Загальні відомості

        Ви читали дуже цікаву пригодницьку казку «Орден Жовтого Дятла»? Автор Монтейру Лобату розповідає про бразильське дерево «жаботикаба», яке має невеличкі круглі чорні плоди з жорсткою шкіркою та смачним соком всередині. Плід надкушують, висмоктують сік, а шкірку викидають. Саме так робила героїня книжки, сидячи на дереві. Шкірки теж не пропадали: їх з’їдало поросятко. Jaboticaba – місцева португальська назва дерева Myrciaria caulifloria з родини Миртових, яке називають також бразильським виноградним деревом. У тропічних широтах його культивують як плодову культуру. Найдивовижніше, що плоди жаботикаби ростуть прямо на стовбурі та на товстих гілках. Дерево наче вкрите чорною ікрою! А коли жаботикаба квітує, її стовбур вкритий біло-жовтим пушком! Це явище називають «кауліфлорія» (від гр. «kaulos» – стебло, стовбур та лат. «flos», «floris» – квітка) – утворення квітів, а потім і плодів безпосередньо на стеблі або на гілках рослин. На жаль, ці смачні плоди важко зберігати і транспортувати у інші країни, тому жаботикаба лишається бразильським національним скарбом і, мабуть, ще не скоро з’явиться на полицях наших магазинів. Але з плодів жаботикаби виготовляють джеми та вино, які вивозити за межі Бразилії значно легше.

         Вирощується у виробничих масштабах на американському континенті (у Болівії, Північній Аргентині, Парагваї, Уругваї, Перу, Кубі).

         Біологічною особливістю джаботікаби є дуже повільне зростання. Якщо висадити сіянець, то доведеться чекати на врожай 10-14 років. В останні роки завдяки роботам селекціонерів виведені гібриди жаботикаби, які формують урожай у 4-6 річному віці. Урожай з жаботикаби знімають 4 рази на рік.

         Крона деревця навесні покривається ошатним овально-ланцетоподібним дрібним листям витягнутої форми приємного рожевого кольору, що супроводжується ніжним ароматом мирту. Згодом рожевий відтінок листя жаботикаби змінюється насиченим темно-зеленим. Поступово впадаючи в зимовий період, дерево навесні з бруньок на цьому ж місці формує нові молоді листочки.

         Казкову ошатність дереву надають невеликі одиночні квітки, що розпускаються кілька разів на рік безпосередньо на штамбі та скелетних гілках дерева. Квітки жаботикаби з 4 пелюсток оцвітини, дбайливо оточують близько 60 тичинок на 4 мм тичинкових нитках. Через велику кількість квіток, практично не видно поверхні стовбура і гілок, а через кілька днів з'являються маленькі округлі плодики, схожі на родимки.

         Плоди сидячі, розташовуються щільно притиснувшись до штамба або гілки. Колір різний – зелений, червоний, світло та темно-фіолетовий або чорний. Плід – соковитий еліптичної форми до 4 см, покритий зверху щільною шкіркою. Усередині знаходяться 2-5 великих насіння, У дозрілих плодів колір темно-фіолетовий або чорний.

         Шкірку відокремлюють від вмісту ягоди, сушать і використовують як барвник для надання стравам глибокого червоного кольору.

         Урожай жаботикаби збирають вибірково у міру дозрівання. Шкірка має гіркий присмак через високий вміст таніну. Тому в їжу використається тільки видавлена м'якоть ягоди. Вона желеподібна, солодкувата, дуже ніжна, нагадує смак виноградини. Ягоди визрівають 3-4 тижні, і дерево закладає новий урожай.

         Жаботикаба широко використовується в мистецтві бонсай особливо на Тайвані і в країнах Карибського моря. В Бразилії жаботикабу вважають унікальним для своєї країни деревом, тому дерево Jabuticaba розмістили на гербі Contagem Мінас-Жерайс (Бразилія).

         Тож зустріч можлива! Головне – знати, що таке диво існує на світі.