Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Нові надходження лютий 2020 січень 2020
Анонси Оголошення
Бібліотечні клуби Бібліотечні клуби
Бібліотеки в Інтернеті Бібліотеки в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

 

Корифеїв театр

        Корифеїв театр, головний символ нашого міста, вважають однією із найяскравіших сторінок українського театрального мистецтва, оскільки це перший професійний театр в Україні. Зазначимо, ще у 1881 році український театр під керуванням Марка Кропивницького відокремився від російського і польського, а через рік був заснований театр корифеїв. Слово «корифей» походить від грецького «керівник хору» або «заспівувач». З плином часу слово «корифей» набуло переносного значення провідної особи, світила в будь-якій галузі. Актори першого національного театру зобов'язані були грати вистави трьома мовами. У царській Росії тоді діяв указ, згідно з яким вистави українською або польською мовами повинні були йти тільки після виступу акторів російською мовою. «В Україні моїй милій і далі нема ні школи народної, ні журналів, і далі українську мову висміюють, не визнають, намагаються знищити... За віщо це. За віщо? Невже за те, що предки наші встелили кістьми і полили своєю кров’ю той край, який називається благословенним і благодатним і який приєднався до спорідненого народу, як рівний до рівного? Образливо, боляче, тяжко!.. Не сила більше терпіти гніт глуму, ганьбу поневолення духовного і морального, мовчати перед брутальним зневаженням загальнолюдських прав, елементарної справедливості. Пора зрівняти українське слово в усіх правах з російським, бо тільки рідна мова, не обмежена цензурою, дає можливість застосовувати пригноблені сили з користю і успіхом на благо рідної Вітчизни», – так розмірковував Марко Кропивницький.

        Працюючи канцеляристом в Бобринецькому повітовому суді, та заснувавши (1865 р.) разом з І. Карпенко-Карим аматорський драматичний гурток, М. Кропивницький грав ролі, був режисером та хормейстером, писав музику, сам робив оркестровки, малював декорації і навіть робив парики. Істотним рубежем в театральній діяльності став жовтень 1882 року, коли він створює у Єлисаветграді першу українську професійну трупу, до якої, зокрема, увійшли брати та сестра Тобілевичі, що діяли під різними псевдонімами (Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті). Пізніше до них приєдналися видатна українська актриса Марія Заньковецька, драматург Михайло Старицький, актриса Ганна Затиркевич та ін. Саме вони створили класичний репертуар українського театру. 27 жовтня 1882 року в Єлисаветградському театрі (нині Кропивницький) відбулась перша вистава українського театру з тріумфальної постановки «Наталка Полтавка» з Марією Заньковецькою у головній ролі. Театральна трупа і її філії об’їздили майже всю територією Південної України з виставами. У 1885 р. трупа розпалася на дві частини: однією керував Марко Кропивницький, другою – Михайло Старицький. За їх прикладом пішли інші і вже через кілька років на Україні діяло понад 30 мандрівних театрів.

        Театр корифеїв був побудований на українському фольклорі, народних ігрищах, інтермедіях, що поєднував слово, музику та пластичні рухи. Особливістю українського театру стало впровадження у драматичну дію народних обрядів (сватання, заручини, весілля), обрядових пісень (колядки, щедрівки, веснянки), різноманітної народної лірики, народної хореографії (присядки, стрибки, дрібушки, повзунці), що викликало велике зацікавлення у публіки. Яскраве музичне оформлення – невід’ємна складова національного театру – створювало особливу атмосферу та сприяло популяризації українських вистав. Самі театральні корифеї були не тільки драматичними акторами, а й чудовими співаками. Зокрема, М. Кропивницький добре грав на бандурі і співав під власний акомпанемент.

        Серед найвідоміших постановок – «Запорожець за Дунаєм», «Катерина», «Галька», «Продана наречена» та «Енеїда».

        «Театр корифеїв» користувався величезною популярністю не тільки в Москві, а й у Санкт-Петербурзі. Його вважали навіть кращим за імперський.

        Театр проіснував сім років, до початку Першої світової, коли влада царської Росії закрила не тільки театр, а й усі українські газети, журнали та книгарні.

        Дізнатися більше про життєвий і творчий шлях корифеїв театру пропонуємо, відвідавши віртуальну бібліографічну галерею «Корифеї театральної спадщини» за посиланням:
http://librarychl.kr.ua/pro_bib/bibl_korif.php