Цікаві факти з життя крпифея

        Пращури Кропивницького на теренах України обжилися у с.Кропивна Поморянського району Львівської області. (Подумайте про зв'язок між прізвищем та місцем проживання).

        

       Подвижницькою, творчою була громадська діяльність Марка Лукича Кропивницького. «В Україні моїй милій і далі нема ні школи народної, ні журналів, і далі українську мову висміюють, не визнають, намагаються знищити... Пора зрівняти українське слово в усіх правах з російським, бо тільки рідна мова, не обмежена цензурою, дає можливість застосовувати пригноблені сили з користю і успіхом на благо рідної Вітчизни», – так звертався Марко Кропивницький до тих, кому була дорога доля українського народу.

           

        Варто згадати один яскравий епізод iз біографії митця. Коли імператор Олександр II, у захопленні від акторської майстерності Кропивницького, під час гастролей театру в Петербурзі запропонував йому грати в Імператорському театрі, що давало йому змогу жити безтурботно і заможно, Марко Лукич рішуче відмовився: «Не потрібно мені ні срібла, ні золота, ні слави, ні пошанівок... Зрадити моєму народові, піти у найми тут «власть предержащим», які мову нашу не визнають, хочуть знищити?! Ніколи! Краще буду працювати на користь милій моїй Україні на повну, Богом дану мені силу, а там вже нехай цінують все, що я залишив»...

           

          Видатний російський художник Ілля Рєпін зобразив Марка Кропивницького керманичем козацького човна, що наперекір стихії долає хвилі розбурханого моря, щоб досягнути своєї мети.

        


         Дружина Івана Карпенка-Карого, Софія Тобілевич, зауважувала в спогадах: «...весела, привітна вдача, чудовий голос, вроджений талант майбутнього великого артиста єднав йому всюди друзів...»

        

        «З усіх українських артистів єдиний М. Л. Кропивницький прийшов на нашу сцену цілком закінченою, готовою величиною, артистом-творцем, з досконалою технікою, широкою мистецькою ерудицією і власною культурою актора, не кажучи вже про його першорядний талант.»

Поет М. Вороний, актор трупи Кропивницького

        

           Кропивницький був широкою людиною – щедрим і дбайливим. Дарував знайомим та друзям досить цінні речі – і робив це так, що його дари вважалися чимось природним, начебто це так і повинно бути і подібні вчинки не потребують особливої подяки.

        

        Марко Карпович дуже полюбляв рибалку. Це заняття, а ще полювання стане справжньою його пристрастю до кінця життя: «Ні салони, ні розкішні обіди, ні найделікатніші розмови… для мене ніщо в порівнянні з болотами, що поросли комишем і лататтям…»

(Зі спогадів Марка Кропивницького)

        

         М. Л. Кропивницький часто поступався своїм гонораром для тих численних аматорських труп, де виступав, залюбки приймав у себе різних діячів культури і дозволяв їм жити на своєму хуторі «Затишок» роками, на повному пансіоні. Довгий час у нього жили родичі Тараса Шевченка, його побратим, композитор Микола Лисенко. Часто гостювали й інші діячі культури та мистецтва, художники, актори, науковці. Хутір «Затишок» був тоді справжнім осередком культурного життя Слобожанщини. Марко Кропивницький при нагоді допомагав бідним акторам і селянам.

        

          Десь на шостому десятку життя у Кропивницького почав знижуватися слух – наслідок давньої травми, коли на київській сцені йому на голову впала важка ширма. Драматургу зробили дві складні операції, але позитивних змін майже не було. Марко Лукич не падав духом. Він займався фізичною працею – виготовляв рами для картин, клітки для птахів, вирощував різноманітні дерева.