Відділ інформаційно-бібліографічних послуг та краєзнавства

Дендропарк «Веселі Боковеньки»

Віртуальна бібліоподорож для дітей середнього шкільного віку







«Пройде час і не впізнають внуки
Землю, де були яри й піски.
І пом’януть добрим словом руки,
Що саджали сосни та дубки»


В. Усенін

        На берегах двох маленьких степових річок, що злилися в балках вище села Іванівка в Долинському районі на Кіровоградщині, 1891 року Микола Львович Давидов розпочав закладати дендропарк. А так як одна із річечок носила ім’я Боковенька, то й парк отримав назву «Веселі Боковеньки».

        Микола Давидов – син Льва Івановича Давидова, учасника оборони Севастополя в кампанії 1854-1855 років. В чині полковника він пішов у відставку, поселився в своєму маєтку і одружився на місцевій поміщиці Анні Плаксі. 1856 року в них народився син Микола, який не дотримався традиції роду – не став військовим. Микола, закінчивши школу, вступив до Московського університету на юридичний факультет і закінчив його 1880 року з срібною медаллю. А потім 30 років працював мировим суддею в сусідньому з Іванівкою селі Братолюбівка.

        Але прекрасний ландшафтний степовий дендропарк – захоплення всього його життя. Ідея створити на батьківських землях парк нав’язливо переслідувала Миколу зі студентських років. На канікулах цілими днями вивчав місцевість, робив проби грунту і читав, читав, читав... книги з паркового мистецтва. Успадкована романтична натура, а можливо і нерозділене кохання до Анни Бурдзункевич (доньки поміщика з Василівки), що трагічно загинула, стали додатковими важілями в цьому захопленні. Батько ідею не підтримав і пообіцяв грошей не давати. Хоча через 20 років, коли дійшло до практичного втілення, подобрішав і допоміг сину. Будівництво за проектом художника-пейзажиста Івана Падалки розпочалося у 1893 році. Тут, у степовій зоні, завдяки його наполегливості, фінансовим, фізичним і розумовим затратам знайшли місце постійного проживання представники флори Європи, Азії, Америки й Австралії. А це, в свій час, більше 900 видів дерево-чагарникових рослин, з усього світу.

        До 1917 року парк уже розміщувався на 114 десятинах (124 га) землі. В створенні його брали участь відомий петербурзький парковод А. Регель, губернський лісничий А. Яцкевич, академік Г. Висоцький, науковець Е. Вольф та багато інших знавців флори. На створення справді «Веселих Боковеньок» М. Л. Давидов затратив 1450 тисяч власних рублів золотом. Крім того, всі роботи по придбанню екзотів, посадці кущів і дерев проводили безпосередньо під його керівництвом і особистою участю. Так серед степу з’явилися три озера, ліс, фонтан.

         Із країн Європи, Азії, Америки везли потягами, далі на волах до місця майбутнього парку саджанці, а то й дорослі дерева. На ста гектарах висадили понад тисячу видів дерев та чагарників, серед них такі рідкісні, як дуб гірський, кипарисовик нутканський, тюльпанове й оцтове дерева. Щоб забезпечити саджанці водою, побудували водопровід з двома водонапірними вежами, якими і дотепер користуються як в парку, так і в сусідньому селі Іванівка. Діти в цьому селі навчаються у школі, побудованій тим же Давидовим. Ось чому, коли після революції 1917 року ця Давидов не виїхав за кордон, а проживав в Одесі, підтримував зв’язок листами з тодішнім керуючим дендропарком В. Михайловським, селяни з Іванівки не дозволили пустити парк на дрова. І нарешті, на прохання місцевих жителів, Давидову дозволили в 1923 році повернутися в парк. За спогадами вчителя місцевої школи А. Ліненка, коли 67-річний Давидов приїхав у парк, то підтюпцем буквально перебігав від дерева до дерева, обіймав їх, а перед окремими ставав на коліна.

        М. Л. Давидов помер у січні 1930 року і похований не на родовому цвинтарі, а на Холодногірському кладовищі в м. Харкові. В тому ж році дендропарк був переданий Українському науково-дослідному інституту агролісомеліорації. У 1993 році, на честь століття з часу заснування, дендропарку надано ім’я його засновника – М. Л. Давидова.

