«А я із словом граюсь, як з дитиною, Я слово пестити люблю»

Від укладачів

        Поезія Тетяни Андрушко змушує замислитись над сенсом життя, озирнутися довкола, адже світ природи надихає і захоплює. Вірші запрошують до розмови про загальнолюдські цінності: в них біль втрат і розпач, теплий спомин і промінець надії. Близька поетесі тема пошуку себе, мужність не загубитися в юрбі і залишитися людиною:

                Себе чиїмось болем не втішай,
                Не приміряй чужі гріхи й розради,
                Не будь для долі власної шахрай,
                Не виправдовуючись тим, що кожен краде.

         Вебесе «Я з словом граюсь як з дитиною, я слово бавити люблю» окреслює віхи життєвого і творчого шляху поетеси.

               Не хочу підправлять життєву повість,
               Бо літери вже вивела рука.
               Як важко не впадать у дріб’язковість,
               І починати з чистого листка.
                                                        Т. Андрушко

        Тетяна Володимирівна Андрушко (Костенко) – журналістка, поетеса. Народилася 11 лютого 1967 року у м. Мала Виска на Кіровоградщині. У ранньому дитинстві з батьками мешкала у Ленінграді. Потім її натхненням стали надвишнянські краєвиди. Освіту здобула у Маловисківській восьмирічці № 2. «Вірші почала писати ще у школі, – згадувала Тетяна. Першим помітив цей хист директор школи Леонід Павленко, який підтримав це починання».

                Мого дитинства гульбище казкове
                Золотокосим соняхом цвіло.
                Обширом барвінкової любові
                Кумедно парашутиком пливло.
                В рудих степах кульбабкою-радаром
                Вбирала світ я квіткою з трави.
                Мов небеса, виднілися крізь хмари
                Моїх пісень зелені острови.

         В дитинстві Тетяни завжди знаходилося місце для казок і гоголівських містичних оповідок:

                Розтанув день, як снігова бурулька,
                І сизий вечір вшкварив гопака.
                Страшні казки – то про червону свитку,

                Про папороть, що раз у рік цвіте,
                Про відьму, і про золота калитку,
                Про те, як зимно віхола мете.
                                                   (М. В. Гоголю)

         Перші вірші були надруковані у «Маловисківських вістях». Пізніше її поезії будуть друкуватися у районних та обласних газетах, у часописах «Поріг», «Вежа», «Борисфен», «Ятрань», «Молодь України», в колективних збірках «Гранослов-97», «Блакитні вежі», «Письменники Кіровоградщини» та ін.

                Окраєць хлібний і кухоль води –
                Дитинства мого першородні клейноди.
                Всечасний як світ, талісман від біди,
                Як єдності сув’язь від роду до роду.
Я панна. Я донна у вихорі літ...
Та теплиться радість малої дитини
У серці, коли помережиться слід
Дитинство у мушлі малини.

         У 1986 році дівчина закінчила Новобузьке педучилище. Трудову діяльність почала у районній газеті «Маловисківські вісті», де до народження доньки обіймала посаду завідуючої відділом листів та масової роботи. У цій же газеті поетеса працює й донині відповідальним секретарем. Окрім педагогічної освіти отримала журналістську, закінчивши Київський університет ім. Т. Шевченка.

         Муза не полишала дівчину. Поезії Тетяни Андрушко вирізняються індивідуально-художніми образами, що яскраво втілюють картини рідної природи:

                Упірнає місяця сережка
                У задуму синьої води.
                Пагорбом витка крадеться стежка,
                Де поснули соняхи-діди,

Там, де коні возом сутінь везли,
Цвіркуни в кущах гойдають спів.
Водить ніч-циганка чорним пензлем
По смарагду стомлених степів.
                                         (Сорочиха)

         Її своєрідна камерна поезія, ніби настояна на тиші надвишнянських степів, наповнює серце відчуттям плинності буття.

         Талант, помножений на непересічну вимогливість, дав результати: наша землячка стала дипломантом літературного конкурсу «Гранослов» (1997 p.), переможицею першого обласного літературного конкурсу ім. В. Гончаренка (2000 p.). Членкиня Національної спілки письменників України з 2003 року, Спілки Лауреатка обласної літературної премії імені Євгена Маланюка 2009 року за збірки поезій «Вогнище спасіння» і «Весни навідувався птах» у номінації «Художня література» (поезія, проза, драматургія).

         Основні поетичні напрями – природа, громадська, філософська та інтимна лірика.

         Вихована на кращих зразках світової літератури, Т. Андрушко виважує кожне слово, зафіксоване на папері. Тож воно в неї щире і природне. Лірична героїня не віддільна від природи, адже саме природа надихає на роздуми над одвічним, дарує краплину за краплиною натхнення і надію на краще:

                Уже весна! Снігурко, оживи!
                Хай у теплі твоя душа відтане,
                Заголубій барвінком між трави.
                Не напускай холодного туману!
                Хай дощ квітневий серце звеселить –
                Такі дощі міняють наші лиця.

