«Ельворті Роберт і Томас» – відоме акціонерне товариство, яке з моменту заснування виробляло землеробські знаряддя, молотарки, просорушки, сівалки, устаткування для млинів та підприємств харчової промисловості, а під час Першої світової війни – також боєприпаси, міномети та інше військове спорядження.
1874 року жителі міста могли побачити на своїх вулицях двох схожих один на одного іноземців. Це були англійські підприємці брати Роберт і Томас Ельворті, які побувавши у багатьох містах колишньої Російської імперії, вирішили заснувати в місті Єлисаветград (нині Кропивницький) майстерню по збірці сільгосптехніки на продаж. Площу на цю майстерню орендували на сусідньому заводі. Працювало в майстерні 12 робочих. Роберт мав конструкторський хист, а Томас займався менеджментом. Попит на сівалки був великий і брати Ельворті почали будівництво заводу з виготовлення кінних сівалок, пізніше дробарок, маслобойок, млинів та іншого сільськогосподарського інвентарю. Імпортна техніка не зовсім відповідала місцевим потребам, так як працювала на дефіцитних дровах та вугіллі. За короткий час були побудовані ливарний, ковальський, деревообробний цехи та інші споруди. Завод набирав потужності, розширювався, збільшував випуск машин. Компанія мала представництва у 52 містах, офіси у Нью-Йорку і Лондоні.
У 1882 році сівалка заводу «Ельворті» отримала першу нагороду на міжнародній виставці – срібну медаль. У 1908 році братами Ельворті було засновано Акціонерне товариство «Р. і Т. Ельворті». В кінці ХIХ століття на заводі працювало 1,5 тисяч чоловік, в 1913 році – 3000, у 1917 – 7000. Техніка заводу відзначалася оригінальністю, якістю виконання технологічного процесу, продуктивністю, надійністю та довговічністю, естетикою. Деякі елементи посівних машин (дводисковий сошник, котушковий висівний апарат, механізми передач тощо) із подальшим вдосконаленням використовуються і до сьогодні. В 1874-1907 роках формувалася економічна могутність фірми, її ділова репутація, широко розповсюджувалася продукція заводу Ельворті, розбудовувалася торгівельна мережа. На кредитній основі формувався прошарок постійних клієнтів.
1891 року у віці 44 роки Томас Ельворті помер від запалення легенів, його було поховано у нашому місті на зруйнованому нині Петропавлівському кладовищі. Роберт з родичами продовжував сімейну справу.
Цікаво знати, що Р. Ельворті 28 березня 1912 року отримав у Росії патент №2 1180 на виготовлення гвинта вертольоту. До 1913 року завод випускав 114 типів сільгоспмашин та інвентарю, утримуючи перше місце в Європі. Продукція заводу Ельворті на 60 виставках та ярмарках завоювала 34 золоті медалі, 16 срібних, одну бронзову, дипломи, почесні відгуки тощо. Брати Ельворті створили при заводі бібліотеку, трупу самодіяльного заводського театру, свій оркестр, спортивний зал, кегельбан. Побудували дві школи для заводської молоді. Як істинний англієць, Роберт Ельворті прийняв безпосередню участь у створенні першої футбольної команди міста із залученням своїх заводчан. Ельворті видавав позики своїм робітникам для будівництва, облаштував притулок для одиноких жінок. Товариство знайшло кошти на будівництво в місті ще однієї електростанції, виділивши для цього 92 тис. крб. Після більшовицької революції 1917 року Роберт Ельворті покинув місто, виконуючи рекомендації британського уряду, і більше сюди не приїздив. Більшовики силою забрали у касира заводу 75 тисяч рублів, що мали іти на виплати робітникам.
Після закінчення військових дій у 1918 році Р. П. Ельворті звернувся у міністерство іноземних справ Радянської Росії з вимогою компенсації 12500000 крб – мінімальної суми, вкладеної у справу. Та у лютому 1919 року під погрозами вбивства і підриву будівель заводу керівництво підписало зобов’язання про виплату більшовикам 3700000 крб. Роберт Ельворті підписав цей документ 1 квітня 1919 року. У квітні 1919 року (за ін. даними – 1920 року) завод був націоналізований більшовиками. 1922 року заводу сільсько-господарських машин, що знаходився в Єлисаветграді, присвоєно назву «Червона зірка».
Перебуваючи вже за кордоном, 1923 року Р. Ельворті звернувся з листом до міської влади з проханням задля соціального захисту робітників заводу звільнити з-під арешту пенсійний фонд підприємства, сума якого складала декілька сот тисяч. крб. «Заради справедливості до людей, що багато років сумлінно працювали, я звертаюся до влади з проханням. повернути абонентам суму з нашого пенсійного фонду. Прізвища їх можна з’ясувати із старих книг. Р. Е. Ельворті». Відповідь в Англію не надійшла.
Під час Другої світової війни 84% потужностей заводу було зруйновано і лише після визволення міста 8 січня 1944 року завод почав відбудовуватися. І вже у 1944 році випустив 262 сіялки.