        2007 року установа отримала назву – Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр «Веселі Боковеньки». Загальна площа його становить 539 гектарів.

        Дендрологічний парк «Веселі Боковеньки» вважається одним із кращих зразків садово-паркового мистецтва з періоду його заснування 1893 року М. Л. Давидовим. Вже в перші десятиріччя своєї історії парк незмінно викликав подив багатьох відвідувачів своїми дивовижними і різнобічними пейзажами, створеними поєднанням екзотичної рослинності, водних гладей річки ставків з типовими степовими картинами – ділянками цілини.

   На території парку виділяють такі ландшафтно-архітектурні зони:

– Центральна галявина;

– Озеро «Кит» та прилегла територія;

– Озеро «Золота рибка» та прилегла територія;

– Озеро «Великий став» з островом;

– Господарська територія.

        У часи Давидова найцікавішим місцем «Боковеньок» була центральна галявина.

        Тут, не сходячи з місця, а лише обертаючись навколо своєї осі, можна було побачити п'ять різних краєвидів, кожний з яких ніби відтворює в мініатюрі природний ландшафт певної географічної зони. Північний – з кедрами і соснами з вкритим мохом камінням, помірний – з березами і кущами, український – з вербами на березі річки, а ще – штучне озеро «Кит» і сосновий ліс.

  

        Правда, у 70-ті роки посеред центральної галявини побудували адміністративну будівлю – тепер щоб щось побачити, потрібно обходити її по колу. А частина просік заросла.

        У лісових балках – цілий склад мальовничих ставків. Є тут озеро «Кит», назва якого пішла його форми і від того, що у свій час в його головній частині бив фонтан висотою 21 метр.

  

        Дерева у парку доповнюють одне одного. При цьому виявляється краса як кожного з них, так і в поєднанні з іншими. У парку вперше на Україні було майстерно використано прийом гри світла і тіні. Та сама картина в різний час дня виглядає по різному – такий ефект досягається тим, що по-різному падають тіні. У лісах завелась дичина, якої раніше тут, серед вологого степу, ніколи не бачили. Є у «Веселих Боковеньках» і дві ділянки цілинного степу.

        Ботанічна колекція парку представляє флору усіх континентів земної кулі. На кожному кроці постають перед відвідувачами екзоти, познайомитись з ними допомагають таблички з описом кожного дерева. Єдине на Кіровоградщині гінкго-дволопатeве – реліктове дерево доісторичної епохи, яке з’явилось на нашій планеті 350 млн. років тому, далекий родич сосни та ялини. В нашу країну дерево потрапило у 1809 році. У висоту гінкго досягає 30-40 м, а в діаметрі – 4,5 м.

  

    

        Ялівець ірландський, окремі гілки в якого ростуть вгору у вигляді колонок.

  

        Виходець з Північної Америки, зараз уже 100-річний дуб великоплідний, якого Микола Львович Давидов виписав із розсадника Вільморена (Франція). Ялина колюча (срібляста) родом з Північної Америки. У парку є три види цього хвойного дерева – із зеленою, блакитно-білявою і блакитно-зеленою хвоєю.

  

        Добре почуває себе тут також платан західний, завезений на Україну з Північної Америки ще в 1809 році. Серед листяних порід це дерево займає, за декоративністю, одне з перших місць. Воно добре плодоносить і швидко росте.

        Унікальний представник хвойних третинного періоду – теплолюбний болотний кипарис. Неподалік знаходяться зарості досить декоративного чагарнику – ялівцю козацького, а далі – бундук канадський, липа маньчжурська, горобина грецька, зіновать австралійська, катальпа прекрасна, тюльпанове дерево з дволопатевими листками, каркас голий.

  

        Побачите ви тут і дуб північний (червоний), кедр європейський, тис ягідний, таволгу Вангута, софору японську, магнолію падуболисту, бузок китайський, оцтове дерево, горіх чорний. Переходячи від дерева до дерева, з алеї в алею складається таке враження, ніби слухаєш чарівну казку.

        Поряд з парком розташувались великі колекційні ділянки, де велися і продовжуються нині селекційні пошуки. Гордістю господарства є чотири форми дубу, виведені на його базі професором С. С. П’ятницьким, який ще в передвоєнні роки провів у «Веселих Боковеньках» близько 100 тис. схрещувань різних форм дубів. Дуби П’ятницького стійко переносять як спеку, так і сильні морози. Значним був внесок господарства у селекцію грецького горіха.

