Хай ніколи не повторюються Чорнобилі – ні в душі, ні в природі. С. Колесников
Від укладачів
Сергія Колесникова називали не тільки поетом, літератором, але й романтиком, рятівником, життєлюбом. Людиною надзвичайно широкоформатною та енциклопедичною, чорнобильцем, дипломованим філософом, був він медбратом і фельдшером. Сергій Вікторович дуже любив своє село Кам’яний Брід. «У видолинку, на кам’янистих берегах, мов кораблі на причалі, вікнами до сонця примостилися чепурні будинки. Бог наділив цю місцину чарівною природою і добрими людьми, гордими за свою землю, своє село і глибинну культуру».
Моє село – єдина доля,
Тут мій початок і причал.
Тебе люблю, люблю до болю,
У цій любові не прочах.
Брід Кам’яний – важке каміння?
Камінні брили? Зовсім ні!
Моя любов – моє горіння,
Яке довічно у мені.
Перепорпавши архіви не тільки нашої області дослідив більш ніж 1000-літню історію його заснування – у 1018 році.
У червні-серпні 1986 року був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. Згодом ініціатор, а потім перший голова Кіровоградської регіональної організації «Союз Чорнобиль». На незабудь світові залишив свої спогади про ліквідацію Чорнобильської катастрофи «Відрядження у пекло». У 2016 році завдяки цій книзі став Лауреатом Кіровоградської обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації «Проза».
Колесников Сергій Вікторович народився 2 травня 1949 року в селі Кам’яний Брід Ульяновського району (нині Благовіщенський район) Кіровоградської області в учительській родині. Сергій ріс надто спокійним, не по роках розсудливим, урівноваженим і дуже допитливим. Йому подобалося розглядати все довкола – небо, траву, дерева, метеликів, комашок… Ставив батькам безліч запитань. У 6 років пішов до школи, навчання давалося йому легко. На уроки витрачав лічені хвилини, а потім місце на його колінах займала цікава книжка.
1963 року закінчив Кам’янобрідську восьмирічку, 1967 року – Кіровоградське медичне училище. У 1981 році без відриву від виробництва закінчив філософський факультет Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. 1995 року за сприяння фонду «Сорос-Відродження» закінчив бізнес-клас Ковентрі-Університету (Велика Британія). Працював в системі охорони здоров’я Кіровоградської області (1967-1979 рр.), асистентом кафедри філософії Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування (тепер – Центральноукраїнський національний технічний університет) (1981 р.), майстром ВО «Друкмаш» (1984-1988 рр.), заступником директора Центру креативних досліджень радянської соціологічної асоціації (1988-1990 рр.), головою Кіровоградської регіональної організації «Союз Чорнобиль» (1990-1993 рр.). З 1993 року – директор приватного підприємства.
У 1986 році як військовослужбовець запасу Сергій Колесников брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Подіям тих страшних місяців присвячена його документальна повість «Відрядження до пекла», яка писалася багато років. І саме Сергій Вікторович був ініціатором створення організації «Союз Чорнобиль» в Кіровограді та першим її головою.
Сергій Колесников як письменник дебютував 1970 року. Поворот у творчості поета стався після його переїзду до Кіровограда. Тут він став учасником літературної студії «Сівач», якою тоді керував Валерій Гончаренко. Сергій Вікторович зі своїми творами поступово з’являвся на сторінках «Кіровоградської правди» та «Молодого комунара». Саме тоді на довгі роки його спеціалізацією стала літературна пародія. Друкувався в журналі «Перець», газеті «Літературна Україна», «Вісник Чорнобиля», обласній періодиці. Його твори звучали на обласному і республіканському радіо.
З 1979 року – член обласного літературного об'єднання «Степ», з 2000 року – Національної спілки письменників України. Автор збірок пародій «Шлях у генії» (1994 р.) та «Іду на Ви» (2008 р.), збірок лірики «Весни обірване суцвіття» (1995 р.) та «Кам’яний Брід» (1998 р.), друкувався в колективних збірках «Ми, переможені Чорнобилем», «П’яте колесо», «20х20. Письменники сучасної Кіровоградщини».
