Легенди про оливу (оливку або маслину)

        Письмові згадки про неї зустрічаються не тільки в єгипетських текстах, а й у зображеннях на вазах, амфорах, судинах для зберігання оливкової олії, знайдених у Кносському палаці на острові Крит і які належать до третього та другого тисячоліть до нашої ери. Римський агроном Колумелла в I столітті до нашої ери писав, що народи Середземномор'я використовували оливкову олію не тільки для харчування і для світильників, але і для натирання тіла, і для намащування волосся. У стародавніх не було сумнівів щодо походження маслини: її подарувала грекам богиня мудрості та покровителька мирної праці Афіна.

        Якось вона попросила Посейдона передати людям Аттику. Посейдон затявся. Афіна доводила владиці морів, що негоже тримати під водою материки, придатні для посівів рослин та злаків.

        Посейдон розгнівався і почав кидати через Аттику круті хвилі, маючи намір у такий спосіб позбутися Афіни. Афіна у відповідь розсміялася, встромила в Аттику спис, який на очах розлюченого бога перетворився на чудову маслину. Відламавши оливкову гілочку, Афіна на знак примирення подала її Посейдону, і владика морів поступився проханню Афіни. Аттика була передана людям, а оливкова гілка відтоді є символом миру.

        Підкорені чарами люди прийняли заступництво Афіни і на знак подяки назвали своє чудове місто на її честь, а дар бога морів – джерело із солоною водою – відкинули. Цю подію увічнили на фронтоні храму Парфенон.

        Посейдон, який важко переживав поразку і вирішив помститися за допомогою свого свого сина Галірофія. Він вклав синові в руки сокиру і звелів зрубати оливу Афіни. Але вдарившись об стовбур дерева, сокира Галірофія відскочила і смертельно поранила його.

        Олива символізує мудрість Афіни та достаток легендарного золотого віку.

        За християнською міфологією, оливкову гілку приніс ангел діві Марії, повідомляючи її про те, що вона народить рятівника; оливкову гілку, як звістку про те, що неподалік знаходиться земля, приніс Ною в дзьобі голуб під час потопу.

        Проте вчені не мають єдиної думки про батьківщину та походження маслини. Одні вважають, що вона вперше введена у культуру на Близькому Сході, другі запевняють, що з'явилася одразу у кількох місцях Середземномор'я; треті дотримуються думки, що дикий різновид її не що інше, як знову дика культурна маслина золотолиста.

        Як би там не було, а культура оливи існує сьогодні у всіх субтропічних країнах. Жити вона може від трьохсот до двох тисяч років та більше; виведено понад п'ятсот її культурних сортів, одні з яких використовуються для консервації плодів та стебел, інші, зокрема, жасмин, для олії та парфумів.

        Легенда Близького Сходу. Прекрасна царівна Маслина полюбила пастуха Оливо, але він не відповів їй взаємністю. Розгнівана Маслина вдягнулась у чорний плащ, і вночі на коні наздогнала пастуха, що йшов, і вбила його.

        Наступного ранку там виросло дивне дерево з кострубатим шорстким стовбуром і подовженими вузькими сріблястими, ніколи не опадаючим листям і дивними зеленими плодами-ягодами. Плоди назвали оливами, а коли вони дозріли і почорніли, їх почали називати маслинами.

        З того часу люди вважають, що оливкове дерево – символ сильної любові та непереборної пристрасті.

        У Стародавній Греції раніше дівчат купали в оливковій олії перед одруженням, на голову покладали вінок із гілок олив, а нареченим до столу подавали солоні маслини.

        У Європі олива була символом перемоги та миру; символом родючості та достатку; чистоти та цнотливості, була емблемою безсмертя.

        У Японії олива – емблема дружби та успіху. У Китаї - символ холоднокровності та незворушності.

        У Стародавній Греції олива була незамінна. Елліни вживали її плоди в їжу: мариновані з оцтом та сіллю або консервовані з медом та винним суслом. З оливок вичавлювали масло трьох сортів: першосортне масло також йшло в їжу; олію другого сорту, змішане з запашними речовинами, використовували для змащення; а олію третього сорту, непридатну для харчування, застосовували для освітлення будинків.

        Спортсменів-переможців Олімпійських ігор греки увінчували оливковими вінками, сплетеними у священних гаях.

        Під час весіль нареченої підкреслювали невинність і цнотливість, приколюючи до сукні листя оливи.

        Олива є священним деревом у іудеїв, християн та мусульман.

        В ісламі олива набула статусу Древа Життя і вважається емблемою Пророка.

        У християнській іконографії оливкова гілка виражає радість у Благовіщенні.

        У мистецтві Ренесансу оливкова гілка – атрибут Миру та Злагоди: перша з них тримає гілку в руці, друга піднімає її на щиті.

        Темно-зелена оливкова гілка як емблема світу присутня в гербах держав: Італії, Франції, Португалії, Сербії, Кіпру, Заїра, Західного Самоа, Тонга. Біла оливкова гілка відрізняє емблему ООН та інших міжнародних організацій, чиї місії полягають у боротьбі за мир у всьому світі.