        Більше 70 років тому вперше на Україні розпочато у «Веселих Боковеньках» роботи з селекції фундука. Фундук (ліщина велика) культивується у субтропічній зоні. Цінність його плодів спонукала селекціонерів до розширення географії його поширення. Тут отримано багато нових сортів фундука, які за якістю горіхів не поступаються горіхам південних сортів, а за посухостійкістю і витривалістю – переважають їх.

        За більше як 125 років життя парк «Веселі Боковеньки» значно збагатив свій видовий і формовий склад дерев та чагарників. Якщо після створення тут налічувалось 240 різних видів і форм дерев та кущів, то зараз, за даними деяких авторів, – більше 900.

        Нині адресу «Веселих Боковеньок» знають у багатьох країнах світу – в Болгарії, Угорщині, Польщі, Чехії, Бельгії та Франції.

        За версією «Української газети» Веселі Боковеньки входять до топ-5-найкращих природних парків України. Для дітей створена «Казкова галявина» з кумедними персонажами.

  

    

        Тож, відкривайте для себе скарби рідного краю та пам’ятайте головне:

        

Книги:

1. Бадалов, П. П. Дендропарк «Веселые Боковеньки»: очерк / П. П. Бадалов. – Дніпропетровськ: Промінь, 1978. – 50 с.: ил.

2. «Веселі Боковеньки» // Екологічна енциклопедія: у 3-х т. / Редколегія: А. В. Толстоухов та ін. – К.: ТОВ «Центр екологічної освіти та інформації», 2006. – Т.1: А-Е. - С.117-118 «Веселі Боковеньки» // Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Редкол.: ... О. Маринич (відповід. ред.) та ін. – К.: «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989. – Т.1: А-Ж. – С.166-167.

3. «Веселі Боковеньки» // Енциклопедія Сучасної України. – К.: [б.в.], 2005. – Т.4: В-Вог. – С. 303.

4. Дендропарк «Веселі боковеньки» // Ковальчук М. М.,Журавський В. В., Степ і ліс: минуле і сучасне лісівників Кіровоградщини._Кіровоград: ВАТ Кіровоградське видавництво, 2004. – С. 189-192.

5. Живі колекції: Веселі Боковеньки // Заповідні куточки Кіровоградської землі / під редакцією Т. Л. Андрієнко. – К.: Арктур-А, 1999. – С. 192-195.


Публікації:

1. Акопян К. «Боковеньки» – среди лучших! / К. Акопян // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 9 жовтня. – С. 2.

2. Багацький Л. Потрібен туристичний вибух / Л. Багацький // Кіровоградська правда. – 2010. – 23 листопада. – С. 4.

3. Бичкова К. Маленька зелена планета / К. Бичкова, Г. Підтикана // Народне слово. – 2009. – 22 жовтня. – С. 3.

4. Горобець О. Казка з блакитною жабою – майже царівною / О. Горобець // Кіровоградська правда. – 2011. – 2 серпня. – С. 8: фото. кол.

5. Корінь Т. А казка – за місточком / Т. Корінь // Освітянське слово. – 2007. – 9 серпня. – С. 8.

6. Кравченко Н. Ліс – усьому голова / Н. Кравченко // Народне слово. – 2008. – 28 жовтня. – С. 1.

7. Пасічник В. «Веселі Боковеньки» – з вогнегасником? / В. Пасічник // Кіровоградська правда. – 2013. – 9 серпня. – С. 4.

8. Полулях І. Розкопки – магніт для туристів / І. Полулях // Кіровоградська правда. – 2009. – 24 липня. – С. 12.

9. Слюсаренко В. Веселі Боковеньки – оаза в південному степу / В. Слюсаренко // Нова газета. – 2014. – 11 вересня. – С. 14: фото.

10. Слюсаренко В. Кому екскурсію до парку бузку чи бездонного озера? / В. Слюсаренко // Кіровоградська правда. – 2011. – 27 вересня. – С. 7: фото.

11. Стеблина О. Дива одного парку: вигадки природи та фантазії садівників / О. Стеблина // Освітянське слово. – 2012. – жовтень. – С. 7: фото.

