Письменник – це той, що не писати не може. О. Полевіна
Ольга Миколаївна Полевіна – поетеса, прозаїкиня, перекладачка. Член НСПУ з 2005 р. Народилася в місті Кіровограді (нині Кропивницький) 24 липня 1959 року. Тут же навчалася у музичному училищі по класу фортепіано, а згодом закінчила музично-педагогічний факультет Кіровоградського педагогічного інституту (нині Центральноукраїнський державний університет ім. В. Винниченка). Викладала в дитячих музичних школах, з 2007 року – директор музичної школи №4 у Кропивницькому.
«Мої перші вірші народилися зі мною. Я росла – і вони росли. Вони сиділи тихо і чекали свого часу. Вони приходили, коли для мене оживали картинки книжки казок, які я, не вміючи читати, ще не могла прочитати, але знала напам’ять… Я ставила книжку з картинками на підвіконня, і вони оживали – намальовані королі та принцеси, вони говорили зі мною, і я відповідала їм. Це була захоплююча гра! Діалоги та пригоди народжувалися з нічого. Казки не зупинялися там, де закінчувався текст, а продовжувалися».
«…Дівчата заводили зошити-пісенники, там були вірші, побажання та інші нісенітниці. Вони обмінювалися ними, і старанно переписували один одному вульгарні, десь почуті віршики. Я теж їм писала, але писала свої вірші, ніколи не зізнаючись у цьому. Їм не завжди подобалося: у моїх віршах не було гарячих ковбоїв, які полюбили мексиканку кольору шоколаду, ні красенів-розбійників, злодіїв та вбивць, так би мовити, романтичних, героїв. У мене були герцоги та графи, королі та принцеси, зачаровані дівчата та їхні сміливі визволителі… Звідки вони взялися – зрозуміло: спочатку з французьких казок, потім із горезвісних «Мушкетерів», які я відкрила для себе у дев’ять років. Я так полюбила цей світ, що «влізла» в нього, написавши свій власний роман, в якому були всі ці дійові особи, плюс я сама. Цей списаний товстий зошит і послужив через багато років основою спочатку повісті «Стара-стара казка», надрукованої в журналі «Поріг», а потім вона була розширена до роману «Наздогнати привид», який ще чекає свого часу…».
Друкувалась Ольга Полевіна в обласній та всеукраїнській пресі (журналах «Вітчизна», «Вежа», «Порог», газетах «Народне слово», «Кіровоградська правда», «Вечірня газета», «Молодіжне перехрестя»). Член Національної Спілки письменників України. Член Кіровоградського літературного об’єднання «Степ». Працює в різних жанрах: поезія, проза, переклад, літературна критика, публіцистика.
Авторка російськомовних книг: поезії – «Изнанка счастья» (2003 p.), прози – «Ветер-обманщик» (2004 p.), «Черное озеро» (2005 p.), «Королева полыни» (2006 p.), «Санта Лючия», «Круиз по Стиксу» (2011 p.), «Повесть о людях и о себе» (2011 p.).
Поезія та гумор ввійшли до антології «Євшан» та «П’яте колесо», а також в збірник «Зоря материнства».
Ольга Полевіна – лауреатка обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за переклад з української мови на російську поеми Ліни Костенко «Скіфська Одіссея. Циганська муза» (2007 p.), переможець літературного конкурсу «Сокіл степів» 2009 року – перше місце у номінації «Проза» за оповідання «Добра справа», переможець літературного конкурсу «Сокіл степів» 2010 року – друге місце у номінації «Літературознавство та літературна критика» за статтю «Вірші та проза. Лід та полум’я», переможець VІ міжнародного фестивалю фантастики «Фанданго» у номінації «Інша фантастика» за оповідання «Весела Мері виходить заміж» (2012 p.).
Лауреатка Літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша, фіналістка міжнародного літературного конкурсу короткої прози ім. В. Портяка, переможець Міжнародного літературного конкурсу «Дніпро-Бук-Фест» за роман «Вінок сонетів» у співавторстві з Олександром Архангельським. Є в її арсеналі і Літературна Премія НСПУ ім. М. Кірієнка-Волошина за роман «Королева полину» (2016 p.), літературна премія ім. Ю. Яновського за повість «Завіса» (2018 p.), перемога у конкурсі портала «Інфо-лайф» за оповідання «Острів Схерія» (2019 p.).
А ще письменниця – переможець Міжнародного літературного конкурсу «Молода Коронація» – 2020 p. за книгу «Крізь простір і час», яка згодом була доповнена, розширена і перевидана під назвою «Володарі скрипкового ключа».