Весна злітає голубом в блакить,
Але повзе печалі повитиця.
Не побивайся, діво снігова,
Такого горя в світі не буває!
А ти мовчиш, мов лялька нежива,
Бо ти та пташка, що в тернах співає...
                        (Та, що співає в тернах)

         Трепетна поезія кохання звучить зворушливо і щиро, історія одвічна і нова, що буде дивитись у вічі, скільки світу все знову і знов:

                В таких снігах, у білих переметах
                Зігріє лише дотик твоїх губ.
                Я в твоє серце впала, як комета,
                А ти, довкола кажуть, однолюб.
                Боюсь чекати ніжності і ласки,
                Боюсь, як квітка, душу загубить.

Боюсь розчарування і поразки,
А, мабуть, просто я боюсь любить.
В твоїм житті я станція проміжна,
Якась примарна фея снігова...
Але кохання, як лавина сніжна,
Нас вже невідворотно накрива...
                                (Зимова вишня)

         Лірична героїня поетеси визбирує внутрішню гармонію по крапельці з історії української культури. Одвічні для українського світобачення цінності Т. Андрушко вміє наповнювати власними почуттями і сповіданнями:

                Скільки людині треба?
                Синій шматочок неба,
                Лоскіт трави молодої,
                Шепіт верби над водою.
                Цвіт яблуневої гілки…
                Скільки потрібно, скільки?
                Чути тепло у слові,
                Ще від дітей – любові,

І від батьків поради,
Горя не знати, зради…
Молодості – завзяття,
Старості – спокій у хаті,
Серцю, як пташці – волю.
Ще – милостиву долю.
Днів, що ідуть рядами…
Бути завжди із вами…
                (Скільки людинi треба)

         Родина для творчої душі як гавань і оберіг, найцінніший здобуток:

І що мене в такому світі тішить?
Сім'я і донька, квіточка мала.
Високе небо, цвіт бузку і ...вірші.
Які за мідний грош не продала!

         Тетяна Андрушко – одна з небагатьох поетес нашого степового краю, яка сміливо звертається до болючих тем сьогочасного життя», - писав про свою землячку голова обласного літоб'єднання «Степ» В. Погрібний. Громадянська лірика Т. Андрушко зворушливо щира і вистраждана, позбавлена пафосу гасел:

                Не вчіть мене любити Україну,
                Не суньте транспарантну мішуру.
                Я часто побиваюсь без причини.
                Світ облечу, та тут таки умру.
                Не кваптеся із шаною картинно.
                Парадний лоск скропили мозолі.
                Дла мене Україна – це хатина,
                Що валиться в убогому селі.

Не пишні євромощені майдани,
Не гасла голосні, не прапори.
А віра, що терпляче тягне сани,
Та зігнуті старенькі явори.
Ще соняхи і мальви попід тином
Та гомін яблуневих верховіть...
Не вчіть мене любити Україну –
Самі її по-справжньому любіть.
                (Не вчіть мене любити Україну)

         У творчому доробку нашої землячки – поетичні збірки «На перехресті потаємних зим» (2001 p.), «Провінційний блюз» (2002 p.), «Вогнище спасіння» (2007 p.), «Весни навідувався птах» (2009 p.), «Текля Зорівниця»(2013 p.), яку поетеса присвятила пам’яті свого чоловіка Володимира Костенка.

         Тетяна Андрушко у своїх поетичних роздумах наголошує непримиримо відноситись до байдужості, робити вибір, що дозволить сміливо дивитись людям у очі; зберігати достоїнство та індивідуальність. В поезії Тетяни Андрушко кожен віднайде близькі серцю теми.

                He хочу мати в серці зла,
                Каміння помсти і зневіри.
                Не хочу жалить, як бджола,
                Хамелеоном лицемірить.
                Ховать отруту, як змія,
                І викидать ножем у спину.
                Не хочу зраджувати я
                І довірять наполовину.
                Не хочу заздрить, пліткувать,
                Тихцем радіть чужому горю,

І збиткуватись за слова,
Які у відчаї говорять.
Не хочу влазити в ганьбу,
Ні призначати, ні ділити.
Чиюсь вивершувать судьбу
І за Всевишнього судити.
Коли зачую я сурму,
Злечу у вись, як блискавиця,
Туди нічого не візьму,
Хіба що... совісті дещицю.

Дізнатися більше:

Книги

Андрушко Т. Весни навідувався птах: поезії / Т. Андрушко. – Кіровоград: Інвест-Груп, 2008. – 99 с.