12. Стеблина, Ольга. Долинщина – мій рідний край. І краю кращого немає / Ольга Стеблина // Освітянське слово. – 2014. – жовтень. – С. 5: фото.

13. Токарчук В. «Веселі Боковеньки» горять. Різноколор щороку створює неймовірну атмосферу унікальному парку / В. Токарчук // Кіровоградська правда. – 2013. – 22 жовтня. – С. 7: фото.

14. Томашевська С. «Веселі Боковеньки» відзначили 120-річчя / С. Томашевська // Народне слово. – 2013. – 17 жовтня. – С. 8: фото.

15. Туристичні маршрути Кіровоградщини // Народне слово. – 2011. – 23 червня. – С. 6: фото.

16. Шаповал Марія «Веселі Боковеньки» Івана Михайлова та Максима Німенка / Марія Шаповал // Українська культура. – 2008. – № 4. – С. 28-29.


Інтернет-джерела:

1. Веселі Боковеньки [Електрон. ресурс] // Вікіпедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://uk.wikipedia.org/wiki/Веселі_Боковеньки_%28дендропарк%29а. – Назва з екрана.

2. «Веселі Боковеньки» [Електрон. ресурс] // Кіровоградський край: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://kir-kray.do.am/publ/3-1-0-221. – Назва з екрана.

3. «Веселі Боковеньки» – кіровоградська Софіївка? … [Електрон. ресурс] // Гречка: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://gre4ka.info/mandry/11895-veseli-bokovenky-kirovohradska-sofiivka-foto. – Назва з екрана.

4. Відвідайте унікальний дендропарк «Веселі Боковеньки», що на Кіровоградщині! [Електрон. ресурс] // Моя газета: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://moyagazeta.com/news/a-17836.html. – Назва з екрана.

5. «Веселі Боковеньки» [Електрон. ресурс] // Новокозачин: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://novokozachin.at.ua/publ/quotveseli_bokovenki/1-1-0-28. – Назва з екрана.

6. Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр «Веселі Боковеньки» [Електрон. ресурс] // [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://parkvbokovenki.io.ua/. – Назва з екрана.

7. Паламарчук Л. Особливості ландшафтно-архітектурного зонування дендрологічного парку «Веселі Боковеньки» [Електрон. ресурс] / Л. Паламарчук // Наукова бібліотека Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://library.udpu.org.ua/library_files/stud_konferenzia/2011_1/visnuk_46.pdf. – Назва з екрана.

8. Слюсаренко В. Веселі Боковеньки – оаза в південному степу: стежками рідного краю… [Електрон. ресурс] / В. Слюсаренко // Кіровоградський обласний краєзнавчий музей: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
http://www.regionalmuseum.kr.ua/preg14-20.html. – Назва з екрана.

        

Чи знаєте ви?

1. Основні деревні породи українських лісів?
2. Які дерева наших лісів називають патріархами?
3. Чому березу називають піонером лісу, а березові ліси – тимчасовими?
4. П’ять найвідоміших лікарських рослин лісу?
5. Породи дерев, які використовуються як лікарські рослини?
6. Дерево, що цвіте найпізніше і від якого походить назва місяця року?
7. Які птахи сприяють природному лісорозведенню?
8. Яких перетинчастокрилих людина використовує в боротьбі зі шкідниками лісу?
9. Шість видів осілих птахів наших лісів?
10. Про що може розповісти пень?
1. Відповідь: Дуб, граб, бук, ялина, сосна
2. Відповідь: Дуби
3. Відповідь: Береза першою оселяється на згарищах, вирубках. ЇЇ сіянці не бояться приморозків, яскравого сонця. Під березовими кронами розвиваються молоді ялинки, сходи яких гинуть на відкритих місцях від сонячних опіків й приморозків. Згодом ялина витісняє березу, якій стає замало сонця.
4. Відповідь: Шипшина, конвалія, папороть, плавун, суниця
5. Відповідь: Кедр, дуб, ялина, береза, крушина
6. Відповідь: Липа - липень
7. Відповідь: Сойки, дятел, шишкар, дрізд
8. Відповідь: Лісових рудих мурашок
9. Відповідь: Дятел строкатий, сова, сойка, сорока, пугач, синиця
10. Відповідь: За річними кільцями можна визначити: вік дерева; сторони світу; зміни кліматичнитх умов по роках