Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Нові надходження лютий 2020 січень 2020
Анонси Оголошення
Бібліотечні клуби Бібліотечні клуби
Безпека в Інтернеті Безпека в Інтернеті
Бібліотеки в Інтернеті Бібліотеки в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог

 

Єлисаветградське земське реальне училище

        Єлисаветградське земське реальне училище – реальне училище у Єлисаветграді, перший заклад середньої освіти в місті, що існувало від 1870 року до кінця 1920-х років.

        Уперше питання про відкриття в Єлисаветграді земського реального училища було порушено повітовим земством ще в 60-і р. XIX ст., коли в Російській імперії відбулася низка реформ у багатьох сферах життя. В ці роки загострилися питання про реальну освіту молоді. Як свідчить О. М. Пашутін в «Историческом очерке Елисаветграда» за 1897 рік:

        «До 1870 року місто лишалось без середнього чоловічого навчального закладу. Існуюче тут дотепер повітове училище, військова гімназія і духовне училище як навчальні заклади нижчого розряду не задовольняли потреб міста…
        Однак уряд не знаходив можливості відкрити будь-який середній заклад за рахунок держави. Нарешті, 1870 року в Єлисаветграді було відкрито 7-класне чоловіче училище за програмою гімназії. За свідченнями все того ж О. М. Пашутіна, реальне училище спершу відкрили в приватному кам'яному двоповерховому будинку, розташованому на Палацовій вулиці навпроти драматичного театру, який належав поручику Саморалову, зараз у цьому приміщенні управління юстиції, а в народі будинок відомий як «Леніна, 6».

        У 1873 році з приватного будинку училище було переведено у власну двоповерхову будівлю із 35 кімнат, з додатковим напівповерхом з південного боку, просторими класами, мармуровими сходами та власним парком на Бульварній вулиці. Міський архітектор Олександр Лишневський збудував приміщення спеціально для училища. У своєму первісному вигляді будинок проіснував до кінця 1890-х років. У цей період здійснився давній задум земства збудувати для училища новий корпус-пансіонат для немісцевих учнів і домову церкву та іконостас при ній.

        Фінансувалося училище коштом Єлисаветградського і Олександрійського повітових земств. Оскільки земство розпоряджалося фінансами самостійно і не жаліло грошей, училище було багате і чудово обладнане.

        Саме ця незалежність зробила реальне училище унікальним навчальним закладом. Реальне училище, а не класична гімназія, стало центром наукової думки. Педагогічний колектив училища крім навчального процесу активно займався науковою діяльністю. Тут викладали один з основоположників слов'янської філології професор Віктор Григорович, який приїхав у місто, щоб вивчати Єлисаветградське Євангеліє, та археолог, дослідник історії краю Володимир Ястребов. Саме в реальному училищі, у 1883 році Ястребов створив перший краєзнавчий музей, а викладач фізики Пржишиховський – власну метеостанцію. Викладачі реального училища створювали свої підручники та посібники та друкували їх у Єлисаветградській друкарні.

        Марина Тарковська в книзі «Осколки зеркала» писала: «Училище було засновано земством, і в ньому навчалися хлопчики з самих різних сімей. Тут були діти службовців, купців, лікарів, селян. Там створилася саме та атмосфера, якої побоювався тодішній міністр освіти Російської імперії граф Толстой, який вважав, що реальні училища можуть стати розсадниками вільнодумства».

        Євген Чикаленко згадував: «В реальній школі у нас атмосфера була натурально московська, як і по всіх школах Росії, але з тою ж різницею, що тут нас ніхто не переслідував за розмову між собою на українській мові, як це робилось по державних школах».

        Дисципліна в училищі була залізна. Але якщо в державних школах вона утримувалась жорстокими покараннями, то в земському училищі її основою була взаємоповага вчителів та учнів.

        Значні труднощі настали для училища під час Першої світової війни – у 1915-17 роки в приміщеннях як самого училища, так і в церкві при ньому постійно на літній період розміщувалися різні евакуйовані установи – жіноча гімназія, міське початкове училище, різні військові частини. Крім того в цей же час споруду училища займали під військовий шпиталь. Вже по Жовтневому перевороті в ході численних реорганізацій у 1918-20 рр. Єлисаветградське земське реальне училище фактично припиняє свою діяльність. У 1920 році реальне училище закрили, але замість нього тут відкрили профтехшколу.

        Випускники Єлисаветградського земського реального училища, завдяки отриманим фундаментальним знанням, продовжували своє навчання у вищих навчальних закладах Російської імперії та за її межами. Єлисаветградське реальне училище дало путівку в життя цілій когорті видатних особистостей. Цілком справедливо автори ювілейного видання, присвяченого 70-річчю Кіровоградської області, вказують, що «навряд чи якийсь інший навчальний заклад, крім хіба що Єлисаветградської громадської гімназії може конкурувати з реальним училищем за кількістю видатних вихованців: академік Георгій Проскура (засновник Харківського авіаційного інституту); гірничий інженер Мартін Шимановський (директор-розпорядник піонерного «Товариства криворізьких залізних руд»); найвидатніший український меценат Євген Чикаленко; театральні діячі Микола Садовський, Панас Саксаганський, Гнат Юра; класики української літератури XX ст. Євген Маланюк, Юрій Яновський; білоруський драматург Ригор Кобець; музичні діячі Генріх Нейгауз, Фелікс Блуменфельд, Кароль Шимановський (польський композитор), художники Самійло Дудін, Олександр Осмьоркін, Петро Покаржевський; інженер та етнограф Михайло Васильєв, Олександр Тарковський (батько поета Арсенія Тарковського), Володимир Тьомкін (єврейський релігійний діяч, один із засновників сіонізму та творців держави Ізраїль)».

        Діяльність педагогічного колективу Єлисаветградського земського реального училища залишила вагомий слід в історії нашого міста. Від цього училища ведуть родовід одразу два сучасних Кіровоградських ВНЗ – машинобудівельний технікум і Кіровоградський національний технічний університет. У фондах Державного архіву Кіровоградської області зберігається цілий пласт документів з історії училища.

Дізнатися більше:

Книги

Пашутин А. Н. Исторический очерк г. Елисаветграда. Лито-Типография Бр. Шполянских. г. Елисаветград, 1897., Кіровоград, 1992.

Чуднов А. На память о родном крае. История Центральной Украины в слове, красках, фотографиях и почтовых открытках. – К: «Имекс-ЛТД», 2008. – 432 с.

Публікації

Земське реальне училище // Народне слово. – 2011. – 13 жовтня. – С. 9: фото.

Полулях С. Полтора века реального образования / Сергей Полулях // Украина-Центр. – 2019. – 21 марта. – С. 8: фот. кол.

Шевченко С. Із нашої «реалки» до канцелярії Гетьмана / С. Шевченко // Ведомости Плюс. – 2012. – 7 марта. – С. 6: фото.

Ресурси Інтернет

Степанова О. Єлисаветградське реальне училище – «розсадник» українства і науки [Електронний ресурс] // dozor: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
https://dozor.kr.ua/post/elisavetgradske-realne-uchilische--rozsadnik-ukrainstva-i-nauki-4562.html. – Назва з екрана. – (Дата перегляду 11.09.2019). – Мова укр.

Колєчкін В. П. Історія Єлисаветградського реального земського училища [Електронний ресурс] // dakiro.kr: [вебсайт]. Державний архів Кіровоградської області. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://dakiro.kr-admin.gov.ua/zmi/2013-r4.php. – Назва з екрана. – (Дата перегляду 11.09.2019). – Мова укр.