завжди. Необхідні зусилля зростають у міру старіння людини і поглиблення хвороб.
4. Величина будь-яких зусиль визначається стимулами, стимули – значимістю мети, часом і ймовірністю її досягнення. 23 І дуже шкода, але ще й характером. На жаль, здоров'я, як важлива мета, постає перед людиною, коли смерть стає близькою реальністю.
5. Для здоров’я однаково потрібні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартовування, час відпочинку і вміння відпочивати. І ще п’яте – щасливе життя! На жаль, без перших чотирьох вона здоров'я не забезпечує.
6. Природа милостива: достатньо 20-30 хв. фізкультури на день, але такої, щоб задихнутися, спітніти і щоб пульс почастішав вдвічі. Якщо цей час подвоїти, то буде взагалі чудово.
7. Потрібно обмежувати себе в їжі. Підтримуйте вагу як мінімум у співвідношенні зріст у сантиметрах мінус 100.
8. Уміння розслаблятися – наука, але до неї потрібен ще й характер. Якби він був!
9. Кажуть, що здоров’я – щастя вже саме по собі. Це невірно. До здоров’я так легко звикнути і перестати його помічати. Однак воно допомагає домогтися щастя в сім’ї і роботі. Допомагає, але не визначає. Правда, хвороба – вже точно нещастя.

Дізнатися більше:

Публікації

Амосов М. Основа успіху – інтерес до життя: [експеремент, який відомий український кардіолог розпочав вісім років тому, продовжується і досі] // Україна молода. – 2002. – 24 верес. (№175). – С. 11.

Амосов, М. Світло в кінці тунелю?...Мабуть це так! // Ваше здоров’я. – 2002. – 22 берез. (№11). – С. 5.

Бобровська Ольга. Життя та місія лікаря Амосова: до 110-річчя від дня народження М. Амосова / О. Бобровська // Паросток. – 2023. – №4. – С. 10-13: фот.

Микола Амосов. Служіння людям // Народне слово. – 2013. – 31 грудня. – С. 11: фото. кол.

Микола Амосов: «Фізичного Бога немає, але ідея Бога Є. Без неї не буде міцної моралі, стійкого суспільства» // Урядовий курєр. – 2011. – 30 грудня. – С. 8-9.

Микола Амосов: філософія здоров’я // Рідна школа. – 2004. – №1. січень. – С. 76-79.

Ні – лінощам і жадібності!: 19 грудня – 105 років від дня народження кардіохірурга, засновника легеневої та серцевої хірургії в Україні Миколи Амосова (1913-2002) // Позакласний час. – 2018. – №11. – С. 40-42 (вкладка): портр.

Петрушенко Микола. «Засновника інституту не підводимо»: 6 грудня світова громадськість відзначає 100 років від дня народження видатного лікаря-хірурга, вченого, письменника Миколи Амосова / М. Петрушенко // Урядовий кур’єр. – 2013. – 6 грудня. – С. 8-9.

Суміш академіка Амосова // 21-й канал. – 2017. – 16 листопада. – С. 19.