Автобіографія

        Я, Каленська Лариса Олександрівна (псевдонім Зоряна Лист), народилась 15 листопада 1954 року в м. Кіровограді в сім’ї вчителя.

        Щасливе дитинство пройшло в селі Паліївка Маловиськівського району. Старенька хата дідуся з бабусею стояла на пагорбі, а далі – великий город, берег з похилими вербами, джерело з чистою холодною водою. Струмки пронизували берег як канали, на краю були копанки, обсаджені кущами калини. Гарно. Після дощу вода вкривала весь берег. По коліна в крижаній воді ми грали в різні ігри, ніколи не хворіли. Багато часу проводили на ставку. Мені, не вміти досконало плавати, було б соромно – тато був тренером з плавання. І зараз це мій улюблений вид спорту.

        З дитинства була привчена до посильної праці. Ввечері діти збирались на краю вулиці, де спілкувались, грали. Про пригоди, які відбувались в селі, вже працюючи педагогом, я розповідала дітям, а вони з цікавістю слухали. В своїх творах я теж згадала деякі з дитячих пригод.

        В школі була активною учасницею драматичного гуртка, в бібліотеці перечитала багато книжок. В 1980 році закінчила Кіровоградський державний педагогічний інститут ім. О. С. Пушкіна за спеціальністю «Педагогіка і методика початкового навчання». Працювала вихователем, завідувачем дошкільного навчального закладу. Маю 28 років педагогічного стажу. Велику увагу приділяла духовному розвитку особистості, бо це є одвічною проблемою. Скільки існує людина, стільки вона намагається вдосконалювати свій внутрішній світ.


        Я, член літературного об’єднання «Степ», випустила три книжечки: збірку «Дружбі навчив короп», казки «Кораловий палац», «Як Нехотійко став козаком».

        У збірці взяла за основу вислів Василя Сухомлинського «Роки дитинства – це насамперед виховання серця!». Вона містить оповідання, казки та вірші для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку на актуальні проблеми, переживання сучасного українця. Оповідання спрямовані на розвиток у дитини критичного мислення шляхом вибору правильного виходу із тієї чи іншої життєвої ситуації. Найголовніше – ця книга вчить як важливо дітям разом спілкуватися і дружить.

        У казці «Кораловий палац» дошкільнят зустріне образ нової школи – чудового місця, де отримують знання, де весело і радісно, а друзі разом долають труднощі.

        Патріотична казка «Як Нехотійко став козаком» вчить любити Батьківщину, цінувати дружбу, перемагати ворога і робити добрі справи. Яскраві ілюстрації до казки намалювала школярка.

        Книжки стануть в пригоді вихователям, вчителям, бібліотекарям в виховній роботі. За їх змістом в дошкільному закладі, в школі поставили вистави і показали по обласному телебаченню. Під час зустрічі з дітьми в дошкільних закладах, школах, бібліотеках, слухачі жваво обговорюють всі сюжетні перипетії творів, висловлюють свої думки і, головне, не залишаються байдужими.

        Мої нові твори надруковані в журналі «Педагогічний вісник». Одне із оповідань я розміщую для ознайомлення віртуальним читачам.

Розбитий планшет

        Збираючись вранці в школу Аня, незважаючи на заборону батьків і вчительки їхнього четвертого класу, разом з книжками поклала в ранець новенький планшет. Якби ж вона знала що трапиться...

        В школі однокласники з захопленням розглядали планшет.

        – Найкраща фірма, новенький, – зробили висновок хлопці.

        – Тато з відрядження привіз, як я і просила, – розповідала з гордістю Аня.

        – Обережно дивіться, – попереджала однокласників її подруга Тоня.

        Наступний урок був фізкультура.

        Виконуючи вправи Тоня думала якби потрапити в роздягальню.

        – Сергій Петровичу, – звернулась вона до вчителя, – можна вийти взяти носову хустинку? – шмигаючи носом запитала вона.

        В роздягальні дівчина швидко дістала з Аніного ранця планшет, поклала на підвіконня. Подумала: «Пограю трохи». Та так захопилася грою, що почувши дзвінок здригнулася, різко підскочила, зачепила рукою планшет, який упав з підвіконня на підлогу і розбився. Почувши тупіт ніг школярів, вона швидко сховала його в ранець подруги.

        В класі Аня, витягнувши з ранця планшет, скрикнула:

        – Ой! Планшет розбитий! Хто міг зробити таке?

        Тоня, підійшовши до подруги, запевнила:

        – Це зробила Ліна.

        – Ти бачила як вона розбила планшет?

        – Так, коли ми виходили з роздягальні, вона проходячи біля твого ранцю ногою вдарила по ньому.

        – Навіщо вона так вчинила?

        – Заздрить тобі. В тебе і одяг гарний модний, і планшет найкращий. Вона розуміє, що в неї такого ніколи не буде.

        Сердиті дівчата підійшли до Ліни.

        – Не брала, Аню, я твого планшету! – стала запевняти та.

        – Після уроків ми з тобою побалакаєм! – з погрозою в голосі сказала Тоня.

        Коли, після уроків, дівчата вийшли на шкільне подвір’я, Ліна випередивши їх, пішла додому.

        – Бачиш втекла, бо винна, – сказала Тоня.

        – Як розповісти батькам про те, що трапилось? – запитала Аня. – Сваритись будуть.

        – А ти їм не розповідай, – порадила Тоня.

        Легко сказати. Коли Аня прийшла додому, мама глянувши на неї запитала:

        – Що трапилось, доню? Двійку отримала?

        Аня все розповіла мамі і татові.

