Дніпро – священна для кожного українця ріка, яку ми ніжно називаємо Славутичем, Славутою. Це третя за величиною річка Європи після Волги та Дунаю. Загальна природна довжина її 2285 кілометрів, у межах України – 1095. (Решта – на території Росії та Білорусі). Бере початок на Валдайській височині з невеликого болота біля села Клєцового Смоленської області Росії, впадає у Чорне море біля Миколаєва.
Відрізок Дніпра, довжиною близько 50 кілометрів, що протікав територією нашої області, став частиною Кременчуцького та Дніпродзержинського водосховищ. До правого берега їх примикають Світловодський і Онуфріївський райони Кіровоградської та частина Кременчуцького району Полтавської областей. Під час будівництва Кременчуцької та Дніпродзержинської ГЕС затоплено десятки населених пунктів, у їх числі давні українські міста Бужин, Крилів, Новогеоргіївськ, острови, десятки тисяч гектарів родючих земель, ліси, луки, байраки, урочища.
У жодному вітчизняному чи зарубіжному виданні – енциклопедії, довіднику, науковому дослідженні – не знайдете обґрунтованих даних про походження назви великої слов’янської ріки. Є лише припущення, версії, легенди. Причому деякі автори штучно підганяли фонетичні звучання окремих слів, інколи кількох із різних мов, аби обґрунтувати свою версію назви. У багатьох випадках такі "відкриття" позбавлені логіки і не можуть сприйматися всерйоз.
Так, зокрема, намагався пояснити назву Дніпра чеський і словацький етнограф і мовознавець минулого століття П. Шафарик. Взявши за основу повідомлення невідомого візантійського автора твору "Плавання навколо Понта Евксинського та Меотичного озера" (IV ст.н.е.), у якому вперше звучить назва річки "Данапріс", дослідник вбачає у ній два слова: тюркське "дан" – ріка і готське, тобто німецьке, "парис, перес" – потік. Виходить, "Дніпро" означає – річка, що тече.
При всій повазі до вченого із світовим іменем можна не погодитися з ним, бо твердження його нелогічні. По-перше, яка річка не тече? По-друге, чому назва однієї річки походить від слів двох різних мов? По-третє, топоніміку, гідроніміку створювали аборигени, тобто, корінні жителі або ті, хто перебував у тій чи іншій місцевості тривалий час. Зайди, приходьки приносили лиш антропоніми – іменні назви. І, нарешті, чому шукати ту назву серед мови тюрків чи готів? Адже слово "дан" є в українській мові. (Див. "Словник української мови" Б. Грінченка, т.1). І означає воно "стовп".
А це вже дуже змінює суть питання. Особливо, якщо звернутися до праці "батька історії" грека Геродота. Він першим у світі ще за 450 років до н.е., побувавши у Північному Причорномор’ї, описав тут державу Скитію та її головні річки. Одну з них – другу за величиною – він назвав Борюстенес або Бористен. Більшість учених пізніше встановили: це – сучасний Дніпро. (Щоправда, деякі дослідники і досі з цим не погоджуються, тож питання до кінця не з’ясоване). Але у примітці до слів Геродота упорядники його твору зазначають: "Борюстенес", очевидно, не грецького походження".
Звичайно ж – не грецького. Бо назву річці давали не греки, а люди, які жили на її берегах. А в Бористені ясно чується українське "берест" – назва дерева, якого й тепер досить багато росте на берегах Славутича. У прадавні часи стрункі, мов свічки, стовбури береста густо росли на обох берегах річки. Стовбури – дани. З ними у житті людей пов’язано багато: з данів виготовляли житло, у його дуплах відкладали мед бджоли (так виникло бортництво), тонкі дерева служили держаками для лопат, вил, сап, грабель, списів. Геродот не був би греком, якби не передав українське слово Берестен у звичному для себе звучанні – Борюстенес.
Минуло майже тисячоліття. Після Геродота ці краї відвідав невідомий нам візантієць – автор згадуваного "Плавання". Скільки води спливло у річці, скільки подій змінилося на її берегах, яка міграція людей відбулася! За цей час, можливо, назва Берестен трансформувалася (таке в топоніміці, гідроніміці бувало не раз), і можна погодитися із П. Шафариком, що основою нового імені річки стали два слова: "дан" – стовп та "брег", "бріг" – берег. Ось вам і Данабріг. А візантієць той – чужинець, наші слова міг сприйняти по-своєму. І написати, як чув – Данапріс.
До речі, на користь версії щодо Берестена, свідчить ще й таке. Берестове – так називалося стародавнє княже село, що знаходилося неподалік Києво-Печерської лаври у Києві (тепер на цьому місці розташований парк Вічної Слави). У Берестовому містився заміський палац князя Київського Володимира Великого, який тут і помер. Село неодноразово згадується у літописах. Берестове було резиденцією київських князів Ярослава Мудрого, Святослава Ярославича, Всеволода, Володимира Мономаха. Село і палац збудовані, ймовірно, у 980 році (а, може, й раніше), постраждали від набігу половців 1091 року. Повністю знесене у 1895 році, на місці Берестового розбито сквер.
