Пропонуємо почитати Пропонуємо почитати
Буктрейлери Буктрейлери
Презентації Презентації
Періодичні видання I півріччя II півріччя
Нові надходження січень 2024
Безпека в Інтернеті Безпека в Інтернеті
Електронний каталог Електронний каталог
Державні закупівлі

«А я із словом граюсь, як з дитиною, Я слово пестити люблю»


Від укладачів

        Поезія Тетяни Андрушко змушує замислитись над сенсом життя, озирнутися довкола, адже світ природи надихає і захоплює. Вірші запрошують до розмови про загальнолюдські цінності: в них біль втрат і розпач, теплий спомин і промінець надії. Близька поетесі тема пошуку себе, мужність не загубитися в юрбі і залишитися людиною:

                Себе чиїмось болем не втішай,
                Не приміряй чужі гріхи й розради,
                Не будь для долі власної шахрай,
                Не виправдовуючись тим, що кожен краде.

         Вебесе «Я з словом граюсь як з дитиною, я слово бавити люблю» окреслює віхи життєвого і творчого шляху поетеси.








               Не хочу підправлять життєву повість,
               Бо літери вже вивела рука.
               Як важко не впадать у дріб’язковість,
               І починати з чистого листка.
                                                        Т. Андрушко

         Тетяна Володимирівна Андрушко (Костенко) – журналістка, поетеса. Народилася 11 лютого 1967 року у м. Мала Виска на Кіровоградщині. У ранньому дитинстві з батьками мешкала у Ленінграді. Потім її натхненням стали надвишнянські краєвиди. Освіту здобула у Маловисківській восьмирічці № 2. «Вірші почала писати ще у школі, – згадувала Тетяна. Першим помітив цей хист директор школи Леонід Павленко, який підтримав це починання».

                Мого дитинства гульбище казкове
                Золотокосим соняхом цвіло.
                Обширом барвінкової любові
                Кумедно парашутиком пливло.
В рудих степах кульбабкою-радаром
Вбирала світ я квіткою з трави.
Мов небеса, виднілися крізь хмари
Моїх пісень зелені острови.

         В дитинстві Тетяни завжди знаходилося місце для казок і гоголівських містичних оповідок:

                Розтанув день, як снігова бурулька,
                І сизий вечір вшкварив гопака.
                Страшні казки – то про червону свитку,

Про папороть, що раз у рік цвіте,
Про відьму, і про золота калитку,
Про те, як зимно віхола мете.
                                (М. В. Гоголю)

         Перші вірші були надруковані у «Маловисківських вістях». Пізніше її поезії будуть друкуватися у районних та обласних газетах, у часописах «Поріг», «Вежа», «Борисфен», «Ятрань», «Молодь України», в колективних збірках «Гранослов-97», «Блакитні вежі», «Письменники Кіровоградщини» та ін.

                Окраєць хлібний і кухоль води –
                Дитинства мого першородні клейноди.
                Всечасний як світ, талісман від біди,
                Як єдності сув’язь від роду до роду.
Я панна. Я донна у вихорі літ...
Та теплиться радість малої дитини
У серці, коли помережиться слід
Дитинство у мушлі малини.

         У 1986 році дівчина закінчила Новобузьке педучилище. Трудову діяльність почала у районній газеті «Маловисківські вісті», де до народження доньки обіймала посаду завідуючої відділом листів та масової роботи. У цій же газеті поетеса працює й донині відповідальним секретарем. Окрім педагогічної освіти отримала журналістську, закінчивши Київський університет ім. Т. Шевченка.

         Муза не полишала дівчину. Поезії Тетяни Андрушко вирізняються індивідуально-художніми образами, що яскраво втілюють картини рідної природи:

                Упірнає місяця сережка
                У задуму синьої води.
                Пагорбом витка крадеться стежка,
                Де поснули соняхи-діди,

Там, де коні возом сутінь везли,
Цвіркуни в кущах гойдають спів.
Водить ніч-циганка чорним пензлем
По смарагду стомлених степів.
                                         (Сорочиха)

         Її своєрідна камерна поезія, ніби настояна на тиші надвишнянських степів, наповнює серце відчуттям плинності буття.