Переклала з української мови на російську вірші поетів В. Погрібного, А. Корінь, В. Гончаренка, В. Базилевського.
Як редактор альманаху «Степ»; підготувала близько 60 літературних сторінок членів літоб’єднання «Степ» – «Стежина» в обласних газетах, а також двох десятків передач на обласному радіо про роботу літоб’єднання «Степ» та творчий доробок письменників Кіровоградщини.
Нагороджена Почесною грамотою Кіровоградської обласної державної адміністрації, Грамотою Кіровоградської міської ради та виконавчого комітету за особисті заслуги у культурному розвитку міста.
«Що я можу писати для дітей – не знала, поки не спробувала написати казочку для книжки «Вишиванка для сонечка», – в одному з інтерв’ю зізнається Ольга Миколаївна. Вважаю дитячу літературу найважливішим і найвідповідальнішим жанром: повинно бути художньо, інформативно, відповідно віку, цікаво, і – лаконічно. І – не фальшиво. Кожне слово – на вагу золота. Нічого зайвого. Бо те, що ми вкладаємо у голову дитині – відгукнеться через десятиріччя. Радію, що у мене вийшло: шість казочок блукають інтернетом у проєкті «365 казок на ніч», деякі друкувалися у дитячих журналах. Готова до друку досить велика книжка казок».
Казочка Ольги Полевіної «Скрипка» потрапила до збірки «Сучасна література рідного краю» з серії «Шкільна бібліотека», яка рекомендована Міністерством освіти і науки України для позакласного читання; вона видана накладом аж 87 600 примірників і розповсюджена по шкільних бібліотеках України.
Ольга Миколаївна вміє організовувати залюблених у слово письменників до спільних проєктів.
З початком російського вторгнення у лютому 2022 року поети і письменники Кіровоградшини прагнули осягнути, як жити у світі, що перевернувся догори дригом: під звуки сирен, вибухів, розгубленості. Так з’явилася збірка «Соль-дієз над всією країною». Ольга Полевіна пояснила, що означає назва всієї книги: «Над моєю країною лунає сирена на ноті соль-дієз… Її диптих про життя, поділене на “до” і “після”».: «Вірю, що Слово магічне. Сказане – відбудеться, варто лише закинути в ноосферу ідею. Енергетика твору починає діяти. Не вірите? У мене написався цикл новел «Байки з Чорнобаївки».
«Байки з Чорнобаївки» – цикл із 12 коротких новел, в 11 з яких головними дійовими особами є російські окупанти. Вони коять свою вбивчу справу в українських містах і селах, у Чорнобильській зоні, на острові Зміїному; російські пілоти скидають ракети на місто, де колись навчалися літати. Кінець для всіх один, і він фатальний. Де ЗСУ допоможуть, де цивільні бабуся з онучкою, а де і давньогрецькі боги і герої Нептун та Ахілл. А також містичні персонажі з українського фольклору – песиголовці, потерчата, Чугайстер, нявки. А в новелі «Золоті стріли» українська дівчинка – чарівниця збирає всі свої сили і знищує того, хто послав орду на війну.
Ольга Полевіна підкреслила: «Слухаючи новини, виникало єдине бажання: донести жах від злочинів, щоб не забулося, щоб і через роки інші люди в інші, мирні часи занурилися в це і усвідомили, що людство не повинно такого більше допустити. А що краще може переконати, ніж художній твір? Автор інтуїтивно знаходить потаємні стежки в підсвідомість, і один емоційний вірш важить більше, ніж кілька сторінок фактажу, яким б жахливим він не був. Бо вірш діє на глибинне, як спалах блискавки, а фактаж – на свідомість, на розум, який може помилятися».
Тринадцять авторів – різні голоси. Усі – про одне. І всі – про різне… Олена Трибуцька, Валентина Кондратенко-Процун, Наталія Фесенко, Людмила Ніколаєвська, Тетяна Микитась, Назарій Назарів. Палкі рядки, щемливе прозріння… Кожен вірш – ніби написаний кров’ю…
Проза: Максим Липкан («Звичайний день» – щоденник убитої дівчинки – про події 23 лютого 2022 року), Галина Суржок («Сім кроків до життя» – про жертву зґвалтування орками), Ніна Даниленко («Третя дитина» – про важку долю волонтера, який із дитячих років був сиротою), Людмила Олександрук («Пісня Тавріки» – сучасна казка про те, як сміливість і любов до Батьківщини перемагають чудовисько, яке насправді виявилося жалюгідним хробаком, коли його не злякалися), Ольга Полевіна (мініатюра та цикл новел воєнної тематики з містичним підтекстом).
