Він був великим трудівником, доскіпливим шукачем, завидним людинолюбом… В. Погрібний
Микола Кузьмович Смоленчук народився 3 липня 1927 року в районному містечку Бобринець у незаможній міщанській родині.
У автобіографії писав: «Батько, наймит поміщицьких економій та олійниць, в роки громадянської війни був кулеметником у Богунському полку, далі працював на різних низових роботах. Мати була домогосподаркою».
Лагідна і співоча вдача матері Ганни Павлівни сприяла тому, що дитина постійно перебувала під впливом українських колискових та народних пісень, долучалася до скарбниці народних казок, легенд, приповідок.
До війни хлопець навчався в місцевій семирічці, а в роки німецько-радянськоЇ окупації, щоб не потрапити на примусові роботи, переховувався в родичів на селі. Але за ухиляння від «трудового обов’язку» все одно довелося відсидіти кілька місяців у місцевій в’язниці. Однак уникнути долі остарбайтера М. Смоленчукові таки не вдалося, адже на початку березня 1944 р., за два тижні до звільнення Бобринця, він у складі «робочої команди», сформованої фельджандармерією з місцевої молоді, був відправлений до Німеччини.
У Третьому рейху підліткові довелося працювати на бауера в одному із сіл Тюрінгії. За непокірну вдачу і впертий характер був нещадно караний, поневірявся по різних господарях і навіть, за злісний саботаж – поломку трактора – побував у концентраку. Те, що довелося побачити й пережити в Європі, М. Смоленчук довірить своєму щоденнику, а згодом частково опише й у романі «Сиве покоління» (1965).
З підневільних робіт у Германії він врешті-решт утік, та радянська влада його як «німецького прислужника» відправила у табори до Пермського краю.
На третьому році праці на металургійному заводі у м. Добрянка (лише за те, що 14-річним вивезли до Германії) його відвідала мати. Вона привезла довідку, що до війни її син навчався у Бобринецькому технікумі і якимось дивом їй вдалося забрати сина додому.
Далі було навчання у Бобринецькому сільськогосподарському технікумі та на філологічному факультеті Кіровоградського педінституту, який М. К. Смоленчук закінчив у 1954 році. Працював учителем та директором школи на Кіровоградщині та Черкащині.
У своїй ранній літературній творчості використовував псевдонім Микола Клен. У 1963 році за рекомендацією Максима Рильського вступив до Спілки письменників України, протягом тривалого часу був єдиним її членом у Кіровограді.
Микола Смоленчук викладав у Кропивницькому та Луцькому (де завідував кафедрою української літератури) педінститутах.
В 70-х роках він часто буває на «Хуторі Надія» з письменниками та особисто, опікуючись збереженням колиски корифеїв українського театру.
У 1971 році М. Смоленчука було виключено з партії з ярликом «націоналіст» за перевезення рукопису І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» з Києва до Кіровограда.
У 1972 році був звинувачений у «буржуазному націоналізмі», тому що жив за принципом «Життя – батьківщині, а честь нікому» та зазнав переслідування у зв’язку з цим – його на півтора десятиліття вилучили з активного громадського та літературного життя, а твори – із бібліотек.
Та письменник ніколи не втрачав віри у справедливість. Дача М. К. Смоленчука завжди була культурною Меккою для письменників.
Микола Кузьмович був безмежно радий, коли Україна таки виборола державну незалежність, що таки буде «…в своїй хаті своя Правда і Сила, і Воля», а це і було метою його життя.
Та він не заспокоювався, а бачив нові проблеми. «Зневага до інтелігенції, мозку нації, і призвела, на мої щирі переконання, до духовної, а відтак економічної кризи. Їдемо у ХХІ століття на гарбі».
Життя М. Смоленчука обірвалося 12 січня 1993 року після тривалої виснажливої хвороби.
М. К. Смоленчук відомий як автор історичних повістей «Степи полинові» (1961), «Степівчани» (1963); «Родня» (1968); нарисів «Хутір Надія», «Кіровоград» (1967); романів «Сиве покоління» (1965), «Ой, літав орел» (1969), «Білі бланкети» (1985), нарисів «Хутір Надія» (1967), «Кіровоград» (1967); наукової розвідки «Марко Кропивницький і його рідний край» (1971) та майже сотні наукових, науково-популярних і методичних (про передовий досвід найкращих учителів-словесників) статей, краєзнавчих розвідок і нарисів, зокрема, присвячених театру корифеїв та його діячам.