         Талант, помножений на непересічну вимогливість, дав результати: наша землячка стала дипломантом літературного конкурсу «Гранослов» (1997), переможицею першого обласного літературного конкурсу ім. В. Гончаренка (2000). Членкиня Національної спілки письменників України з 2003 року, Спілки Лауреатка обласної літературної премії імені Євгена Маланюка 2009 року за збірки поезій «Вогнище спасіння» і «Весни навідувався птах» у номінації «Художня література» (поезія, проза, драматургія).

         Основні поетичні напрями – природа, громадська, філософська та інтимна лірика.

         Вихована на кращих зразках світової літератури, Т. Андрушко виважує кожне слово, зафіксоване на папері. Тож воно в неї щире і природне. Лірична героїня не віддільна від природи, адже саме природа надихає на роздуми над одвічним, дарує краплину за краплиною натхнення і надію на краще:

                Уже весна! Снігурко, оживи!
                Хай у теплі твоя душа відтане,
                Заголубій барвінком між трави.
                Не напускай холодного туману!
                Хай дощ квітневий серце звеселить –
                Такі дощі міняють наші лиця.

Весна злітає голубом в блакить,
Але повзе печалі повитиця.
Не побивайся, діво снігова,
Такого горя в світі не буває!
А ти мовчиш, мов лялька нежива,
Бо ти та пташка, що в тернах співає...
                        (Та, що співає в тернах)

         Трепетна поезія кохання звучить зворушливо і щиро, історія одвічна і нова, що буде дивитись у вічі, скільки світу все знову і знов:

                В таких снігах, у білих переметах
                Зігріє лише дотик твоїх губ.
                Я в твоє серце впала, як комета,
                А ти, довкола кажуть, однолюб.
                Боюсь чекати ніжності і ласки,
                Боюсь, як квітка, душу загубить.

Боюсь розчарування і поразки,
А, мабуть, просто я боюсь любить.
В твоїм житті я станція проміжна,
Якась примарна фея снігова...
Але кохання, як лавина сніжна,
Нас вже невідворотно накрива...
                                (Зимова вишня)

         Лірична героїня поетеси визбирує внутрішню гармонію по крапельці з історії української культури. Одвічні для українського світобачення цінності Т. Андрушко вміє наповнювати власними почуттями і сповіданнями:

                Скільки людині треба?
                Синій шматочок неба,
                Лоскіт трави молодої,
                Шепіт верби над водою.
                Цвіт яблуневої гілки…
                Скільки потрібно, скільки?
                Чути тепло у слові,
                Ще від дітей – любові,

І від батьків поради,
Горя не знати, зради…
Молодості – завзяття,
Старості – спокій у хаті,
Серцю, як пташці – волю.
Ще – милостиву долю.
Днів, що ідуть рядами…
Бути завжди із вами…
                (Скільки людинi треба)

         Родина для творчої душі як гавань і оберіг, найцінніший здобуток:





І що мене в такому світі тішить?
Сім'я і донька, квіточка мала.
Високе небо, цвіт бузку і ...вірші.
Які за мідний грош не продала!



         Тетяна Андрушко – одна з небагатьох поетес нашого степового краю, яка сміливо звертається до болючих тем сьогочасного життя», - писав про свою землячку голова обласного літоб'єднання «Степ» В. Погрібний. Громадянська лірика Т. Андрушко зворушливо щира і вистраждана, позбавлена пафосу гасел:

                Не вчіть мене любити Україну,
                Не суньте транспарантну мішуру.
                Я часто побиваюсь без причини.
                Світ облечу, та тут таки умру.
                Не кваптеся із шаною картинно.
                Парадний лоск скропили мозолі.
                Дла мене Україна – це хатина,
                Що валиться в убогому селі.