        – Не спіши звинувачувати будь-кого, – порадив тато. – Ти ж не бачила як Ліна розбила твій планшет?

        Аня замислилась.

        – Я пригадую, що коли ми зайшли з Тонею в фізкультурний зал, Ліна вже була там. Тоня ж стверджувала, що вона розбила планшет, коли ми виходили з роздягальні.

        – Завтра мама підійде після уроків до школи, поговорить з класним керівником, спокійно розбереться, – сказав батько.

        Залишивши в класі після уроків дівчат, класний керівник Віра Андріївна з мамою Ані запропонували учням признатися, хто розбив планшет.

        Всі мовчали.

        – Прийдеться викликати поліцію, брати відбитки пальців у вас і на планшеті, – сказала Віра Андріївна. – Невже мужності не хватає признатись у скоєному? Даю один день на роздуми.

        Коли Аня з мамою виходили з школи, до них підбігла Тоня, сказала, опустивши голову:

        – Це зробила я, випадково. Вибачте мене.

        Мама запитала:

        – Що змусило тебе зізнатись – страх чи совість?

Дізнатися більше:

Твори автора

Каленська Л. О. «Дружбі навчив короп». Збірник творів. – Кропивницький: ПП «Ексклюзив-Систем», 2016. – 80 с.

Лист З. Кораловий палац: казка / З. Лист. – Кіровоград: [б. в.], 2013. – 10 с.: іл.

Лист Зоряна. Як Нехотійко став козаком: [патріот. казка] / Зоряна Лист; [іл. А. Едель]. – Кропивницький: Імекс, 2019. – 19 с.: кольор. іл.

Публікації автора

Каленська Л. Бережімо себе, діти: (Досвід дитячого садка №60 м. Кіровограда з валеології) / Каленська Л. // Дошкільне виховання. - 2001. – № 4. – С. 20-21.

Каленська Л. О. Вірші, оповідання та казки для дітей / Л. О. Каленська // Педагогічний вісник. – 2014. - № 3/4 (31/32). – С. 194-203.

Каленська Л. Де козак, там і слава: Сценарії розваг. Підготовча група / Л. Каленська // Розкажіть онуку. – 2001. – № 11-12. – С. 2-3.

Каленська Лариса. Жінка і квіти / Лариса Каленська // Степ. – 2017. – № 2. – С. 6.

Каленська Л. З чого починається Батьківщина / Л. Каленська // Розкажіть онуку. – 2000. – № 15-16. – С. 28-29.

Каленська Л. О. Кожна дитина має право: інтегроване заняття з правової освіти і малювання / Л. О. Каленська // Розкажіть онуку. – 2007. – № 5. – С. 20-21.

Каленська Лариса. Конкурс «Домашні улюбленці» / Лариса Каленська // Кіровоградська правда. – 2018. – 11 травня. – С. 10.

Каленська Лариса. Ми знайдемо тебе, тату   Лариса Каленська // Освітянське слово. – 2015. – листопад-грудень. – С. 8.

Каленська Лариса Олександрівна. Оповідання / Л. О. Каленська // Педагогічний вісник. – 2016. – № 1. – С. 123-131: портр.; мал. – Зміст: «Ми знайдемо тебе, тату!»; «Книга добрих справ»; «Про порятунок людства і сльози Оленки»; «Дружби навчив... короп»; «Веселе свято Масляна»; «Чужий двір»; «Розірвана "Валентинка"»; «Ромашка і троянда».

Каленська Л. Підслухана розмова / Л. Каленська // Наше місто. – 2019. – 30 травня. – С. 14.

Каленська Лариса. Славте рідну мову / Лариса Каленська // Народне слово. – 2012. – 17 травня. – С. 10.

Каленська Лариса. Помічник / Лариса Каленська // Кіровоградська правда. – 2018. – 20 квітня. – С. 10.

Каленська Лариса. Розбитий планшет / Лариса Каленська // Кіровоградська правда. – 2018. – 27 квітня. – С. 10.

Про автора

Башкиров Влад. Зустріч із письменницею Ларисою Каленською / Влад Башкиров // Народне слово. – 2018. – 5 липня. – С. 6: фото.

Казковий світ Лариси Каленської // Наше місто. – 2019. – 4 квітня. – С. 3.

"Кораловий палац" – казка про дружбу // Народне слово. – 2014. – 13 лютого. – С. 7.

Мартінес Валерія. Про героїв духу та несправжню фею, або Що потрібно нашим дітям: рецензія / Валерія Мартінес // Народне слово. – 2017. – 5 січня. – С. 8.

Письменниця - педагогам // Народне слово. – 2018. – 16 серпня. – С. 8: фото.

Сковпій Анна. Зустріч із письменницею-землячкою / Анна Сковпій // Зоря. – 2017. – 5 серпня. - С. 3: фото.

Стежина. Літературний часопис: випуск 3-й / Ольга Полевіна // Первая городская газета. – 2018. – 25 января. – С. 15.

Чорна О. «Ваш голос пахне чорнобривцями..." / О. Чорна // Нова газета. – 2014. – 20 листопада. – С. 13: фото.

Як знайти совість: новини культури // Наше місто. – 2017. – 6 квітня. – С. 4: фото.

Ресурси Інтернет

Каленська Л. О. «Дружбі навчив короп». Збірник творів. – Кропивницький: ПП «Ексклюзив-Систем», 2016. – 80 с. – Режим доступу: http://kr-rada.gov.ua/uploads/documents/19386-Л.%20Каленська%20ДРУЖБІ%20НАВЧИВ%20КОРОП.pdf