Його повість «При битій дорозі», своєрідна енциклопедія легенд і переказів нашого краю, побачила світ у 1993 році в журналі «Поріг», коли письменника вже не стало.
Внесок Смоленчука-науковця у царині історії літератури, театрознавства, літературного й історичного краєзнавства є дуже цінним: чимало з хрестоматійних нині істин (біографії, витоки особистості, творчість М. Кропивницького, І. Тобілевича (Карпенка-Карого), В. Винниченка, багатьох інших діячів української та світової культури й літератури, передусім – А. Фета, чия доля пов’язана з територією нинішньої Кіровоградщини, як і відомості про становлення нашого національного театру, відомого як театр корифеїв тощо), – вперше були введені до наукового обігу саме ним.
Великий вплив на його захоплення історією національного театру справила випадкова зустріч у Бобринці і подальше знайомство з племінником М. Л. Кропивницького актором і бандуристом Миколою Сочевановим. М. Сочеванов розпочинав свій шлях на сцені в трупі свого дядька, добре знав місця в Бобринці та сусідніх селах (Мар’янівка) і хуторах (х. Андріївка (Райок), х. Сочеванов), пов’язаних з життям і творчістю основоположника театру корифеїв. Крім розповідей про це М. Сочеванов подарував Миколі Кузьмичу оригінал листа М. Кропивницького.
Микола Кузьмович був фундатором Музею Марка Кропивницького в Бобринці, доклав чимало зусиль, щоб зберегти в Кіровограді меморіальні будинки М. Кропивницького на колишній Болотяній та Тобілевичів на колишній Знам’янській вулицях, був ініціатором створення в їхніх приміщеннях музейних установ.
Крім того, його зусиллями започатковано створення меморіальних музеїв Ю. Яновського в Нечаївці й І. Микитенка в Рівному.
Все життя письменника і дослідника було підпорядковано трьом китам: дисципліна, організованість, одержимість.
А його книги – то ключ до розуміння національного характеру українців, адже в них розкриті такі риси як завзяття і відвага, добродушність і чесність, здатність палко любити рідних і ненавидіти ворогів.
Для читачів нашої бібліотеки Микола Кузьмович залишив напутній допис
Із степів полинових [Текст]: Фольклорні записи Миколи Смоленчука / Кіровоградська обласна організація Українського товариства охорони пам’яток історії та культури; Укл. Олег Бабенко. – Кіровоград: Центрально-Українське вид-во, 2002. – 109 с.: портр.
Смоленчук, М. К. Білі бланкети [Текст]: історичний роман / М. К. Смоленчук. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2015. – 452 с.
Смоленчук М. Марко Кропивниький і його рідний край [Текст] / М.Смоленчук. – К.: Мистецтво, 1971. – 75 с.
Смоленчук М. Ой літав орел [Текст] / М. Смоленчук. – Одеса: Маяк, 1969. – 282 с.
Смоленчук М. К. Родня: історична повість [Текст] / М. К. Смоленчук. – Одеса: Маяк, 1968. –127с.
Смоленчук М. Сиве покоління [Текст] / М. Смоленчук. – Одеса: Маяк, 1965. – 348 с.
Смоленчук М .К. Спепи полинові [Текст]: біографічна повість / М. Смоленчук. – К.: Рад.письменник, 1961. – 245 с.
Смоленчук М. К. Спепівчани [Текст]: історична повість / М. Смоленчук. – К.: Дитвидав УРСР, 1963. – 106 с.
Смоленчук М. К. Хутір Надія. Державний заповідник садиба-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича): нарис – Дніпропетровськ: Промінь, 1967. – 21 с.
Книги про автора
Бабенко, Олег Олександрович. Самоцвіти степів полинових. Із спостережень над творчістю видатних земляків [Текст] / Олег Бабенко. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2012. – 225 с.: портр., іл., фото. – Текст: укр., рос. – Бібліогр. в кінці ст.