У 2004 році, до 130-річчя заводу був побудований пам’ятник засновникам заводу англійцям братам Роберту і Томасу Ельворті, який розташований біля колишнього житлового будинку Ельворті. В цьому будинку створено музей історії заводу, зараз це пам’ятка архітектури 19 століття. У 2004 році завод відвідали нащадки Роберта і Томаса Ельворті: Майкл і Роджер Кларксон Вебб, з якими представники заводу тримають зв’язок і сьогодні.
24 жовтня 2016 року ПАТ «Червона зірка» перейменовано на ПАТ «Ельворті». Нині на «Ельворті» випускається продукція світового рівня. Інноваційні розробки «Ельворті» отримують найвищі оцінки від українських і європейських аграріїв. Цей результат з повним правом можна назвати заслугою кожного заводчанина.
Дізнатися більше:
Книги
Матівос, Ю. Брати Ельворті: свої в далекій стороні / Ю. Матівос // Місто на сивому Інгулі. – 2005. – С. 185-187.
Місто і люди. Єлисаветград – Кіровоград, 1754-2004. Ілюстрована енциклопедія. Кіровоград: 2004, 303 стор.
Публікації
Босий П. Роберта Ельворті згадаймо добрим словом // Народне слово. – 1996. – С. 4.
Верескунова Т. На спомин про Ельворті / Верескунова Т. // Народне слово. – 1997. – 13 грудня. – С. 3.
Виноградов А. Сага об Эльворти / А. Виноградов // Украина-Центр. – 2008. – 22 августа. – С. 1, 8.
Висоцька І. І. Історичний аспект інноваційного розвитку заводу Ельворті в Єлизаветграді (дореволюційний період) / І. І. Висоцька, В. М. Селєхова // Резерви економічного зростання та інноваційного розвитку підприємств регіону. Кіровоград, 2012. – С. 189-190.
Ельворті повертаються в бронзі // Нова газета. – 2004. – 16 липня. – С. 1.
Корінь А. Як англійці «Червону зірку» засвітили / А. Корінь // Кіровоградська правда. – 2000. – 30 березня. – С. 1.
Любарський, Р. Повернення до Ельворті / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 9 лютого. – С. 9: фото.
Макей Л. Нащадки Ельворті задоволені співпрацею / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 19 серпня. – С. 1, 2.
Малик А. Ельворті повернулися до Кіровограда / А. Малик // Кіровоградська правда. – 2004. – 13 липня. – С. 1.
Макей, Л. Нащадки Ельворті задоволені співпрацею / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 19 серпня. – С. 1, 2.
Малик А. Ельворті повернулися до Кіровограда / А. Малик // Кіровоградська правда. – 2004. – 13 липня. – С. 1.
Попович Л. Нащадки Ельворті – на історичній батьківщині [Текст] / Попович Л. // Кіровоградська правда. – 2002. – 14 вересня. – С. 1.
Роберт і Томас Ельворті знову на своєму заводі // Кіровоградська правда. – 2004. – 8 липня. – С. 1.
Так это начиналось... Истоки и события ранних лет. Составлено и написано К. М. Кларксон-Вебб. Перевод с английского Т. Верескуновой// Вечірня газета. – 1994. – 22 липня. – С. 3.
«Червоній зірці» – 130 років [Текст] // Кіровоградська правда. – 2004. – 10 липня. – С. 1.
Роберт і Томас Ельворті знову на своєму заводі // Кіровоградська правда. – 2004. – 8 липня. – С. 1.
Смотренко, В. Цирк Эльворти / В. Смотренко // Молодіжне перехрестя. – 2007. – 8 листопада. – С. 4.
Юрченко, Ю. Завод Ельворті в роки громадянської війни / Ю. Юрченко // Народне слово. – 2006. – 6 квітня. – С. 4.
Юрченко О. Р. Ельворті навчив би сьогодні багатьох бізнесменів / О. Юрченко // Кіровоградська правда. – 2004. – 15 червня. – С. 2.
Чередник Анастасія. Вiд «Червоної зірки» до «Ельворті» / Анастасія Чередник // Народне слово. – 2016. – 7 квітня. – С. 2.
Шкабой В. Эльворти сегодня / В. Шкабой // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 21 серпня. – С. 2: фото.
Ресурси Інтернет
Балицький В. І. Ельворті Роберт і Томас [Електронний ресурс] // Енциклопедія Сучасної України: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
Босий П. Роберт Пірс Ельворті / П. Босий. – Кіровоград, 2012. – Режим доступу: .
Ельворті Роберт [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
«Ельворті Роберт і Томас» [Електронний ресурс] // Вікіпедія:вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
Дьомін О. Музей Ельворті - часточка ХІХ століття в Кіровограді [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
Копецька О. Життєпис Роберта Ельворті [Електронний ресурс] // Гречка: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
Машкін О. М. «ЕЛЬВОРТІ РОБЕРТ І ТОМАС» [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во "Наукова думка", 2005. – 672 с.: іл. – Режим доступу: (останній перегляд: 16.08.2019).
Chervona zircа: Elvorti [Електронний ресурс] ] // ELVORTI: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова рос.
Швець Л. Англійські традиції Єлисаветграда від Роберта Ельворті та Павла Босого [Електронний ресурс] // Гречка: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
