Центральна площа імені Героїв Майдану розташована в Подільському районі Кропивницького й міститься у просторі між вулицями Дворцовою, Віктора Чміленка, Великою Перспективною та В'ячеслава Чорновола. Сучасна площа Героїв Майдану – найстаріша площа Кропивницького, яка 14 вересня 2019 року відзначила своє 180-річчя.
Розбито її було на місці, подарованому Єлисаветграду Іваном Івановичем Фундуклеєм, сином колишнього міського голови Івана Юрійовича Фундуклея, за його заповітом у 1839 році. До того часу тут були розташовані цегляні споруди з глибокими підвалами, знищеними, проте, великою пожежою 1834 року.
Спершу територію обладнали під плац на зразок Ковалівського у військовому містечку (тепер ПКтВ «Ковалівський») – висадили алеї дерев. Територія почала називатися міським бульваром.
4 березня 1880 року у Єлисаветград прибув технік товариства електроосвітлення «Яблочков і К*» і запропонував міському голові О. Пашутіну новий вид послуг – електричне освітлення. Пашутін відразу зацікавився. Через шість років інженер Павло Яблочков презентує свій винахід на Міжнародній виставці у Лондоні. «Свічки Яблочкова» стануть сенсацією, їх почнуть використовувати для освітлення паризьких вулиць. Проте у Єлисаветграді свічки Яблочкова з'явилися раніше – у 1880-му. На те, щоб влаштувати першу у місті електростанцію та провести електрику на Міській бульвар, міській владі вистачило одного тижня.
Місцева преса зазначала, що «освітлення вдалося і було досить ефективне». Невдовзі лампи інженера Яблочкова освітлювали майже всі адміністративні установи, навчальні заклади та центральні вулиці Єлисаветграда. Взагалі усі блага цивілізації, які з'являлися в Єлисаветграді, Пашутін у першу чергу випробовував саме на Міському бульварі. Тож це місце стало наче постійно діючою виставкою досягнень цивілізації. Коли завдяки інженеру Михайлу Алтухову з'явилися у місті водонапірна вежа та водогін, територію перед міською думою прикрасив фонтан «Родючість та достаток» у вигляді жіночої фігури, що тримала у руках фонтануючу чашу. Пізніше фонтан демонтували та перенесли у праве крило двору жіночої гімназій на Петрівській вулиці (зараз – старий корпус педуніверситету).
У 1875-му, міська влада дозволила провізору Перримонду та купцю Лайєру побудувати на Міському бульварі великі торговельні павільйони, які власники через п'ять років зобов'язані були подарувати місту. Пізніше в одному з них проводилися Єлисаветградські загальні збори, в іншому був влаштований буфет. Крім великих павільйонів, на бульварі були ще й дерев'яні кіоски – їх так само будували місцеві комерсанти, використовували протягом п'ятьох років на власний розсуд, а потім дарували місту.
У 1886 році міський голова Єлисаветграда Олександр Пашутін за власний кошт огородив бульвар кованою решіткою, яка обійшлася йому в чималу на той час суму – 6000 рублів.
Згодом відбулася реконструкція майдану, його обнесли залізною огорожею з гранітними колонами, спорудили 2 павільйони — в одному розмістився громадський розважальний клуб, в іншому — буфети, розведено квітники.
У такому стані площа лишалась до 1920-х років. Однак, уже за СРСР 1924 року в клубі-павільйоні відкрили музей ім. Леніна, буфет закрили.
У 1930-ті площу нарекли на честь першого секретаря Ленінградського обкому Компартії, члена Політбюро ЦК КПРС Сергія Кірова, і в листопаді 1936 року в її центрі встановили йому великий бронзовий пам'ятник.
24 серпня 1991 року тисячі жителів Кіровограда під звуки національного Гімну України гучними оплесками вітали встановлення на головному приміщенні обласної державної адміністрації Державного прапора України, у такий спосіб схвалюючи утвердження незалежності української держави.
23 лютого 2014 року після революції Гідності з центральної площі було прибрано пам’ятник Кірову.
24 лютого 2014 року Кіровоградська міська рада прийняла рішення про перейменування площі Кірова на Героїв Майдану.
Центральна площа нашого міста зустрічає кожного мирним летом голубів. Вона, як ніхто відчуває настрої, переживання і сподівання його жителів і, мабуть, стала пульсометром міста. Влада міста планує найближчим часом реконструювати і оновити її.