Не пишні євромощені майдани,
Не гасла голосні, не прапори.
А віра, що терпляче тягне сани,
Та зігнуті старенькі явори.
Ще соняхи і мальви попід тином
Та гомін яблуневих верховіть...
Не вчіть мене любити Україну –
Самі її по-справжньому любіть.
                (Не вчіть мене любити Україну)

         У творчому доробку нашої землячки – поетичні збірки «На перехресті потаємних зим» (2001), «Провінційний блюз» (2002), «Вогнище спасіння» (2007), «Весни навідувався птах» (2009), «Текля Зорівниця»(2013), яку поетеса присвятила пам’яті свого чоловіка Володимира Костенка.

         Тетяна Андрушко у своїх поетичних роздумах наголошує непримиримо відноситись до байдужості, робити вибір, що дозволить сміливо дивитись людям у очі; зберігати достоїнство та індивідуальність. В поезії Тетяни Андрушко кожен віднайде близькі серцю теми.

                He хочу мати в серці зла,
                Каміння помсти і зневіри.
                Не хочу жалить, як бджола,
                Хамелеоном лицемірить.
                Ховать отруту, як змія,
                І викидать ножем у спину.
                Не хочу зраджувати я
                І довірять наполовину.
                Не хочу заздрить, пліткувать,
                Тихцем радіть чужому горю,

І збиткуватись за слова,
Які у відчаї говорять.
Не хочу влазити в ганьбу,
Ні призначати, ні ділити.
Чиюсь вивершувать судьбу
І за Всевишнього судити.
Коли зачую я сурму,
Злечу у вись, як блискавиця,
Туди нічого не візьму,
Хіба що... совісті дещицю.

Дізнатися більше:

Книги

Андрушко Т. Весни навідувався птах: поезії / Т. Андрушко. – Кіровоград: Інвест-Груп, 2008. – 99 с.

Андрушко Тетяна Володимирівна. Вогнище спасіння: поезії / Т. В. Андрушко; авт. передм. В. Бондар. – Кіровоград: Мавік, 2007. – 107 с.

Андрушко Тетяна. На перехресті потаємних зим: вірші / Тетяна Андрушко; авт. пеpедм. Петро Селецький. – Кіровоград: Мавік, 2001. – 37 с. – (Сер. «Літературний конкурс ім. Валерія Гончаренка»).

Андрушко Тетяна Володимирівна. Провінційний блюз: поезія / Тетяна Андрушко. – Кіровоград: [б. в.], Б.г. – 36 с.: портр, іл.

Андрушко (Костенко) Тетяна. Текля Зорівниця: поезія / Тетяна Андрушко(Костенко). – Кіровоград: «Мавік», 2013 – 67с.

Блакитні вежі: хрестоматія творів письменників Приінгульського краю у 2 т. Т. 1: Поезія. – Кіровоград: Мавік, 2011. – 508 с.: фото.

Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2017 рік: Люди. Події. Факти / В. М. Босько. – Кропивницький: Імекс-ЛТД, 2016. – С. 36.

20 х 20. Письменники сучасної Кіровоградщини: поезії, оповідання, статті / ред. Василь Бондар. – Кіровоград : Антураж А, 2004. – 188 с.: портр.

Золоте поле: літературний альманах письменників Приінгулля / Валерій Гончаренко [та ін.]. – Кіровоград: Поліграф-Терція, 2009. – 275 с.: іл.

Україна – моя Батьківщина: альманах / Тетяна Андрушко [та ін.]; укл. Віктор Терен; ред. Микола Славинський. – К.: Неопалима купина, 2006. – 319 с.: портр.

Публікації автора

Андрушко Тетяна // Вежа. – 2012. – №29. – С. 50-56.

Андрушко Т. Берегиня роду / Т. Андрушко // Кіровоградська правда. – 2011. – 12 квітня. – С. 5.

Андрушко Т. Вірші / Т. Андрушко // Літературна Україна. – 1997. – 27 листопада. – С. 4.

Андрушко Т. Вірші / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1995. – 18 лютого; Маловисківські вісті. – 1995. – 26 квітня. – С. 3; Маловисківські вісті. – 1995. – 14 жовтня. – С. 3.