Другим проєктом стала книга «Сороки далекого села», яка побачила світ у кропивницькому видавництві «Імекс-ЛТД» у 2022 році. Книга – результат творчого експерименту, запропонованого членам обласного літературного об’єднання «Степ» ім. В. Погрібного його очільницею Ольгою Полевіною. Кожен твір збірки має одразу кілька авторів, які думали, відчували, писали як єдиний організм. Результатом їхньої співпраці і стало таке незвичайне видання. Про любов, «…про найважливіше, що може трапитися з вами. Або не трапитися. Усе в житті заради любові», - йдеться у передмові книги. Попри війну, люди продовжують закохуватися, одружуватися, народжувати дітей, тому тема любові невичерпна, як і невичерпний духовний світ людини. Автори презентованої збірки Ольга Полевіна, Надія Чичкан, Максим Липкан, Олена Трибуцька, Ніна Даниленко поділилися своїми емоціями про те, що рухає сонце і світила. Усе змінюється, тільки душа людська залишається такою ж. У ній є місце тузі й радості, і вона завжди відкрита для любові...
Третім проєктом стала повість «Таємниці старого горіха». Кожного літа в село до бабусі і дідуся приїжджають їхні діти та онуки. З ними трапляється багато цікавих пригод.
З темного купола неба загадково підморгують зеленкуваті зорі. Гострі тіні від осяяних повним місяцем предметів поцятковані оранжевими іскрами багаття. Відблиски вогню падають на дорослих та дітей, що зручно повсідалися під густою горіховою кроною. Їхні обличчя – зосереджені, пози – вичікувальні, подихи – затамовані: усі напружено слухають, чим же завершиться приголомшлива розповідь про…
Про туристів, що заблукали у лісі. Про брата і сестру, яких не випускала з хати нечиста сила. Про друзів, які викопали на городі скарб. Про день без гаджетів і детективні навички. Про старшокласників, які взялися впіймати підступного грабіжника…
Аж 23 такі пригодницькі історії розказали на літніх канікулах члени однієї родини: дідусь, бабуся та їхні дві доньки й син із родинами, де були діти від 6 до 16 років. Кожен пригадував випадки, що трапилися з ними чи з друзями в різні часи.
Усі ці сюжети розмістилися на 170 сторінках книжки «Таємниці старого горіха».
Унікальність задуму полягала в тому, що кожну історію (можна й не одну) мав розповісти інший автор. І не тільки з Кіровоградщини, а й з усієї України. За цю справу Ольга Полевіна взялася в тандемі з письменницею Еліною Заржицькою (м. Дніпро).
Ольга Полевіна всі ці веселі, інтригуючі, повчальні, зворушливі, пізнавальні, детективні історії впорядкувала так, що спогади про давніші часи чергувалися із сьогоднішніми подіями, а там виникали нові повороти – наприклад, щемлива і багата на тонкі відчуття закоханість.
Членами однієї книжкової родини Мазуренків-Іванченків-Коваленків стали 11 авторів із Дніпропетровщини, Луганщини, Рівненщини, Івано-Франківщини, Одещини, Миколаївщини та навіть із Нідерландів. А ще 9 (тобто майже половина від усього авторського колективу) – письменники з Кіровоградщини, із літоб’єднання «Степ». Це Олександр Архангельський, Ніна Даниленко, Тетяна Микитась, Людмила Олександрук, Ольга Полевіна, Галина Суржок, Олена Трибуцька, Наталія Фесенко, Надія Чичкан.
Неординарна форма розповіді продовжилася такою ж унікальною формою подачі збірки «Таємниці старого горіха». Її можна прочитати у форматі ілюстрованої електронної книги, де віртуальні сторінки гортаються як справжні – шукайте на сайті наших колег з Дніпра:
.
Безтурботна щаслива атмосфера щедрого літа, відчуття любові і злагоди між героями – письменницький дарунок юним читачам. 20 письменників з усієї України створили веселу повість про літні канікули. Кожен із авторів на основі свого життєвого досвіду і таланту зробив свій внесок у мозаїчне панно твору.
Життя зажди перемагає, а письменникам відкрито майбутнє, тому не маємо сумнівів, що після всіх жахіть війни настане нове літо, і воно буде мирним.
