Загальні відомості

        Слива домашня – плодова культурна деревоподібна рослина з білими запашними квітками і їстівними, кулястими або овальними плодами. Це високоврожайна кісточкова рослина, походження якої є результатом природної гібридизації аличі та терну, що історично сталася у кавказькому та малоазійському регіонах. Окультурення сливи продовжилося у Середземномор’ї та Середній Азії. Зі середземноморської Італії слива проникла до європейських країн і міцно зайняла позицію одного з найпопулярніших фруктових дерев у світовому плодівництві. Слива – рід, що представляє сімейство Рожеві, підродина Мигдалеві (Сливові) – охоплює різноманітність видів: слива домашня (звичайна), алича, терн, тернослива, слива канадська, слива американська, слива китайська, слива усурійська та інші.

        Слива домашня є листопадне плодове дерево, висота якого сягає від 2 до 6 м висоти. Дерево гібридного походження, а його родичами вважаються алича і терен. Кора стовбура сірувато-білувата, потріскана, гілки червонуваті, утворюють яйцеподібну крону. Листя сливи еліптичні, темно-зеленого кольору зверху і сірувато-зеленого відтінку знизу, чергові, з гільчатим або городчатим краєм. Цвітіння сливи настає в квітні – травні одночасно з розпусканням листя. Квітки зеленувато-білі, ароматні, прості або напівмахрові, розвиваються по 1-2 на старих пагонах. Плоди сливи – сплюснуті і загострені кістянки лілового, жовтого, зеленого або червоного забарвлення з сизим нальотом. Плодоносить дерево в липні-серпні. Розмножують рослину посівом кісточок, кореневими нащадками, щепленням, рідко – живцями. Тривалість життя сливи домашньої залежить від сорту, може досягати 25 років. Дерево починає цвісти і плодоносити з 8-10-річного віку. Скороплідні сорти вступають у фазу плодоношення на другий – третій рік після посадки рослини, пізнеплідні – приблизно на шостий – сьомий рік. Сливу культивують більш, ніж в 70 країнах на всіх п’яти континентах світу, переважно в зоні помірних широт. Найбільшим виробником цих плодів в Європі є Румунія, яка виробляє їх до 800 тисяч тон.

        В Україну слива потрапила з Угорщини досить давно, але суттєве оновлення асортименту з акліматизацією до навколишніх умов відбулося протягом минулого століття. І вже наприкінці XX століття слива стала однією з провідних українських культур. У світі існує приблизно 1500 видів сливи, але в селекції і культурі використовується не більше 300. Слива домашня повсюдно зустрічається на присадибних ділянках і в садах. Сливове дерево починає плодоносити приблизно на 3-4 рік після посадки. При відповідному догляді середня врожайність слив становить близько 10-20 кг з одного дерева, деякі сорти можуть дати до 40 кг. В межах виду сливи домашньої розрізняють підвиди: ренклод, тернослива, європейська мірабель, угорка італійська.

        Особливості вирощування сливи:

• Слива найбільш вологолюбна з плодових культур, але болота не зносить;
• Слива потребує азотних добрив (або родючих ґрунтів);
• Більшість найліпших сортів сливи самонеплідні, тому необхідно саджати поряд різні сорти;
• Сливу ліпше вирощувати на низькому штамбі 10-20 см;
• Сливі ліпше надавати форму віяла;
• Слива потребує обрізки для прорідження крони й гарного приросту;
• Щоб захистити сливу від зараження грибком, обрізати її треба тоді, коли вона вже покрилась листям.