Дізнатися більше:
Книги
Маленький Париж: Елисаветград в старой открытке. – М.: Пинакотека, 2004. – 240 с.: ил.
Публікації
Іванова, Ірина. У Кіровограді зникли площа Кірова і вулиця Дзержинського / Ірина Іванова // Кіровоградська правда. – 2014. – 25 лютого. – С. 2: фото.
Костенко Світлана. Постаменти пам'ятників: що з ними робити? / Світлана Костенко // Народне слово. – 2014. – №55 (18 грудня). – С. 1, 7: фото. кол.
Костенко Світлана. Якою ж буде площа Героїв Майдану? / Світлана Костенко // Народне слово. – 2017. – 14 грудня. – С. 2: фото.
Куманський, Броніслав. Площа – як візитна картка міста / Броніслав Куманський // З перших уст. – 2016. – 11 лютого. – С. 7: мал.
Лівашников, Олександр. Що буде на головній площі Кропивницького? / Олександр Лівашников // Народне слово. – 2018. – 31 травня. – С. 6: фото.
Любарський Роман. Що пропонують наші Церетельнюки або хто поспішить, той... / Роман Любарський // Народне слово. – 2017. – 3 серпня. – С. 5: фото.
Матівос Ю. Веселі мелодії водограїв: фонтани нашого міста / Ю. Матівос // Наше місто. – 2014. – 12 червня. – С. 3: фото.
Матівос Юрій. Як весілля без молодих / Юрій Матівос // Первая городская газета. – 2017. – 2 марта. – С. 6: фот.
Муки творчества без видимого результата // Украина-Центр. – 2018. – 4 октября. – С. 4: фот.
Никитина, Елена. Формула площади / Елена Никитина // Украина-Центр. – 2015. – 14 мая. – С. 3: фот.
Пам'ятник Революції Гідності буде на площі Героїв Майдану // Нова газета. – 2016. – 24 листопада. – С. 1: фото.
Поліщук В. Площа, подарована Іваном Фундуклеєм / В. Поліщук // 21-й канал. – 2017. - 19 січня. – С. 14.
Поліщук В. Портрет Гітлера на площі Кірова / В. Поліщук // 21-й канал. – 2016. – 15 вересня. – С. 9.
Поліщук В. Три будинки головної площі / В. Поліщук // 21-й канал. – 2016. – 24 березня. – С. 18.
Розробляються проекти реконструкції площі Героїв Майдану та Музейної площі // Вечірня газета. – 2019. – 3 травня. – С. 3.
Степанова Ольга. Новое лицо города? / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2017. – 23 февраля. – С. 14: фот.
«Свічки Яблочкова» в Єлисаветграді // 21-й канал. – 2015. – 2 квітня. – С. 18.
Степанова Ольга. Страсти по главной площади / Ольга Степанова // Украина-Центр. – 2017. – 2 марта. – С. 3.
Татарченко, Валентина. Один із Небесної Сотні / Валентина Татарченко // Народне слово. – 2015. – 26 лютого. – С. 1: фото.
Ресурси Інтернет
Степанова О. Як виглядала головна площа Кіровограда 200 років тому [Електронний ресурс] // DOZOR: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 2.07.2019). – Мова укр.
Шевченко С. Головний будинок Кіровограда: від Захарова і Гайлі до Чорноіваненка і Петіка [Електронний ресурс] // Перша електронна газета: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 2.07.2019). – Мова укр.
Місцева преса зазначала, що «освітлення вдалося і було досить ефективне». Невдовзі лампи інженера Яблочкова освітлювали майже всі адміністративні установи, навчальні заклади та центральні вулиці Єлисаветграда. Взагалі усі блага цивілізації, які з'являлися в Єлисаветграді, Пашутін у першу чергу випробовував саме на Міському бульварі. Тож це місце стало наче постійно діючою виставкою досягнень цивілізації. Коли завдяки інженеру Михайлу Алтухову з'явилися у місті водонапірна вежа та водогін, територію перед міською думою прикрасив фонтан «Родючість та достаток» у вигляді жіночої фігури, що тримала у руках фонтануючу чашу. Пізніше фонтан демонтували та перенесли у праве крило двору жіночої гімназій на Петрівській вулиці (зараз – старий корпус педуніверситету).