Особливе мiсце в творчостi Ольги Полевiної посiдає тема музики. 2024 рік для Ольги Миколаївни був насиченим на літературні здобутки та події: було презентовано книгу про відомих музикантів та композиторів – «Володарі скрипкового ключа». У цій книзі пані Ольга не тільки письменниця, а й музикантка, й педагогиня.
Експертна рада з питань книговидання Кіровоградської обласної держадміністрації виділила кошти на її друк. Це збірка розповідей про композиторів-класиків, де життєпис кожного поданий із сюжетною деталізацією зворушливих, веселих і ліричних епізодів. Книжку можна і використовувати як посібник у музичних школах та училищах, і читати як художні новели із захоплюючою фабулою.
У результаті ознайомлення з творчістю й життєвим становленням відомих зарубіжних і вітчизняних композиторів читач отримує низку історично-культурних важливих переваг, необхідних для інтелектуально-творчого розвитку, культурно-мистецької комунікації, майбутнього кар’єрного становлення в тій чи іншій сфері професійної діяльності. Оповідання написані на основі цікавих фактів із життя композиторів ХVІІ-ХХ ст., які авторка ретельно відшукувала. Відомі постаті в книжці описані яскраво, художньо, динамічно. Факти з життя видатних особистостей запам’ятовуються на рівні емоцій.
Героями збірки «Володарі скрипкового ключа» стали Вівальді, Бах, Бетховен, Моцарт, Паганіні, Шуберт, Верді, Гулак-Артемовський, Лисенко, Леонтович та ін. У книзі авторка доповнила життєпис і творчий шлях музикантів художньою розповіддю. Тому на сторінках генії постають як звичайні люди з їх почуттями, мріями, розчаруваннями і надіями. Яким був шлях до слави, як вперше майбутні композитори грали на музичних інструментах, чим доводилося жертвувати заради музики, як закохувалися, чим жили, як шукали свій шлях у творчості – все це ви знайдете на сторінках на сторінках видання.
Також 2024 року у відомому українському видавництві «Богдан» вийшла колективна повість «Чи бачать небеса котів». Ідея створення такої книги належить Ользі Миколаївні. Про що твір «Чи бачать небеса котів»?
«Кажуть, що в будинків немає душі. Неправда. Частка його душу була в кожному кутку, за кожною стіною. За кожними дверима існував усесвіт, окремий і ізольований, і все ж таки частинка загалу. На стінах осів пил споминів. Дім знав такі таємниці, які, мабуть, ніколи, нікому не стануть відомі. А він – знав. Відчував кожну думку, кожен поштовх, пам’ятав кожного, хто жив тут за ті десятки років його існування».
Живуть люди поруч… У кожного – своя доля. І тільки смерть для всіх – єдина.
Життя триває – в ньому є місце радості навіть у пекельні часи. І людина сподівається, планує, мріє... Але раптом це життя перериває ворожа ракета – мирне життя мирної людини далеко від лінії фронту. Життя маленької дівчинки, молодого хлопця, майбутньої – але, не судилося! – молодої мами, старого… Бабусі й онуки, батьки й діти, кішки й собаки – усі, хто мешкає в будинку, одномоментно перестають існувати…
Це – без права на забуття. 36 квартир багатоповерхівки, яку зруйнувала російська ракета. 36 квартир у під’їзді, в який влучила ракета. 36 родин, і безліч нездійснених надій, загублених доль, страчених життів. 36 авторів розповідають про будинок, подібних до якого так багато в усій Україні. Це – Реквієм по всіх, кого торкнулася війна.
«…Йому здавалося, що сонце затуляє якась хмарка, ніби птах із широкими крилами кружляє над ним. Вітер із великої ріки гуляв порожніми кімнатами, світило сонце. Усе було, як завжди. Тільки не було людей…».
Це відгомін нечутного плачу уявного будинку, одного з десятків тисяч в Україні, над якими вже третій рік кружляють не тільки птахи… Цей будинок, розітнутий навпіл російською ракетою, став одним із героїв повісті «Чи бачать небеса котів», яка щойно вийшла друком у тернопільському видавництві «Богдан» і вмить стала лідером продажів і хедлайнером профільних мережевих форумів.