Андрушко Тетяна Володимирівна. Вогнище спасіння: поезії / Т. В. Андрушко; авт. передм. В. Бондар. – Кіровоград: Мавік, 2007. – 107 с.

Андрушко Тетяна. На перехресті потаємних зим: вірші / Тетяна Андрушко; авт. пеpедм. Петро Селецький. – Кіровоград: Мавік, 2001. – 37 с. – (Сер. «Літературний конкурс ім. Валерія Гончаренка»).

Андрушко Тетяна Володимирівна. Провінційний блюз: поезія / Тетяна Андрушко. – Кіровоград: [б. в.], Б.г. – 36 с.: портр, іл.

Андрушко (Костенко) Тетяна. Текля Зорівниця: поезія / Тетяна Андрушко(Костенко). – Кіровоград: «Мавік», 2013 – 67 с.

Блакитні вежі: хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у 2 т. Т. 1: Поезія. – Кіровоград: Мавік, 2011. – 508 с.: фото.

Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2017 рік: Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2016. – С. 36.

20 х 20. Письменники сучасної Кіровоградщини: поезії, оповідання, статті / ред. Василь Бондар. – Кіровоград : Антураж А, 2004. – 188 с.: портр.

Золоте поле: літературний альманах письменників Приінгулля / Валерій Гончаренко [та ін.]. – Кіровоград: Поліграф-Терція, 2009. – 275 с.: іл.

Україна – моя Батьківщина: альманах / Тетяна Андрушко [та ін.]; укл. Віктор Терен; ред. Микола Славинський. – К.: Неопалима купина, 2006. – 319 с.: портр.

Публікації автора

Андрушко Тетяна // Вежа. – 2012. – №29. – С. 50-56.

Андрушко Т. Берегиня роду / Т. Андрушко // Кіровоградська правда. – 2011. – 12 квітня. – С. 5.

Андрушко Т. Вірші / Т. Андрушко // Літературна Україна. – 1997. – 27 листопада. – С. 4.

Андрушко Т. Вірші / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1995. – 18 лютого; Маловисківські вісті. – 1995. – 26 квітня. – С. 3; Маловисківські вісті. – 1995. – 14 жовтня. – С. 3.

Андрушко Т. Ворожба на зірках і на квітках / Андрушко Т.; Т. Андрушко // Вечірня газета. – 1997. – 15 листопада. – С. 4.

Андрушко Т. Всі ролі важливі... / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2005. – 23 березня. – С. 3.

Андрушко Т. В торішнім листі залишити біль / Т. Андрушко // Молодь України. – 1997. – 27 лютого. – С. 4.

Андрушко Тетяна. Запалити сонце... у собі! / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2013. – №31. – С. 224-227.

Андрушко Т. Запалити сонце... у собі! / Т. Андрушко // Освітянське слово. – 2012. – грудень-січень. – С. 7.

Андрушко Тетяна. З глибин: добірка віршів / Т. Андрушко // Степ. – 2013. – №2. – С. 42-47: портр. – Зміст: «Цвітуть каштани восени»; «Зелений ранок»; «Сіра орлиця самотня»; «Резерви»; «Снігова королева».

Андрушко Т. І що мене в такому світі тішить?: вірші / Т. Андрушко Т. // Вежа. – 2003. – №13. – С. 58-61.

Андрушко Тетяна. Кохана – осінь: вірш на конкурс / Тетяна Андрушко // Народне слово. – 2013. – 24 жовтня. – С. 10.

Андрушко Т. Мадам Ленорман розкладає пасьянс серед ночі...: вірші / Т. Андрушко // Кіровоградська правда. – 2004. – 2 листопада. – С. 3.

Андрушко Т. Маковія: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2000. – 23 серпня. – С. 3.

Андрушко Т. Маленький храм: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2001. – 11 липня. – С. 3.

Андрушко Т. Мелодії степу живуть і кличуть до добра / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2005. – 28 грудня. – С. 1, 4.

Андрушко Т. «Не сумуй, не тужи за літами - Ти їх, брате, не марно прожив»...: Павлу Яковичу Бровченку – 70! / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2008. – 25 червня. – С. 3.

Андрушко Т. Поезії / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2003. – №13. – С. 58-61.

Андрушко Т. Поезії / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 17 лютого. – С. 3.

Андрушко Т. Поезії / Тетяна Андрушко // Степ. – 2013. – №2. – С. 42-47: фото.

Андрушко Т. Помирає черешня: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2001. – 23 лютого. – С. 3.

Андрушко Т. «Приюта я просила у людей...»: стих / Т. Андрушко Т. // Порог. – 1997. – №2. – С. 47.

Андрушко Т. Провінційний блюз: поезія / Т. Андрушко // Ятрань. – 2006. – №6. – С. 103-104.

Андрушко Т. Ретро: вірш / Т.Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 10 березня. – С. 4.