Андрушко Т. Ворожба на зірках і на квітках / Андрушко Т.; Т. Андрушко // Вечірня газета. – 1997. – 15 листопада. – С. 4.

Андрушко Т. Всі ролі важливі... / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2005. – 23 березня. – С. 3.

Андрушко Т. В торішнім листі залишити біль / Т. Андрушко // Молодь України. – 1997. – 27 лютого. – С. 4.

Андрушко Тетяна. Запалити сонце... у собі! / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2013. – № 31. – С. 224-227.

Андрушко Т. Запалити сонце... у собі! / Т. Андрушко // Освітянське слово. – 2012. – грудень-січень. – С. 7.

Андрушко Тетяна. З глибин: добірка віршів / Т. Андрушко // Степ. – 2013. – № 2. – С. 42-47: портр. – Зміст: «Цвітуть каштани восени»; «Зелений ранок»; «Сіра орлиця самотня»; «Резерви»; «Снігова королева».

Андрушко Т. І що мене в такому світі тішить?: вірші / Т. Андрушко Т. // Вежа . – 2003. – №13. – С. 58-61.

Андрушко Тетяна. Кохана – осінь: вірш на конкурс / Тетяна Андрушко // Народне слово. – 2013. – 24 жовтня. – С. 10.

Андрушко Т. Мадам Ленорман розкладає пасьянс серед ночі...: вірші / Т. Андрушко // Кіровоградська правда. – 2004. – 2 листопада. – С. 3.

Андрушко Т. Маковія: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2000. – 23 серпня. – С. 3.

Андрушко Т. Маленький храм: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2001. – 11 липня. – С. 3.

Андрушко Т. Мелодії степу живуть і кличуть до добра / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2005. – 28 грудня. – С. 1, 4.

Андрушко Т. «Не сумуй, не тужи за літами - Ти їх, брате, не марно прожив»...: Павлу Яковичу Бровченку – 70! / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2008. – 25 червня. – С. 3.

Андрушко Т. Поезії / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2003. – № 13. – С. 58-61.

Андрушко Т. Поезії / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 17 лютого. – С. 3.

Андрушко Т. Поезії / Тетяна Андрушко // Степ. – 2013. – № 2. – С. 42-47: фото.

Андрушко Т. Помирає черешня: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2001. – 23 лютого. – С. 3.

Андрушко Т. «Приюта я просила у людей...»: стих / Т. Андрушко Т. // Порог. – 1997. – №2. – С. 47.

Андрушко Т. Провінційний блюз: поезія / Т. Андрушко // Ятрань. – 2006. – № 6. – С. 103-104.

Андрушко Т. Ретро: вірш / Т.Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 10 березня. – С. 4.

Андрушко Т. Роксолана / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1994. – 2 листопада. – С. 3.

Андрушко Т. Ролі. Якось так по-новому змигне / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 29 вересня. – С. 3.

Андрушко Т. Сергій Колесников: «Я думаю, що ми перетворимося на мудру, цивілізовану державу...» / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2004. – 29 грудня. – С. 3.

Андрушко Тетяна. Січневий день / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 2015. – 7 січня. – С. 3: фото.

Андрушко Т. У тім вікні...: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 22 травня. – С. 2.

Андрушко Тетяна. Фабула життя!: вірш / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 1996. – 24 квітня. – С. 3.

Андрушко Т. Хмельове: вірш / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2012. – 18 січня. – С. 3.

Андрушко Т. Це кохання...: вірш / Тетяна Андрушко // Маловисківські вісті. – 1999. – 21 липня. – С. 3.

Андрушко Тетяна. Цей світ мені безмірно винний: поезії / Тетяна Андрушко // Вежа. – 2012. – № 29. – С. 50-56: фото.

Андрушко Т. «Явись мені, любовонько, явись»... / Т. Андрушко // Маловисківські вісті. – 2006. – 20 грудня. – С. 3.