Тоненька збірочка чорнобильця Сергія Колесникова «Весни обірване суцвіття» вибухнула страшною трагедією, розпавшись на 40 осколків-віршів, які ятрять донедавню пам'ять і гостро впиваються у сьогодення. Це книга жагучого відчаю очевидця і учасника одного із найбільших лих наприкінці двадцятого віку:
Ростуть хати із лопухів,
Що це міраж?!
Ні, то покинуті села
Виростають
Із горизонту.
Жахливу картину домальовують неймовірні реалії людської глупоти і безглуздя. Ставали на прю з природою, прагнучи неможливого:
Вертольоти над містом
Розганяють хмари,
Щоб не падали краплі…
Рядки поезій – не прикрашений авторський настрій, біль, переданий на одному подисі:
Чорнобиль
Чорним лебедем
В душу проситься.
Я його жену
А відігнати не можу
Всівся на плечі.
Дихає в лице з під саркофагу.
Чорного крила – тобі мені…
І тому, хто ще
Не народився.
Якою була ціна катастрофи? З болем і гіркотою поет говорить про це у вірші «Пам'яті друга»:
Серього, Серього,
Куди ти подівся?
Від тебе лишились
На тумбочці чистій
Значок майстра спорту,
квиток комуніста,
І смерті причина –
«Всесвітній прогрес»
(Від КПРС – до ЧАЕС).
В останньому вірші поет закликає самим дбати про безпеку і бути щирими патріотами рідного краю:
Навіщо нам Енгельс,
Навіщо нам німці
І ленінський образ
В якомусь червінці?!
Хай з’єднує нас,
В єдиній свитині
Наш вічний Тарас.
Сергій Колесников – автор слів низки пісень. Написав кіносценарій «Із зав’язаними очима». У співавторстві з А. Кримським видав збірки пародій «Поет на груші» (1995 р.) та «Галопом по Хайвеях» (2011 р.).
Лауреат Кіровоградської обласної літературної премії імені Євгена Маланюка у номінації «Проза» за книгу «Відрядження до пекла» (2016 р.).
Здавалося б про події Чорнобильської катастрофи вже читано-перечитано. Але після книги «Відрядження до пекла» – вся інформація здається неповною. «Виявляється, на той час, коли виступав Горбачов, чорнобильська хмара сягнула 11-кілометрової висоти й шість з половиною раз обігнула земну кулю. Потенціал чорнобильської катастрофи дорівнював чотирьомстам Хіросімам… А у нас все замовчували. Навіть Чорнобиль пробували замовчати, і хто його зна, можливо, це вдалося б, якби не звичайний дозиметрист зі Швеції, який просто звернув увагу на неспокійну поведінку свого дозиметра, якби не американський супутник…».
Головний герой твору – наш земляк з Кіровоградщини, фельдшер – за першою освітою, філософ – за другою. «Я підписав розписку, а капітан сказав мені, що суворо забороняється розповідати про те, що я побачу на проммайданчику ЧАЕС».
«І лише коли газетні повідомлення набули вигляду військових зведень, більшість стали задумуватись над наслідками цієї аварії. Дехто скрушно хитав головою і говорив, що застрянемо надовго. Я ж до кінця вірив Горбачову, вірив репортажам Олександра Круглова з програми «Время» (ця людина виявилася неймовірним циніком – забираючи матеріали в українських журналістів, жодного разу не побувавши в зоні аварії, він видавав їх як свої матеріали, при цьому відверто брешучи, що ситуація на Чорнобильській АЕС майже така, як десь на далекому атлантичному курорті). І лише через роки я усвідомив, що тодішні скептики мали рацію, за свою віру в Горбачова я заплатив велику ціну – втратив здоров’я і став інвалідом».