Андрушко Т. Роксолана / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1994. – 2 листопада. – С. 3.

Андрушко Т. Ролі. Якось так по-новому змигне / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 29 вересня. – С. 3.

Андрушко Т. Сергій Колесников: «Я думаю, що ми перетворимося на мудру, цивілізовану державу...» / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2004. – 29 грудня. – С. 3.

Андрушко Тетяна. Січневий день / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 2015. – 7 січня. – С. 3: фото.

Андрушко Т. У тім вікні...: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 22 травня. – С. 2.

Андрушко Тетяна. Фабула життя!: вірш / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 1996. – 24 квітня. – С. 3.

Андрушко Т. Хмельове: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2012. – 18 січня. – С. 3.

Андрушко Т. Це кохання...: вірш / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 21 липня. – С. 3.

Андрушко Тетяна. Цей світ мені безмірно винний: поезії / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2012. – №29. – С. 50-56: фото.

Андрушко Т. «Явись мені, любовонько, явись»... / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2006. – 20 грудня. – С. 3.

Андрушко Т. «Ятрань» – журнал для всіх регіонів / Т. Андрушко // Народне слово. – 2007. – 8 вересня. – С. 2.

До 60-річчя Перемоги: вірші // Маловисківські вісті. – 2005. – 20 квітня. – С. 3.

Кіровоградщина літературна: поезія // Літературна Україна. – 2015. – 28 травня. – С. 8-9.

Середмістя: підбірка віршів до Всеукраїнського дня поезії // Вечірня газета. – 2002. – 24 травня. – С. 10.

«Стежина. Літературний часопис»: Випуск 144-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 22 січня. – С. 4-5.

«Стежина. Літературний часопис»: Випуск 148-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 27 червня. – С. 14.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2005. – 16 лютого. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2009. – 23 вересня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2009. – 28 жовтня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2011. – 26 жовтня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2012. – 18 січня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2012. – 25 квітня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2013. – 6 березня. – С. 7: мал.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2013. – 4 грудня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2015. – 9 вересня. – С. 3.

Публікації про автора

В Кировограде вручили премии имени Маланюка // Ведомости Плюс. – 2010. – 19 февраля. – С. 3.

Горбатюк, І. У день народження Поета / І. Горбатюк // Народне слово. – 2010. – 4 лютого. – С. 1, 2.

Книга Тетяни Андрушко побачить світ навесні // Маловисківські вісті. – 2013. – 6 лютого. – С. 3.

Корінь А. І панна, і донна, і Мавка...: рецензія / А. Корінь // Маловисківські вісті. – 2003. – 9 липня. – С. 3.

Корінь А. І панна, і донна, і Мавка... / А. Корінь // Народне слово. – 2003. – 12 серпня. – С. 3.

Любарський Р. Парад поетичних планет / Р. Любарський // Народне слово. – 2013. – 21 листопада. – С. 10: фото.

М’ятович В. Лауреатів обласної літературної премії імені Є. Маланюка названо, але... / В. М’ятович // Народне слово. – 2010. – 19 січня. – С. 2.

На здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. – 2009. – 5 листопада. – С. 2.

На здобуття премії імені Є. Маланюка подано книги Тетяни Андрушко // Маловисківські вісті. – 2009. – 18 листопада. – С. 3.

Нова книжечка поезій Тетяни Андрушко // Маловисківські вісті. – 2007. – 23 травня. – С. 3.

Нові члени Національної спілки письменників України // Народне слово. – 2004. – 22 травня. – С. 1.

Оголошено переможців літературної премії // Народне слово. – 2010. – 21 січня. – С. 10.

«Парад планет» // Маловисківські вісті. – 2013. – 4 грудня. – С. 3.

Під завісу року: наша спілка // Літературна Україна. – 2004. – 1 січня. – С. 1.

Погрібний В. Громадянська позиція Тетяни Андрушко / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2002. – 13 серпня. – С. 3.

Поезія – це музика любові: на здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. – 2009. – 24 листопада. – С. 4.

Поетеси презентували нові збірки // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 28 листопада. – С. 12: фото.кол.

Премії – в день народження поета // Кіровоградська правда. – 2010. – 5 лютого. – С. 11.

«Стежина. Літературний часопис»: Сьогодні - Шевченківське свято та обласний День поезії / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2007. – 22 травня. – С. 3.

Тетяна Андрушко – дипломант Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов» за збірку поезій «Обриси» // Літературна Україна. – 1998. – 22 січня. – С. 1.

Тетяна Андрушко: коротка біографічна довідка // Вежа. – 2003. – №13. – С. 58.

Царук Антоніна. Сирена із сапфіром на мізинці: до 50-річчя Т. Андрушко / Антоніна Царук // Народне слово. – 2017. – 16 лютого. – С. 9: фото.