Цей твір є проектом унікальним за багатьма параметрами. По-перше, неординарна ідея. Її авторки і упорядниці книжки Ольга Полевіна (м. Кропивницький) та Еліна Заржицька (м. Дніпро) задумали описати, що відбувалося в кожній зруйнованій квартирі якраз перед фатальним вибухом. По-друге, вражає ексклюзивний підхід до, так би мовити, техніки виконання проєкту. Кожну квартиру «заселяв» інший автор! Вигадував мешканців, створював їм біографії, занурювався в їхнє минуле, описував сучасні клопоти, плани та мрії, яким не судилося здійснитися. По-третє, жодним чином не обмежувалася форма оповідей. Це могли бути діалоги, монологи, листи, сповіді, щоденникові нотатки персонажів. По-четверте, автори набиралися, що називається, без кордонів. Кого упорядниці знали, тим і пропонували співучасть.
Що ж вийшло в підсумку?
Географія надісланих розділів до книжки (з багатьох міст надійшли твори від кількох авторів) – Львів, Дрогобич, Київ, Дмитрівка Бучанського району на Київщині, Вараш Рівненської області, Луганщина, Миколаївщина, Харків, Запоріжжя, Коростень на Житомирщині, Одеса, Дніпро, Апостолове, Верхньодніпровськ, Чаплине на Дніпропетровщині, Чехія, Німеччина, США…
Із 36 авторів 10 (майже третина!) з Кропивницького та області (Знам’янка й Олександрія). Усі – з Кіровоградського обласного літературного об’єднання «Степ» імені Віктора Погрібного. Для формально аматорської літературної фундації це яскравий маркер успішної продуктивності і «зіркове» явище в культурному середовищі краю.
Хто ж жив і вже ніколи не житиме ні в своєму домі, ні взагалі ніде, хто вцілів, але позбувся оселі, хто у розпачі біг до місця вибуху і шукав рідних? Дуже різні люди. Чоловік, що на хвильку вискочив за ліками для безпомічної недужої дружини і після вибуху ціпеніє в очікуванні дзвінка від неї (Олександр Архангельський, «Обійми мене»). Хлопець, який намагається не вмикати пилосос, витяжку, фен і навіть чайник зі свистком, аби за їхнім шумом сусіди не проґавили звук ракети (Олесь Барліг, «Ранок судного дня»). Ольга Полевіна в збірці авторка двох оповідань – та «Ліза і кіт» та. «Марильчина оселя» Дівчинка, привалена після вибуху бетонною плитою так, що нема навіть щілини, в яку міг би протиснутися кіт (Ольга Полевіна, «Ліза і кіт»).
В «Марильчиній оселі» Марилька – кішка, яку вивезла в місто від’їжджаюча родина. І кішка залишилася серед страшного світу – тремтяча, налякана, голодна… «Будинок прихистив її. Вона зрозуміла, що харчуватися можна не тільки мишами, що на смітнику можна знайти щось їстівне. А потім у неї народилися кошенята… Дві доби вона не залишала їх, але поїсти ж треба, і Марилька покинула свій притулок. А коли повернулася, то побачила, що двірник заклав маленьке віконце, через яке вона потрапляла до підвалу…
Щось із нею трапилося після цього. Більше кошенят у неї не було. Більше вона не підходила до людей».
Марилька рятує викинуте кимось, кошеня, привівши його до квартири, де жило багато котів. «По нього подбають, а вона… А їй ніхто більше не потрібен. Вона більше нікого не впустить у своє котяче життя».
«Лист з Німеччини» Надії Чичкан – це сповідь десятирічного хлопчика. В оповіданні йдеться про реальну історію життя сім’ї – батька, матері та чотирьох дітей. На превелике щастя, вони залишились живі, бо в той жахливий момент були в бабусі. Діти з мамою вирушили за кордон з малими коштами, у нікуди, з дитячими рюкзачками. Діти мужньо витримали всі митарства на кордоні, а коли нарешті пройшли нейтральну полосу, вчинили нестерпний лемент: хочемо додому!