В книзі подано історію перетворення ТЕС на Прип’яті в АЕС «після виступу в Кремлі Президента АН СРСР академіка Александрова, котрий заявив, що атомна енергетика в СРСР безпечна, було вирішено перепрофілювати Чорнобильську теплоелектростанцію на атомну». Хоча аварій на АЕС на той час було близько десятка і всі вони замовчувалися. «Варто сказати, що реактор на Чорнобильській АЕС був безоболонковий, тобто без металічної обшивки, лише бетонна так звана «каструля», в яку закладали труби з водою та паливні стрижні, а весь простір заклали графітовими цеглинами. Мабуть, така конструкція реактора і призвела до серйозних забруднень.»
Військового фельдшера долучили до дезактивації у звичайному респіраторі «пелюстці». «Мені на плечі одягли прилад з марганцівкою, я мусив пройти по турбінній залі і тоненьким шаром її розбризкати, причому уся підлога повинна бути залита. Через кілька хвилин після мене мав пройти Вася Бондаренко зі щавлевою кислотою і так само розбризкати її. Те саме мали зробити і дві інші пари. Потім усі повинні були перемкнути апарати на функцію пилососа й зібрати усю рідину, а коли підлога підсохне, мав пройти дозиметрист і заміряти територію турбінного залу на бета-розпади. Слід зауважити, що жоден із нас не був спеціалістом з дезактивації, ніколи й не думали, що колись доведеться цим займатися».
«Мені здавалося, що на моє обличчя щось тисне, його трохи судомило, в роті відчувався присмак металу, злегка нудило, слина виділялась так інтенсивно, що весь час доводилося спльовувати. Я запитав у Сергія Привалова: «Що це таке?» Сергій лише махнув рукою: «Минеться». Десь через годину ми опинилися в палатці, і від хлопців що від’їжджали, я довідався, що так організм реагує на радіацію».
Осмислюючи своє життя герой сповідується: «Ось уже майже тридцять років минуло з тих важких чорнобильських днів. І всі тридцять років виявилися для чорнобильців часом боротьби за свої права… Наші лави рідшають. Нам кажуть, що немає грошей… З-поміж шістдесятьох осіб, що 11 червня прибули до військової частини, на сьогодні залишилось близько десяти…».
У цілому повість стверджує: творення добра для людей, героїзм в ім’я інших – це основа життя. Це сповідь людини, що разом з іншими ліквідаторами перебувала на межі життя і смерті, набираючи свої 25 бер.
За значний особистий внесок у подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, виявлені самовідданість і високий професіоналізм, багаторічну плідну громадську діяльність та у зв’язку з 30-ми роковинами Чорнобильської катастрофи С. В. Колесников нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2016 р.). Помер Сергій Колесников 18 грудня 2017 р.
До останнього дня він прагнув зберігати оптимізм, гумор, любов до життя. Історична книга «Кам’яний брід» побачила життя вже після смерті письменника у вересні 2018 року з нагоди 1000-річчя села. Вона – підсумок кропіткої роботи в архівах і бібліотеках, збиранні та опрацюванні оповідей старожилів.
Книга життя Сергія Колесникова для багатьох може стати дороговказом у житті.
Дізнатися більше:
Твори автора
Книги
Золоте поле : літературний альманах письменників Приінгулля / упоряд. В. Могилюк. – Кіровоград : Поліграф-Терція, 2009. – 276 с. : іл., портр.
Колесников Сергій Вікторович. Весни обірване суцвіття : вірші / С. В. Колесников. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 1995. – 46 с.
Колесников, Сергій Вікторович. Відрядження до пекла : художньо-документальна повість / С. В. Колесников. – вид. 2-ге, доп. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2016. – 104 с. : фото.
Колесников Сергій Вікторович. Кам'яний Брід : вірші / С. В. Колесников ; авт. пеpедм. Валерій Гончаренко. – Кіровоград : Лебедія, 1998. – 56 с.
Колесников Сергій Вікторович. Шлях у генії : літературні пародії / С. В. Колесников. – Кіровоград : Центрально-Українське вид-во, 1994. – 32 с. – (Сер. "Поети і прозаїки краю" ; вип.1).
П’яте колесо : Антологія сміху / Упор. Володимир Могилюк; Ред. рада: Василь Бондар, Антоніна Корінь та ін. – Кіровоград : Мавік, 2002. – С.54-63.