Андрушко Т. «Ятрань» – журнал для всіх регіонів / Т. Андрушко // Народне слово. – 2007. – 8 вересня. – С. 2.

До 60-річчя Перемоги: вірші // Маловисківські вісті. – 2005. – 20 квітня. – С. 3.

Кіровоградщина літературна: поезія // Літературна Україна. – 2015. – 28 травня. – С. 8-9.

Середмістя: підбірка віршів до Всеукраїнського дня поезії // Вечірня газета. – 2002. – 24 травня. – С. 10.

«Стежина. Літературний часопис»: Випуск 144-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 22 січня. – С. 4-5.

«Стежина. Літературний часопис»: Випуск 148-й // Кіровоградська правда. – 2008. – 27 червня. – С. 14.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2005. – 16 лютого. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2009. – 23 вересня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2009. – 28 жовтня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2011. – 26 жовтня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2012. – 18 січня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2012. – 25 квітня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2013. – 6 березня. – С. 7: мал.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2013. – 4 грудня. – С. 3.

Степова криниця // Маловисківські вісті. – 2015. – 9 вересня. – С. 3.

Публікації про автора

В Кировограде вручили премии имени Маланюка // Ведомости Плюс. – 2010. – 19 февраля. – С. 3.

Горбатюк, І. У день народження Поета / І. Горбатюк // Народне слово. – 2010. – 4 лютого. – С. 1, 2.

Книга Тетяни Андрушко побачить світ навесні // Маловисківські вісті. – 2013. – 6 лютого. – С. 3.

Корінь А. І панна, і донна, і Мавка...: рецензія / А. Корінь // Маловисківські вісті. – 2003. – 9 липня. – С. 3.

Корінь А. І панна, і донна, і Мавка... / А. Корінь // Народне слово. – 2003. – 12 серпня. – С. 3.

Любарський Р. Парад поетичних планет / Р. Любарський // Народне слово. – 2013. – 21 листопада. – С. 10: фото.

М’ятович В. Лауреатів обласної літературної премії імені Є. Маланюка названо, але... / В. М’ятович // Народне слово. – 2010. – 19 січня. – С. 2.

На здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. – 2009. – 5 листопада. – С. 2.

На здобуття премії імені Є. Маланюка подано книги Тетяни Андрушко // Маловисківські вісті. – 2009. – 18 листопада. – С. 3.

Нова книжечка поезій Тетяни Андрушко // Маловисківські вісті. – 2007. – 23 травня. – С. 3.

Нові члени Національної спілки письменників України // Народне слово. – 2004. – 22 травня. – С. 1.

Оголошено переможців літературної премії // Народне слово. – 2010. – 21 січня. – С. 10.

«Парад планет» // Маловисківські вісті. – 2013. – 4 грудня. – С. 3.

Під завісу року: наша спілка // Літературна Україна. – 2004. – 1 січня. – С. 1.

Погрібний В. Громадянська позиція Тетяни Андрушко / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2002. – 13 серпня. – С. 3.

Поезія – це музика любові: на здобуття премії імені Є. Маланюка // Народне слово. – 2009. – 24 листопада. – С. 4.

Поетеси презентували нові збірки // Новини Кіровоградщини. – 2013. – 28 листопада. – С. 12: фото.кол.

Премії – в день народження поета // Кіровоградська правда. – 2010. – 5 лютого. – С. 11.

«Стежина. Літературний часопис»: Сьогодні - Шевченківське свято та обласний День поезії / В. Погрібний // Кіровоградська правда. – 2007. – 22 травня. – С. 3.

Тетяна Андрушко – дипломант Міжнародного конкурсу кращих творів молодих українських літераторів «Гранослов» за збірку поезій «Обриси» // Літературна Україна. – 1998. – 22 січня. – С. 1.

Тетяна Андрушко: коротка біографічна довідка // Вежа. – 2003. – №13. – С. 58.

Царук Антоніна. Сирена із сапфіром на мізинці: до 50-річчя Т. Андрушко / Антоніна Царук // Народне слово. – 2017. – 16 лютого. – С. 9: фото.