Багато старовинних приватних будинків нашого міста у ХІХ столітті називалися за іменами їх власників. Не виключення і будинок єврейського купця Абрама Давидовича Барського, споруджений у 1885-1905 роках міським архітектором Олександром Лишневським (ім’я при народженні: Хацкель Меєрович Лишневський) у стилі модерн з поєднанням еклектики.
А. Д. Барський був успішним бізнесменом: мав власні млини й торгував борошном. Будинок оздобили розкішною ліпниною, символіка якої відображала все найважливіше для власника: млинарські жорна на вуличному фасаді – борошняний бізнес, павичі та квіти – символ процвітання, пелікан, який відганяє від гнізда змій – родинність та материнство, каштани та маки – данина місцевості. Міська легенда говорить, що маскарони (жіночі обличчя) на фасаді – купцеві дочки – жива (з розплющеними очима) і мертві (із заплющеними), хоча насправді подібні маскарони мають відображати добовий цикл зміни дня і ночі. Доньок у купця, за не уточненими даними, було 12 (саме стільки голівок з різними лицями на фасаді), і один син Мордко.
Між вигнутими як пагони рослин різьбленими вікнами традиційно модерної форми (не прямокутної) по стіні до основи цоколя спускаються рослинні орнаменти з елегійними мотивами розквітаючих і в’янучих лотоса та лілій. Під вікнами сови і змії як символ мудрості, маска медузи-горгони врешті-решт стала знаком непереборності долі. Інтер’єри особняка є сплавом архітектурних стилів, притаманних періоду еклектики.
Оформлення кожної кімнати у будинку має свій стиль. В декоративному оформленні парадної половини – вітальні, будуару, передпокою простежуються мотиви стилю рококо, в кімнаті для куріння – знайшли відображення мотиви мавританського стилю, а в оформленні їдальні переважають плавні, елегантні лінії орнаменту в стилі модерн. Оригінальна інтерпретація класики вирізняє вестибюль.
Цікавою є багата ліпнина плафонів, стелі, падуг, фризів, маскаронів над отворами дверей та вікон, що вдало доповнюється ошатними формами печей-голандок та чепурним декором, ретельно підібраним до особливостей стильового оформлення приміщень. Особливе враження справляють багатоколірні печі будуара та їдальні, а також витончені глазуровані груби великої вітальні і передпокою, прикрашені позолотою та розписами з невеликими панно, що повторюють класичні пасторальні сюжети.
Після революції 1905 року ситуація в Єлисаведграді змінилася – з’явилися анархісти, які почали займатися здирництвом (фактично рекетом). Із міських купців вони вимагали по 500 рублів сріблом – величезну на той час суму. Барський відмовився платити і його вбили – застрелили, коли він виходив із дружиною із синагоги. Сталося це у 1907 році. Недобудований будинок, разом із млинарським бізнесом успадкував син Абрама, але змушений був продати, як бізнес, так і будинок, в який згодом переїхало відділення якогось банку.
Із 1929 року в маєтку розмістився краєзнавчий музей.
У 2008-2010 рр. в ньому велися реставраційні роботи. Сьогодні в музеї представлені експозиції про природу та історію краю – знахідки археологів, старовинні ікони, живопис, колекція О. Ільїна, зала В. Винниченка.
Дізнатися більше:
Публікації
Готур Д. Ільїн не приймав клієнтів під грушею / Д. Готур // Наше місто. – 2018. – 30 серпня. – С. 2: фото.
Дзюбак А. Красива архітектура і цікавий музей / А. Дзюбак // Нова газета. – 2014. – 27 березня. – С. 20: кол. іл.
Колесник Дмитрій. Зала восьма: Володимир Винниченко Дмитрій Колесник // Народне слово. – 2015. – 20 серпня. – С. 12.
Колесник Д. Коли на Землі ще не було людей... / Д. Колесник // Народне слово. – 2014. – 24 квітня. – С. 4: фото.
Колесник Д. Обласний краєзнавчий чекає на гостей / Д. Колесник // Народне слово. – 2014. – 27 березня. – С. 20: фото. кол.
Колись по нашій землі ходили мамонти // 21-й канал. – 2014. – 24 квітня. – С. 3.
Левінська Т. Скарби Ільїна доступні кожному / Т. Левінська // Кіровоградська правда. – 2013. – 20 вересня. – С. 10: фото.
Макей Л. Володимир Винниченко: щастя повернення додому / Л. Макей // Народне слово. – 2010. – 10 червня. – С. 1, 2.
Олексенко, Володимир. До храму вітчизняної історії / Володимир Олексенко // Народне слово. – 2014. – 15 травня. – С. 12.
Петраков Виктор. Ещё одна загадка от Ильина / Виктор Петраков // Украина-Центр. – 2015. – 22 января. – С. 14: фото.
Поліщук В. Обереги не вберегли купця Барського / В. Поліщук // 21-й канал. – 2015. – 27 серпня. – С. 14.
Поліщук В. Підвал будинку купця Барського / В. Поліщук // 21-й канал. – 2017. – 16 листопада. – С. 18.
Полулях Сергій. Таємниці музейних коридорів / Сергій Полулях // Украина-Центр. – 2019. – 30 мая. – С. 8-9: фот. кол.
Рибалко, Павло. Годинник Винниченка / Павло Рибалко // Народне слово. – 2015. – 2 квітня. – С. 10: фото.
Рибалко, Павло. Грецька перлина у музеї / Павло Рибалко // Народне слово. – 2015. – 12 березня. – С. 6: фото.
Степанова, Ольга. Дух старого города / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2017. – 2 марта. – С. 15: фот. кол.
Степанова О. Краеведческий музей. Возвращение / О. Степанова // Украина-Центр. – 2014. – 27 марта. – С. 1, 2: фото.
Чебрець В. Сакральні предмети з колекції Олександра Ільїна / В. Чебрець // 21-й канал. – 2017. – 11 травня. – С. 11.
Шевченко С. Чому Лишневський залишив Єлисаветград? / С. Шевченко // Вечірня газета. – 2008. – 20 червня. – С. 5.
Шепель Ф. Боввани і баби / Ф. Шепель // Наше місто. – 2018. – 6 грудня. – С. 16: фото. кол.
Шкабой В. Колекція Ільїна: з музейної полиці – на екран / В. Шкабой // Народне слово. – 2011. – 1 вересня. – С. 4: фото.
Шкабой В. «Синдром дракона»: міський міф, страшна смерть, гарне кохання / В. Шкабой // Народне слово. – 2011. – 15 грудня. – С. 14: фото. кол.
Юрченко, Олег. Екскурсії старим містом / Олег Юрченко // Первая городская газета. – 2017. – 2 марта. – С. 10: фот.
Ресурси Інтернет
Кіровоград. Будинок Барського [Електронний ресурс] // Україна Інкогніта [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.06.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
Центр Єлисаветграда:
Степанова О. Таємниці кварталу Барського [Електронний ресурс] // Дозор [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.06.2019). – Назва з екрана. – Мова укр.