Гусейнов, Григорій Джамалович. Незаймані сніги: п’ятнадцять мандрівних історій [Текст]: [документальні повісті]: в 3 кн. / Григорій Гусейнов. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2010 – Кн. 2. – 559 с.: портр., фото.
Кіровоградщина у дзеркалі часу: літературне мистецтво = Кировоградщина в зеркале времени: литературное искусство = Kirovohrad in the mirror of time: literary arts: фотоальбом / авт.-укл. Олександр Чуднов, Олег Бабенко, авт. ідеї Євгенія Шустер [та ін.]; за заг. ред. Олександра Чуднова. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 73 с.: портр., фото, іл.
Публікації про автора
Бабенко О. Письменнику й ученому Миколі Смоленчуку виповнилося б 80 [Текст] / О. Бабенко // Кіровоградська правда. – 2007. – 6 липня. – С. 5.
Базака Р. "Якби було побільше Смоленчуків, ми б жили в іншому місті" [Текст] / Р. Базака // Нова газета. – 2016. – 7 квітня. – С. 11.
Бондар В. Смутна година М. Смоленчука / В. Бондар // Степ. – 1995. – № 1. – С. 23–26.
Корінь Т. Микола Смоленчук повертається... [Текст] / Т. Корінь // Кіровоградська правда. – 2008. – 25 січня. – С. 1.
Кудря С. Чотири зали – чотири епохи: 18 травня – Міжнародний день музеїв [Текст] / С. Кудря // Кіровоградська правда. – 2009. – 19 травня. – С. 6.
Куценко Л. Із сивого покоління: спогад-роздум з нагоди 70-річчя письменника Миколи Смоленчука [Текст] / Л. Куценко // Народне слово. – 1997 – 3 липня. – С. 5.
Левочко В. Возвращения Николая Смоленчука [Текст] / В. Левочко // Ведомости Плюс. – 2008. – 1 февраля. – С. 8: фото.
Левочко В. Дружина письменника [Текст] / В. Левочко // Кіровоградська правда. – 2008. – 12 лютого. – С. 6.
Легка В. Матері письменників-земляків [Текст] / В. Легка // Освітянське слово. – 2010. – липень-серпень. – С. 4.
Марко, В. "Тільки добро породжує добро..." [Текст]: ці слова сказав Микола Смоленчук у нашій останній розмові / В. Марко // Кіровоградська правда. – 1997. – 5 липня. – С. 3.
Матівос Ю. Перша школа прем’єра [Текст] / Ю. Матівос // Вечірня газета. – 2011. – 25 березня. – С. 7.
Поздняк Г. Полуниці з його саду [Текст] / Г. Поздняк // Кіровоградська правда. – 1993. – 8 квітня. – С. 3.
Поліщук В. Він не зраджував принципам [Текст] / В. Поліщук // 21-й канал. – 2016. – 14 квітня. – С. 10.
Ревва Т. Він переймався долею краю [Текст] / Т. Ревва // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 5 липня. – С. 9: фото.
Романов С. "Дон Кіхот із Бобринця" – штрихи життєвого і творчого шляху Миколи Смоленчука / С. Романов // Волинь філологічна: текст і контекст. Портрет кафедри української літератури у часі: зб. наук. пр. / упоряд. І. М. Констанкевич. – Луцьк: Східноєвроп. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2012. – №13. – 90-101.
Романюк Н. Пам’яті "буржуазного націоналіста" [Текст] / Н. Романюк // Народне слово. – 2008. – 26 січня. – С. 1.
Тобілевич В. Йому виповнилося б 80...: До роковин від дня народження Миколи Смоленчука [Текст] / В. Тобілевич // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 23 серпня. – С. 9: фото.
Шепель Ф. Вор – рецидивист или диссидент? [Текст] / Ф. Шепель // Украина-Центр. – 2009. – 23 апреля. – С. 9.
Ресурси Інтернет
Смоленчук Микола Кузьмович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 15.06.2017).
Смоленчук Микола Кузьмович [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: Видатні особистості Кіровоградщимни [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 15.06.2017).
Романов С. "Дон Кіхот із Бобринця" – штрихи життєвого і творчого шляху Миколи Смоленчука [Електронний ресурс] / С. Романов // Волинь філологічна: текст і контекст. – 2012. – Вип. 13. – С. 90-101. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 15.06.2017).
