Біографічна довідка
                                         
                                 Вчитель, герой і поет
                                             З серцем палаючим Данко,
                                         Справжній палкий гуманіст
                                         Щастя творив до останку.
                                                                      (Григорій Орел)

    28 вересня 2013 року нашому земляку, видатному педагогу Василю Олександровичу Сухомлинському виповнилося б 95 років.
    Є люди, які бачать далеко вперед. Вони живуть одночасно в минулому, сучасному і майбутньому. До таких людей належить Василь Олександрович Сухомлинський – педагог-мислитель, директор Павлиської середньої школи, заслужений вчитель України, член-кореспондент Академії педагогічних наук, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії імені Т. Г. Шевченка.
    В.О. Сухомлинський був дуже працьовитою і творчою людиною. Його ім’я відоме в усьому світі, він автор 50 книг, понад 1500 дитячих творів, 600 наукових статей. Його праці видано 53 мовами світу. Найвідоміша його книга – «Серце віддаю дітям». В Китаї, наприклад, студенти педагогічних вузів не отримають диплом, поки не здадуть залік за книгою В.Сухомлинського. Але, на жаль, його твори для дітей побачили світ тільки після його смерті, перша книга «Чиста криниця» вийшла у 1993 р., друга «Вічна тополя» в 2003 р.
    На Кіровоградщині, недалеко одне від одного, розкинулися чотири придніпровських села: Василівка, Омеляник, Онуфріївка, Павлиш.
    Саме в них пройшло все життя Василя Олександровича Сухомлинського. Лише війна забрала його звідси на три роки.
    У Василівці, в маленькій хатині на околиці в сім’ї незаможної селянської родини 28 вересня 1918 року народився В.О. Сухомлинський. Тут закінчив семирічку, сюди ж повернувся в 1935 році, коли через хворобу довелося залишити Кременчуцький педагогічний інститут.
    У 1937 році Василь Олександрович успішно закінчив заочне відділення Полтавського учительського інституту і через кілька місяців екстерном склав екзамени за педагогічний інститут, одержав диплом учителя української мови та літератури. Його перевели в Онуфріївську середню школу, а незабаром призначили її завучем. Звідси він пішов на фронт.
    Із квітня 1944 року Василь Олександрович працював завідуючим Онуфріївським районним відділом народної освіти.
    Весь 1947-й рік він тяжко хворів. Після хвороби у 1948 році на його прохання був призначений директором Павлиської школи, якій віддав 22 роки життя. Тут повністю розкрився його талант учителя, керівника, педагога-дослідника.
    В.О. Сухомлинський був глибоко переконаний, що «школа – це духовна колиска народу». Він лишив по собі вічний слід на Землі – відому далеко за межами України – Павлиську школу Онуфріївського району Кіровоградської області.
    Василь Олександрович доклав чимало зусиль, аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих загальноосвітніх навчальних закладів, щоб перетворити її на справжню лабораторію передової педагогічної думки  і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І він досяг поставленої мети насамперед завдяки власній винятковій працьовитості, постійному творчому горінню, твердій безкомпромісній вимогливості як до себе, так і до всього педагогічного колективу.
    Починаючи з 1949 року, Василь Олександрович друкується як у місцевій періодиці, так і в інших виданнях.
    На найвищий щабель своєї педагогічної творчості Василь Олександрович Сухомлинський піднявся у 60-і роки минулого століття. Саме тоді з особливою виразністю і силою проявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідника і педагога-публіциста, саме у ті роки написав він свої найкращі книги, статті для педагогів, вихователів, батьків та художні твори для дітей та юнацтва.
    До найѓрунтовніших творів В.О. Сухомлинського,   опублікованих, починаючи з 1960 року, належать: «Праця і моральне виховання», «Сто порад учителю», «Листи  до сина», «Батьківська педагогіка», «Павлиська середня школа», «Серце віддаю дітям». Остання праця була удостоєна першої премії Педагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974). Цікавий і маловідомий факт, що ця широко знана й найбільш популярна книга В.О. Сухомлинського, яка вийшла 25 мовами і витримала майже 50 видань вперше побачила світ у 1968 році в Німеччині. У себе вдома Сухомлинський не міг її опублікувати – рукопис кочував з одного видавництва в інше і отримував негативні рецензії.  
    На високу оцінку заслуговують і праці В.О. Сухомлинського, які вийшли окремими виданнями вже після смерті талановитого педагога: «Народження громадянина», «Методика виховання колективу», «Розмова з молодим директором школи», «Як виховати справжню людину».
    Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського – повноводна ріка, а на головній її течії – дитина, як людина і особистість.
    2 вересня 1970 року перестало битися серце видатного педагога. Але фізична смерть не зупинила життя його творчих досягнень.
    «Людина, - любив повторювати В.О. Сухомлинський, -  народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб залишити після себе слід вічний».
Ці слова можна справедливо віднести і до самого педагога.

Шановні організатори дитячого читання!