Південний Буг – друга за розмірами ріка із тих, що течуть через наш край: басейн річки повністю розташований в межах України. Площа басейну – 63700 км?, загальна довжина річки 806 кілометрів, у межах області – 70. Південний Буг бере початок у болотах села Купелі Хмельницької області, несе свої води через ряд районів Вінницької області, Гайворонський, Голованівський, Ульяновський райони Кіровоградської області, впадає до Бузького лиману Чорного моря біля Миколаєва. Найбільші притоки – Інгул, Синюха, Синиця, Мертвовод, Кодима.
Південний Буг теж описав Геродот. Щоправда, він допустив чимало помилок, але ж зважимо, у які часи писав історик. На думку Геродота, Буг починається з великого озера, вода його дуже смачна, але у нижній течії гірка. І пояснює це тим, що у річку впадає притока з гіркою водою. Деякі дослідники цією притокою вважають Синюху, але не слід бути категоричним, бо вода в Синюсі не гірша, ніж у Бузі. Не раз згадується Буг і в перших українських (руських) літописах.
Упродовж століть назву річки змінювали. Турки називали її Ак-су, що означає «біла вода», греки – Гіпанісом або Іпанісом. Слов'яни нарекли річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси – «кривий», «покручений». Сучасну назву річка отримала випадково Проводячи на початку XX століття дослідження Правобережної України, російський геолог В. Д. Ласкарєв звернув увагу на існування двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами – Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна – Богом. Проте В. Д. Ласкарєв не помітив цього і, щоб можна було в подальшому розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.
Дізнатися більше:
Матівос, Ю. Радість і смуток Південного Бугу / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 1997. – 2 серпня.
Матівос Ю. М. Течуть річки / Ю. М. Матівос // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С. 3.
Південний Буг [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.09.2017).
Рыбченков, Геннадий. Любовь моя, Южный Буг / Геннадий Рыбченков // Украина-Центр. – 2016. – 7 июля. – С. 7: фот. кол.
Рыбченков, Г. Спасём наш Буг! / Г. Рыбченков // Украина-Центр. – 2013. – 18 апреля. – С. 1, 3: фото.
ПРИТОКИ ПІВДЕННОГО БУГУ:
1. ГНИЛИЙ ЄЛАНЕЦЬ
Річка тече у Кіровоградській та Миколаївській областях, ліва притока Південного Бугу. Довжина 103 кілометри, площа басейну 1235 квадратних кілометрів. Бере початок неподалік села Бобринки Бобринецького району. Влітку часто пересихає. Назва походить від слова «ланець» – бідняк, жебрак.
Дізнатися більше:
Гнилий Єланець [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.09.2017).
Матівос Ю. М. Течуть річки / Ю. М. Матівос // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С. 3.
2. МЕРТВОВIД
Ліва притока Південного Бугу. Довжина 144 кілометри, площа басейну 1820 квадратних кілометрів. Вперше згадується у «Літопису» Самійла Величка за 1697 рік. Початок бере біля села Червонозорівки Бобринецького району, у Буг впадає на території Миколаївської області. Вода річки використовується для потреб сільського господарства. Назва говорить сама за себе – у річці практично не водиться ніяка живність. Можливо, саме її мав на увазі Геродот, коли писав, що у Буг впадає річка з гіркою водою.
Дізнатися більше:
Матівос Ю. М. Течуть річки / Ю. М. Матівос // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С. 3.
Мертвовід [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.09.2017).
На чужу кашу рота не роззявляй: Українські легенди // Новомиргородщина. – 2008. – 11 жовтня. – С. 7.