Сім’я прибуває в містечко Альпен, що неподалік від Дюсельдорфу. Починається нове життя й труднощі адаптації. Але там, під обстрілами, залишилася сусідська дівчинка. Її придавило плитою, і лікарям довелося ампутувати обидві ручки. Там залишився особливий і трохи дивний хлопчик, в якого потайки закохана старша сестра. В Альпені квітують магнолії, в струмку плавають неполохані риби, та ніщо не втішає, бо навкруги чути чужу мову…
Малолітній крадій, що виносить продукти з покинутої квартири і не звертає уваги на сирену (Олена Швець-Васіна, «Цукерка для злодія»). Родина з маленьким сином, життя якої отруює невидима третя особа і вона ж, сама того не знаючи, всіх рятує (Ніна Даниленко, «Чотири кімнати»). Літній чоловік, що наводить ракету на сусідній завод з ідейних міркувань і чекає від ворога грошей за послугу (Максим Липкан, «Не годуйте собаку черствим хлібом»). Жінка, що звертається до коханого вже з небес (Тетяна Микитась, «Ангел»). А ще школярка, яка цікавиться, з ким зустрічається однокласниця, домогосподарки, які міркують над начинкою для вареників, незрячий музикант із болем від ще минулої війни, батьки в чеканні дитини, лікарка, що квапиться до хворих, подружжя,яке скликало гостей на срібне весілля… У когось рідні на фронті, хтось переїхав із зони бойових дій, когось переслідують привиди минулого… І багатьом із цих людей автори, не змовляючись, вселили в помешкання собак і ще більше котів. Тварини і рятували господарів від самотності, і розвіювали тривогу, і страждали разом з людьми, рятували кошенят і гинули. А небеса злою волею ворога продовжували посилати на українську землю смерть…
«Книжка присвячена пам’яті всіх загиблих від російської агресії. Її особливість ще і в тому, що це повість не просто про війну, створена в затишному кабінеті в мирний час, коли можна неквапно систематизувати розповіді очевидців, проаналізувати документи, дозволити собі розкіш вибагливо підібрати художні засоби, ретельно сконструювати сюжет і шліфувати його до блиску. Книга написана під час війни, коли боїшся будь-яких новин, лякаєшся довгого телефонного мовчання дорогих тобі людей, потерпаєш, що робитимеш, коли вимкнуть тепло, світло і воду, жахаєшся кожного звуку, схожого на гуркіт… І пишеш, можливо, не на повну силу своїх здібностей. Бо одна рука лежить на клавіатурі, а інша ковзає по дисплею смартфона, щоб відстежувати, що запущено і куди летить….», – зазначає Ольга Полєвіна.
Це просто Україна. Це – Всесвіт. Бо яку б країну не спіткало таке лихо, люди поводилися б саме так. Страждали, сподівалися, чекали, шукали своїх близьких, були готові до боротьби, на руїнах життя ставали незламними. Книжка, написана за таких обставин – не просто література. Це матеріальний і духовний свідок епохи, який, ставши експонатом музею, архіву чи бібліотеки, заслуговує почесного місця в категорії «безцінний». Народ, здатний творити життя серед смертельної небезпеки – непереможний.
Дізнатися більше:
Твори автора
Книги
Блакитні вежі : хрестоматія / упор. В. Бондар. – Кіровоград : Мавік, 2009. – 408 с. : портр.
Костенко Л.В. Скифская одиссея ; Цыганская муза : поэмы / Л.В. Костенко; Пер. с укр. О.Полевиной. – Кировоград : Степ, 2006. – 75 с.
Полевина О. Изнанка счастья : стихи и пьесы / Ольга Полевина. – 2-е изд., доп. – Кировоград: КОД, 2007. – 98 с.
Полевина О. Черное озеро : повести и рассказы / Ольга Полевина. – Кіровоград : Антураж А, 2005. – 159 с. : портр.
Таємниці старого горіха : повість / упоряд. О. Полевіна. – Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2023. – 152 с. : іл.
Публікації
Полевіна Ольга. Аліса / Ольга Полевіна // Вечірня газета. – 2021. – 23 квітня. – С. 5.
Полевіна О. Біле й чорне / О. Полевіна // Вечірня газета. – 2021. – 19 березня. – С. 7-8.
Полевіна Ольга. Білі туфельки / Ольга Полевіна // Вечірня газета. – 2021. – 4 червня. – С. 6.
Полевіна, Ольга. Великий луг : оповідання / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2020. – 9 липня. – С. 8 : фото.
Полевина О. Веселая Мери выходит замуж / О. Полевина // Порог. – 2004. – №10. – С. 82-84.
Полевіна О. Вірш : Обласний день поезії //Кіровоградська правда. – 1999. – 20 травня. – С. 3.
Полевіна О. Вірші / О. Полевіна // Кіровоградська правда. – 2003. – 8 липня. – С. 3.
Полевіна Ольга. Весняний вальс : оповідання / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2019. – 24 жовтня. – С. 8.
Полевіна О. Вигнання біса / О. Полевіна // Вечірня газета. – 2021. – 26 листопада. – С. 7-8.
Полевіна Ольга. «Володарі скрипкового ключа» : уривок з повісті. Гл.19. «Утіха» / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2020. – 27 серпня. – С. 7 : фото.
Полевіна Ольга. Дід Жахай із чарівної країни : рецензія / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 28 травня. – С. 11 : фото.
