Вулиця Абрикосова

        Вулицю Червоноармійську було перейменовано на Абрикосову.

        Розпорядження «Про перейменування вулиць, провулків та інших об’єктів топоніміки міста» №24 від 19.02.2016 p. Вулиця знаходиться в Подільському районі (Ленінський). Озерна Балка.

        РСЧА, Червона армія – офіційне найменування Сухопутних військ і ВПС, які разом із ВМФ, Прикордонними військами, Військами внутрішньої охорони республіки і Державною конвойною вартою входили до складу Збройних Сил РРФСР/СРСР з 15 (28) січня 1918 року по 25 лютого 1946 року. Офіційним днем створення РСЧА вважають 23 лютого 1918 року – день, що передував прийняттю більшовиками німецького ультиматуму і підписанню перемир’я на німецьких умовах у зв’язку з неможливістю чинити їм опір. У спектрі злочинів, скоєних представниками РСЧА, помітне місце посідали злочини проти особи, як-от вбивства, поранення, побиття, катування, каліцтво та зґвалтування. Також були майнові злочини, зокрема мародерство, крадіжки, підпали та пошкодження майна.

        Серед організованих злочинів, які безпосередньо стосуються дій робітничо-селянської червоної армії (РСЧА), насамперед слід відзначити ті, що були пов’язані з мобілізацією в Україні, на звільнених від окупантів територіях, особливо в період 1943-1944 рр. Масовим явищем стало те, що до лав діючої армії незаконно або ж із порушенням законодавства залучали осіб, які за законом не підлягали мобілізації. Їх «ставили у стрій» без належного оформлення, навчання, озброєння, обмундирування, забезпечення й у перші ж дні кидали в бої. Дуже велика кількість таких мобілізованих загинули в перші дні й тижні важких боїв на обох берегах Дніпра.

Абрикос

        Оскільки жодного рідного самостійного слова на А у нас немає, значить слово «абрикос» – запозичене. Звідки? Батьківщина абрикосів – Вірменія, тому ботанічна назва абрикосового дерева – Armeniaca vulgaris (вірменське яблуко). Плоди цього дерева уперше потрапили до Риму з Вірменії, за що Пліній називав абрикоси «вірменською сливою». Прикметник vulgaris, «звичайний» утворений від лат. Vulgus – від «народ, простолюд». Звісно, людина завжди скорочує слова, тому римлян- «зігрітий сонцем»: «абрикос» значить «сонячний плід».

        Ці плоди, їхню латинську назву взяли собі маври, от тільки назва по-арабськи звучала інакше – «al-birqûq (аль-біркук)». Сусіди ж арабів, іспанці оцінили смакові якості абрикосів, а назву дещо змінили – «albercoque», їхні сусіди – французи назвали сонячний плід словом «abricot», німці – «Aprikose», а голландці таким знайомим словом – «abrikoos».

        Пам’ятаєте Михайла Стельмаха:

                        «В цвіту гойдаються морелі
                        Під дзвін трудящої бджоли»

        Морелі (мореля жіночий рід) – найдрібніші дички з дуже пахучими квітами, засмаглими плодами (італ. Mora – значить темна) французи їх називають гріоти (франц. griots).

        Коли ж пращури вивели напівкультурні форми «дички» з дуже пахучими плодами та гіркими продовгуватими кісточками, почали їх величати «жерделями». Нічого не пропадало у господарстві прадідів: старі люди учили, «щоб на рак не хворіти, треба кісточки точити»; з гіркуватих кісточок робили олію, називаючи її персиковою. Щоб кісточка не гірчила, її нагрівали й отримували марципан. Шкаралупки йшли на виготовлення деревного вугілля, туші.

        До речі, саме жерделі у Китаї та Японії солять, як маслини.

        Запасаючи продукти на зиму, наші пращури навчилися сушити абрикоси. А залежно від форми заготівлі сушка мала свої назви:

        - урюк (цільні плоди з кісточкою),
        - кайса (цільні плоди з акуратно видаленими кісточками),
        - курага (половинки з видаленими кісточками з них), кращий сорт – різані, гірший – рвані.

        А ще вірмени з абрикосового дерева роблять музичний інструмент (дудук), на якому творять музику, що виймає душу. В перекладі з вірменської – «душа абрикосового дерева». А японці з абрикосового дерева виготовляють віяла.

Дізнатися більше:

Книги

Вулиці міста Кіровограда: довідник / укл. Борис Кіркін. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 1999. – 33 с.: іл.

Вулиці рідного міста: бібліографічний покажчик / Департамент культури та туризму Кіровогр. обл. держ. адміністрації, Обл. універсальна наук. б-ка ім. Д. І. Чижевського; укл.: О. Е. Нельга, Н. П. Пивовар; ред. Н. Ф. Калашнікова; відп. за вип. Є. Г. Літвінова. – Кропивницький: Видавець Лисенко В. Ф., 2021. – 98 с.: фот. – Іменний покажч. C. 43-44 – Покажч. назв вулиць C. 45-46 – Нові назви вулиць м. Кропивницького C. 47-87.

Матівос Юрій Миколайович. Вулицями рідного міста: 70-річчю створення Кіровоградської області присвячується / Юрій Матівос ; худ.: А. Хворост; фот.: І. Корзун. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2008. – 104 с.: фото. – Алф. покажч. вулиць Кіровограда C. 93-100.

Публікації

Абрикоси – сонечка малі, золотом і медом налились // Наше місто. – 2016. -21 липня. – С. 8. – 2008. – 7 серпня. – С. 23.

Догляд за абрикосами // 21-й канал. – 2015. – 25 червня. – С. 15.

Найкорисніші – абрикоси // Вечірня газета. – 2011. – 15 липня. – С. 5.

Природні ліки // 21-й канал. – 2018. – 12 липня. – С. 15.

Рятівний абрикос // 21-й канал. – 2015. – 23 липня. – С. 19.

Смакуємо абрикосами // Наше місто. – 2014. – 24 липня. – С. 15.

Ткаченко Наталія. Лікують абрикоси: лікує природа / Н. Ткаченко // Кіровоградська правда. – 2019. – 18 липня. – С. 11.

Шматочок сонця з цілющою силою // Кіровоградська правда. – 2011. – 26 липня. – С. 7.