Публікації автора
Колесников С. Велелюдний мітинг на стадіоні / С. Колесников // Кіровоградська правда. – 2010. – 26 лютого. – С. 11.
Колесников Сергій. Відрядження до пекла : художньо-документальна повість / Сергій Колесников // Народне слово. – 2016. – 14 квітня. – С. 9 : фото.
Колесников, Сергій. «Дзвони, яких не підкупити» : літературна вітальня з Іриною Кримською / Сергій Колесников // Народне слово. – 2001. – 15 грудня. – С. 3.
Колесников, Сергій. Долаючи бюрократичні перепони : 25 років організації «Союз Чорнобиль» / Сергій Колесников // Народне слово. – 2015. – 5 лютого. – С. 18 : фото.
Колесник С. «За покликом душі...» / С. Колесник // Народне слово. – 2011. – 29 вересня. – С. 9 : фото.
Колесников Сергій. Казати правду-матінку : Слово про колегу / С. Колесников // Вперед. – 2006. – 21 березня. – С. 2.
Колесников Сергій. Кам’яний брід. Історія мого села : Краєзнавча версія / Колесников С. // Кіровоградська правда. – 2005. – 1 жовтня. – С. 4.
Колесников, Сергій. Кам’яному Броду – 1000? : версії / С. Колесников // Слово і час. – 2005. – 29 листопада. – С. 3.
Колесников Сергій. Медик, захоплений письменством / С. Колесников // Слово і час. – 2005. – 9 серпня. – С. 3.
Колесников, Сергій. «Моя прабабця знала історію села, як молитву» : На конкурс «Історія моєї родини» / С. Колесников // Кіровоградська правда. – 2008. – 2 вересня. – С. 5.
Колесник Д. «Народна війна» в документах / Д. Колесник // Народне слово. – 2012. – 6 грудня. – С. 9.
Колесников, Сергій. На скелястих берегах, вікнами до сонця : Історія рідного краю / С. Колесников // Слово і час. – 2008. – 28 червня. – С. 6.
Колесников Сергій. Не в крові, не в бинтах... : вірш / Сергій Колесников // Народне слово. – 1999. – 22 травня. – С. 3.
Колесников Сергій. Ніяк мені в житті не повезе... : пародії / Сергій Колесников // Вечірня газета. – 1994. – 8 квітня. – С. 4.
Колесников С. «Опустіла лавочка у сквері...» : У квітні гумористу Борису Чамлаю виповнилося б 80 років / С. Колесников // Народне слово. – 2011. – 21 квітня. – С. 9.
Колесников, С. Під знаком «поганяла» / С. Колесников // Народне слово. – 2007. – 12 червня. – С. 3.
Колесников С. Прізвище чи псевдонім? / С. Колесников // Народне слово. – 2011. – 20 січня. – С. 10.
Колесник С. Рід Тарковських і Тобілевичів – у документах / С. Колесник // Кіровоградська правда. – 2007. – 9 жовтня. – С. 3.
Колесников Сергій. Селяни хотіли справедливості / С. Колесников // Кіровоградська правда. – 2009. – 10 липня. – С. 11.
Колесников Сергій. У письменницької спільноти – поповнення / Сергій Колесников // Народне слово. – 2016. – 14 січня. – С. 7 : фото.
Колесников, Сергій. Хмари над Кам’яним Бродом / С. Колесников // Кіровоградська правда. – 2009. – 13 жовтня. – С. 5.
Колесников, Сергій. Ця книга мала з'явитися значно раніше : Слово лауреатів обласної літературної премії ім. Є. Маланюка / Сергій Колесников // Народне слово. – 2017. – 16 лютого. – С. 8 : фото.
Колесников Сергій. Чиї інтереси захищав Пашутін? / Сергій Колесников // Народне слово. – 2008. – 5 лютого. – С. 3.
Колесников Сергій. Чорний лебідь : вірш / Сергій Колесников // Кіровоградська правда. – 1996. – 21 травня. – С. 3.