Полевина О. Дневник старого алхимика / О. Полевина // Порог. – 2000. –№5. – С. 98-99.
Полевина О. Древний художник и культура / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. –2008. – 20 березня. – С. 9.
Полевина О. Идти и не падать / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. – 2005. – 1 грудня. – С. 4.
Полевина О. Конкурс коротких рассказов / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 26 липня. – С. 4.
Полевина О. Королева полыни / О. Полевіна // Український детектив : журнал для дозвілля. – №4-5. – 2006. – 334 с.
Полевина О. Круиз по Стиксу / О. Полевіна // Український детектив. – №1-2. – 2006. –335 с.
Полевіна Ольга. Леонтович. Дика канарейка / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 9 января. – С. 11 : фот.
Полевіна Ольга. Ми продовжуємо його справу / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2019. – 8 серпня. – С. 8 : фото.
Полевіна, Ольга. Мій милий дон Жуане!.: транспортні мініатюри / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2019. – 7 березня. – С. 7.
Полевіна Ольга. На крилах кохання : стежина: літературний часопис. Випуск 37-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 10 вересня. – С. 11 : фот.
Полевіна Ольга. Не бійтесь негідників. Убийте антиципатора : рецензія / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 31 января. – С. 15 : фот.
Полевіна Ольга. Номер 13 : оповідання / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2018. – 8 листопада. – С. 8 : фото.
Полевіна Ольга. Острів Схерія / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 21 февраля. – С. 15.
Полевіна Ольга. Письменники – хто вони? / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2016. – 21 січня. – С. 8 : фото.
Полевина О. Первая музыкальная… / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. – 2007. – С. 4: фото.
Полевина О. Профессия – журналист / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. – 2005. – 6 жовтня. – С. 4: портр.
Полевіна Ольга (голова обласного літоб'єднання «Степ» імені Віктора Погрібного). Різнобарв'я «Степу» : прем'єра рубрики / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2018. – 18 жовтня. – С. 8.
Полевина О. Санта Лючия // Український детектив - №5 - 2007. – 191 с.
Полевіна О. Серпень. Останні спекотливі ночі… : вірші // Кіровоградська правда. – 1999. – 31 серпня. – С. 3.
Полевіна О. Слово – як діяння: книги наших земляків / О. Полевіна // Народне слово. – 2004. – 30 вересня. – С. 3.
Полевіна Ольга. Смертельний соль-дієз : оповідання / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2022. – 12 травня. – С. 7.
Полевіна Ольга. Сонця зимового відблиски : оповідання / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2017. – 3 серпня. – С. 8.
Полевина О. Союз стихов и мыла / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 24 січня. – С. 12.
Полевина О. Старая-старая сказка // Порог. – 1998. – №5. – С. 70-75.
Полевина О. Телефонный звонок: стихотворение / О. Полевина // Кіровоградська правда. –2005. – 18 жовтня. – С. 3.
Полевіна Ольга. «Тиха украинская ночь...» : оповідання / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2022. – 12 травня. – С. 7.
Полевіна, Ольга. Тризуб Нептуна : байки з Чорнобаївки / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2022. – 4 серпня. – С. 7 : фото.
Полевина О. Филомела // Порог. – 1999. – №5. – С. 72-79.
Полевіна Ольга. Філька / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 9 липня. – С. 15 : мал.
Полевіна Ольга. Храм Ахіллеса : Байки з Чорнобаївки / Ольга Полевіна // Народне слово. – 2022. – 7 липня. – С. 7.
Полевіна Ольга. Час, що розкриває все... / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 7 июня. – С. 15.
Полевина О. Черное озеро / О. Полевина // Порог. – 2003. – №8. – С. 58-67.
Полевіна О. Шахразада Степанівна : оповідання // Кіровоградська правда. – 1996. – 24 грудня. – С. 4.
Полевіна О. «Шукаєм істину – лиш сумніви знаходим» : про книгу Р. Любарського // Кіровоградська правда. – 1997. – 22 травня. – С. 4.
Полевина О. Элемент игрек: Рассказ / О. Полевина // Порог. –2000. – №10. – С. 50-65.
Полевина О. Этот непостежимый Любович / О. Полевина // Молодіжне перехрестя. – 2005. – 25 серпня. – С. 4: фото.
Полевіна О. Яблуко / О. Полевіна // Вечірня газета. – 2021. – 26 листопада. – С. 7.
Стежина. Літературний часопис // Кіровоградська правда. – 2007. – 31 серпня. – С. 3.