Дізнатися більше:
Буженко М. В. "Незвичні" дебати, як Дніпро рятувати: сценарій / М. В. Буженко // Позакласний час. – 2006. – № 3-4. – С.15.
Вітюк Р. О. Урок-мандрівка водними артеріями України / Р. О. Вітюк // Все для вчителя. – 2014. – № 2. – С. 58-60.
Дзюнь О. П. Дніпро в житті та творчості Т. Г. Шевченка / О. П. Дзюнь // Все для вчителя. – 2012. – № 17-18. – С. 75-76.
Корнійченко, Олена. Священні шляхи скіфів / О. Корнійченко // Новоукраїнські новини. – 2010. – 24 квітня. – С. 5: Фото.
Матівос Ю. М. Течуть річки / Ю. М. Матівос // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С.3.
Сивочолий, могутній Борисфен: Міжнародний день Дніпра // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 7. – С. 3-5.
Юденич, Олена Миколаївна. По річках України / Олена Юденич. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – К.: Радянська школа, 1968. – 300 с.: фото.
ПРИТОКИ ДНІПРА:
1. ТЯСМИН
Річка у Кіровоградській та Черкаській областях, права притока Дніпра. Під назвою Тесмень вперше, згадується у "Літопису руському" за 1190 рік. Довжина 161 кілометр, площа басейну 4540 квадратних кілометрів. Тече Придніпровською височиною. Живлення снігове і дощове. Назва походить від слова "тясма", "тесьма" тобто стрічка. Тясмин справді в’ється як стрічка: починається в Олександрівському районі Кіровоградської області, робить стрімку петлю по Черкаській області і впадає в Дніпро з двох областей.
Ще у кінці XIІ століття землі, де впадає Тясмин у Дніпро, входили до складу Київської держави, були її правим і лівим крилом. Тому поселення, яке виникло згодом тут, назвали Криловим. Пізніше містечко Крилів і прилеглі до нього села стали витоками українського козацтва. Крилів був головним містом козацьких гетьманів Марка Жмайла, Павлюка-Бута, Самійла Кішки, Михайла Дорошенка та інших. У Крилівську фортецю було ув’язнено Богдана Хмельницького. Звідси пізніше він вів свої війська до Жовтих Вод, де розгромив поляків. Багато сторінок Визвольної війни українського народу 1648-1654 років пов’язано з Криловим, Тясмином.
Пізніше Тясмин був кордоном між Польщею і Росією. Тому остання на противагу польській стороні на правому березі заснувала фортецю, а з нею й місто, яке назвали Новогеоргіївськ. І він, і Крилів, хоч були розвинутими сучасними містами, затоплені водами Кременчуцького водосховища. Постраждав не тільки Дніпро та красиві, родючі придніпровські землі, а й Тясмин. Його "вкоротили", порушили кругообіг води, пошкодили довкілля. Місто Світловодськ з його гігантськими промисловими підприємствами отруює води Дніпра.
Такими стали береги легендарного Тясмину – річки, на якій розташовані міста Чигирин, Суботів. Міста, без яких важко уявити минуле України, її історію.
Дізнатися більше:
Єфремцева, А. Назва річки Тясмин: версії, гіпотези / А. Єфремцева // Вперед. - 2006. – 25 березня. – С. 2.
Матівос, Ю. Понад звивистим Тясмином: До 70-річчя утворення області / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2008. – 8 серпня. – С. 13.
Матівос Ю. М. Течуть річки / Ю. М. Матівос // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С. 3.
Никитина, Е. Тясмин: спасайте, кто может / Е. Никитина // Украина-Центр. – 2013. – 2 мая. – С. 1,2.
Тясмин [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
2. ОМЕЛЬНИК
Річка в Онуфріївському районі, права притока Дніпра. Бере початок поблизу села Василівки, впадає у Дніпродзержинське водосховище неподалік Деріївки. Довжина 63 кілометри, площа басейну 828 квадратних кілометрів. Вперше згадується у "Літопису" С.Величка за 1697 рік.
Назва походить від омели – вічнозеленої рослини, яка паразитує на деревах. Ягодами цих рослин живляться птахи, їх назвали омелюхами. Річка хоч і невелика, але досить повноводна, на ній розташовано багато ставків, водойм.
Дізнатися більше:
Колісник, Ю. У степу, поблизу Омельника / Ю. Колісник // Народне слово. – 2012. – 17 травня. – С. 6: фото.
Матівос Ю. М. Течуть річки / Ю. М. Матівос // Кіровоградська правда. – 1998. – 16 квітня. – С. 3.