Твори про автора
Книги
Босько Володимир Миколайович. Історичний календар Кіровоградщини на 2014 рік. Люди. Події. Факти : довідник / Володимир Босько ; Департамент освіти і науки Кіровоградської обл. держ. адміністрації, КЗ "КОІППО ім. Василя Сухомлинського". – Історико-краєзнавче вид. – Кіровоград, 2013. – С.101 : фото.
Енциклопедія Сучасної України / НАНУ, Наук. т-во ім. Т. Г. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень; ред. І. М. Дзюба [та ін.]. – Київ, 2014 – Т. 14 . – С.38 : фото.
Сергій Колесников: романтик, літератор, рятівник, життєлюб... / укл. А. Безтака. – Кропивницький : ПП "Питльована О. А.", 2018. – 76 с. : портр., фото.
Публікації
Ветеранська організація "Союз Чорнобиль України" м. Кропивницького глибоко сумує з приводу передчасної смерті одного з перших ліквідаторів на ЧАЕС, ініціатора створення в місті і області чорнобильського руху, першого очільника обласної організації "Союз Чорнобиль" Колесникова Сергія Вікторовича // Народне слово. – 2017. – 21 грудня. – С. 15.
Відлуння Чорнобиля – в серці Вкраїни" // Народне слово. – 2011. – 12 травня. – С. 10.
Герасімов Олег. Нагорода ліквідатору / Олег Герасімов // Народне слово. – 2016. – 28 квітня. – С. 4.
Гончаренко В. Друга збірка - перша сходинка / В. Гончаренко // Вечірня газета. – 1995. – 14 квітня. – С. 8.
Гончаренко, В. Друга збірка – перша сходинка / В. Гончаренко // Вечірня газета. – 1995. – 14 квітня. – С. 8.
Гурбанська, Антоніна. Одкровення: Чорнобильська історія Сергія Колесникова: рецензія / Антоніна Гурбанська // Народне слово. – 2017. – 5 січня. – С. 8.
Деснянська К. Монолог піддослідного Колесникова / К. Деснянська // Кіровоградська правда. – 1995. – 22 серпня. – С. 3.
Колесников Сергій Вікторович : некролог // Народне слово. – 2017. – 21 грудня. – С. 15 : фото.
Корінь, Антоніна. Хай після пекла вруниться життя : рецензія / Антоніна Корінь // Народне слово. – 2016. – 26 травня. – С. 10 : фото.
Литвиненко, І. У сузір’ї письменників – наш земляк / І. Литвиненко // Слово і час. – 2000. – 24 червня. – С. 2.
Орел С. "Маланюк – це гарант загальнокультурного рівня..." / С. Орел // Нова газета. – 2017. – 9 лютого. – С. 11 : фото.
Островерх Людмила. Чорнобиль: як це було : публіцистика / Людмила Островерх // Народне слово. – 2023. – 27 квітня. – С. 7.
Пам'ять : помер Сергій Колесников – громадський діяч, ліквідатор аварії на Чорнобильській атомній станції, перший голова Кіровоградської організації «Союз Чорнобиль», письменник // Літературна Україна. – 2017. – 27 грудня. – С. 2 : портр.
Ревва Тетяна. Зустрічі на вулиці Тобілевича, 16 / Тетяна Ревва // З перших уст. – 2016. – 21 квітня. – С. 7 : фот. кол.
Семенович Андрій. Нагородили лауреатів літературної премії / Андрій Семенович // Народне слово. – 2017. – 9 лютого. – С. 16 : фото. кол.
Сиволап П. Цілити в яблучко / П. Сиволап // Кіровоградська правда. – 1994. – 23 квітня. – С. 4.
Шістнадцятий в області // Кіровоградська правда. – 2000. – 17 лютого. – С. 3.
Ресурси Інтернет
Колесников Сергій Вікторович [Електронний ресурс] // ОУНБ ім. Д. І. Чижевського: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – Дата звернення: 14.02.2024. – Мова укр.
Головний герой твору – наш земляк з Кіровоградщини, фельдшер – за першою освітою, філософ – за другою. «Я підписав розписку, а капітан сказав мені, що суворо забороняється розповідати про те, що я побачу на проммайданчику ЧАЕС».