Стежина. Літературний часопис : Випуск 1-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2017. – 30 ноября. – С. 10.
Стежина. Літературний часопис : випуск 3-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 25 января. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 4-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 22 февраля. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 5-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 22 марта. – С. 15 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 6-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 19 апреля. – С. 15 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 8-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 21 июня. – С. 10.
Стежина. Літературний часопис : випуск 9-й : Літературний часопис Обласного літературного об'єднання "Степ" / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 19 июля. – С. 15 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 10-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 23 августа. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 11-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 20 сентября. – С. 10.
Стежина. Літературний часопис : випуск 13-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 15 ноября. – С. 10.
Стежина. Літературний часопис : випуск 14-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 20 декабря. – С. 10.
Стежина. Літературний часопис : випуск 15-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 24 января. – С. 11.
Стежина. Літературний часопис : випуск 16-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 14 февраля. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 17-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 14 марта. – С. 19.
Стежина. Літературний часопис : випуск 18-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 11 апреля. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 19-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 16 мая. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 20-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 13 июня. – С. 15 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 21-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 11 июля. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 22-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 8 августа. – С. 15 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 23-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 5 сентября. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 24-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 17 октября. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 26-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 19 декабря. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 28-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 23 января. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 29-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 20 февраля. – С. 15.
Стежина. Літературний часопис : випуск 30-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 12 березня. – С. 11.
Стежина. Літературний часопис : випуск 32-й // Первая городская газета. – 2020. – 11 червня. – С. 11 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 33-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 16 липня. – С. 11.
Стежина. Літературний часопис : випуск 38-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 5 листопада. – С. 11 : мал.
Стежина. Літературний часопис : випуск 40-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2020. – 3 грудня. – С. 11.
Публікації про життя і творчість
Віват – Г. Позняку, Т. Гусинськму, слава – О. Полевіній…: Хроніка літературного життя // Кіровоградська правда. – 2006. – 13 травня. – С. 3.
Вісті з Кіровоградщини : Урочисте вшанування лауреатів преміі імені Є. Маланюка // Літературна Україна. – 2008. – 6 березня. – С. 2.
Вони здобули премію ім. Є. Маланюка // Кіровоградська правда. – 2008. – 25 січня. – С. 2.
Даниленко Ніна. Живі люди за парадними портретами / Н. Даниленко // Народне слово. – 2024. – 22 лютого. – С. 7 : фот.
Даниленко Ніна. Що робили коти у книгарні? / Ніна Даниленко // Народне слово. – 2024. – 6 червня. – С. 7 : фот.
Заржицька Еліна. Ольга Полевіна: Удачі – є! / Еліна Заржицька // Первая городская газета. – 2019. – 7 ноября. – С. 15 : фот.
Лісняк Катерина. Сплетіння доль. Роман «Вінок сонетів» : рецензія / Катерина Лісняк // Первая городская газета. – 2020. – 4 червня. – С. 11.
Лопушенко Г. Ольга Полевіна: «Я старалася, щоб у перекладі не було мене. Щоб була одна Ліна Костенко» / Г. Лопушенко // Народне слово. – 2007. – 22 листопада. – С. 2.
Макей Л. Нетлінний вогонь слова Маланюка / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 5 лютого. – С. 1.
На здобуття обласної літературної премії імені Євгена Маланюка за 2007 рік висунуто // Народне слово. – 2007. – 22 листопада. – С. 2.
Ніколаєвська Світлана. Немов дві зірки, дві близькі душі : відгук на роман Ольги Полевіної та Олександра Архангельського «Вінок сонетів» / Світлана Ніколаєвська // Первая городская газета. – 2020. – 28 травня. – С. 11 : iл.
Ольга Полевіна – член НСПУ // Кіровоградська правда. – 2005. – 18 жовтня. – С. 3: портр.
Орел С. Треба йти і не падати // Вечірня газета. – 2008. – 8 лютого. – С. 3.
Павлюк В. Названо лауреатів премії імені Є. Маланюка / В. Павлюк // Народне слово. – 2008. – 22 січня. – С. 1.
Погрібний В. Біля підніжжя гімалаїв сучасності: до виходу першої книги прози Ольги Полевіної // Кіровоградська правда. – 2004. – 20 січня. – С. 3.
Рибченкова Оксана. Ольга Полевіна: «Ми намагаємося "робити літературу", а не розмножувати макулатуру» : гість номера / Оксана Рибченкова // Народне слово. – 2019. – 11 липня. – С. 6 : фото.
17-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2019. – 14 марта. – С. 19.
