|
|
Жовта преса «Жовта преса» (yellow press) – друковані видання, насичені вульгарно-сенсаційними матеріалами, плітками, інсинуаціями та ілюстраціями, що розраховані на малоосвічених читачів із примітивними смаками та інтересами. З «жовтим журналізмом» пов’язана діяльність репортерів, здатних заради матеріальної вигоди порушувати принципи об’єктивної та чесної інформації. 
Становлення популярної преси припадає на кінець ХІХ століття і збігається в часі з епохою «жовтої журналістики» у США. Класичними зразками «жовтої преси» стали газети «New York World» Дж. Пулітцера та «New York Journal» В. Р. Херста. Їхні видавці максимально використовували характеристики, властиві новим верствам читацької аудиторії, для привернення уваги до своїх видань. Газети були адресовані читачеві з низьким рівнем освіти та культури. Замість того, щоб сприяти інтелектуальному та культурному розвиткові аудиторії, вони опускалися до рівня найбільш відсталої читацької маси із властивими їй забобонами, інстинктивними мотивами. Термін «жовта преса» виник 1895 року в США щодо газет «Нью-Йорк Уорлд» і «Нью-Йорк Джорнел», де у 1894-1898 роках друкувався комікс «Жовта дитина» (англ. The Yellow Kid), герой коміксів «Провулок Хогана». Як і газетні малюнки, так і комікси у той час були чорно-білими, але вбрання головного героя було розмальоване у жовтий колір. Персонаж розважав читачів своїм смішним виглядом, ексцентричними вчинками і комічними міркуваннями на різні теми. Отже, термін «жовта преса» спочатку позначав періодику, що друкувала певний вид коміксів з конкретним героєм. Коли у 1896 році Ервін Уордмен, редактор видання «New York Press», надрукував у своєму журналі статтю, у якій презирливо називав конкуруючі видання «Нью-Йорк Уорлд» і «Нью-Йорк Джорнел» «жовтою пресою», вираз став крилатим. Першими ластівками популярних видань у Великобританії були «The People» (1881 p.), «Daily Mail» (1896 p.), «Daily Express» (1900 p.) та «The Daily Mirror» (1903 р.). Фундатор першого класичного британського таблоїду «The Daily Mirror» Лорд Норткліф на початку минулого століття дав своє визначення новин, яке стало одним з перших постулатів «жовтої преси», – сенсаційності: «Новини – це те, що заховано. Усе інше – реклама». Лорд Ротермір, фундатор «Daily Mail», який стверджував, що «новини – це щось, що хтось не хоче публікувати». Одночасно в Америці невідомий редактор дав аналогічне визначення новин, яке взяли на стяг провідні таблоїдні видання США – «The New York World», «The Daily Graphic», «The Daily Mirror»: «Новина – це не те, що собака з’їла людину. Новина – це, коли людина з’їла собаку». За цими визначеннями можна зрозуміти пріоритети популярної преси. Великі, крикливі заголовки, величезна кількість шокуючих світлин, ексклюзивність, сенсаційна подача «гарячих новин», апеляція до інстинктів, а не до розуму, інформація для розваг, світські хроніки, кримінальні злочини, вузький формат і, відповідно, вузький світогляд стали домінантами «жовтої преси» не тільки Великобританії, а й усього світу. Приміром, французька газета «Маленький парижанин» наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть виходила найбільшим у світі накладом – 3 млн. І це, великою мірою, завдяки принципу «кров на першій сторінці» (сьогодні цей принцип сенсаційності використовують американські медіа). Багато редакторів визнають, що журналістські стандарти, зокрема у точності інформації, як у широкоформатних, так і таблоїдних газетах, знизились. Конкуренція і прагнення знаходити історії, які достатньо сенсаційні, щоб продавати газети, сприяють вигадкам, перебільшенням і втручанню у приватне життя. Альтернативою «жовтій пресі» виступає якісна преса. Характеристики якісних видань:
Філософію якісної преси можна було сформулювати таким чином: «Якісна пропозиція, яка породжує якісний попит». Таблоїдизація – також одна з найпомітніших тенденцій розвитку сучасних ЗМІ. Якісна преса все активніше використовує особливості формату таблоїдної преси (короткі матеріали, легка подача інформації, значна кількість ілюстрацій тощо), адже аудиторія прагне, споживаючи інформацію, не витрачати на це дуже багато часу, якого вимагають розлогі аналітичні публікації. Проте, намагаючись зберегти свою аудиторію та подолати конкуренцію, ЗМІ, всупереч традиційним стандартам достовірності, точності, смаку, об’єктивності, використовують «крикливі», нав’язливі форми подачі інформації. Розважальність досягається за допомогою низки прийомів: порівняно швидкий темп подачі інформаційного повідомлення, яскраві картинки, високий ступінь драматизації оповіді, зміни настрою тощо. Популярним журналом для сучасних підлітків є «Однокласник». З-поміж інших періодичних видань для дітей вирізняється матеріалами про класичну і сучасну літературу і кінематографію, театр, спорт, моду, кулінарію тощо. Дізнатися більше: Книги Вайшенберг З. Новинна журналістика: стандарти якості журналістської практики: навч. посіб. / З. Вайшенберг у співпраці з Ю. Ракерс; пер. В. Климченко, А. Баканова. – К.: Акад. Укр. Преси: Центр вільн. преси, 2004. – 264 с. Іванова О. А. Сад літератури в журнальній оптиці сучасності: Медіакомунікації з, для і про літературу: Монографія. – О.: Астропринт, 2009. – 368 с. Потятиник Б. В. Медіа: ключі до розуміння / Б. В. Потятиник. – Львів: ПАІС, 2004. – 312 с. Ellmore R. Terry. Mass Media Dictionary. Special Edition. National Textbook Company. – Lincolnwood, Illinois, USA, 1992. – C. 665. Публікації Базака Р. Життя та творчість єлисаветградського журналіста Ісака Тенеромо, або Чи була в Єлисаветграді жовта преса? / Р. Базака // Нова газета. – 2015. – 26 лютого. – С. 15: фото. Блавацький С. Таблоїдизація якісної преси у Великобританії // Вісник Київ. націон. ун-ту. Серія Журналістика. – 2007. – Вип. 30. – С. 91-102. Легенда журналістики: 170 років від дня народження Джозефа Пулітцера // Шкільна бібліотека. – 2017. – № 3. – С. 46: портр. Шимановський Марк. Короткий словник юного журналіста / Марк Шимановський // Шкільний Світ. – 2009. – № 9 (спецвипуск). – С. 13-24. Ресурси Інтернет Жовта преса [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 23.06.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Іванова О., Мойсеєва О., Стеблина Н. Місцева преса: посібник для ЗМІ. Як регіональним журналістам працювати за часів нових медіа та кризи демократії [Електронний ресурс] / Під ред. О. Іванової. — Київ: ТОВ «Бізнесполіграф», 2019. — 232 с. – Режим доступу: . – (Дата звернення 23.06.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Почапська О. Скандал – сенсація – розвага: ідеологія таблоїдизації сучасної преси (за матеріалами видання “The Times”) [Електронний ресурс] / Оксана Почапська // Вісник Львів. ун-ту. Серія: Журналістика. – 2013. – Вип. 38. – С. 413-418. – Режим доступу: . – (Дата звернення 23.06.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Словник молодого журналіста: Жовта пресса [Електронний ресурс] // Навчальні матеріали онлайн: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 23.06.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Хотюн Л. Сучасні таблоїдні ЗМІ України, Великої Британії та США [Електронний ресурс] / Людмила Хотюн // Вісн. Львів. ун-ту. Серія: Журналістика. – 2011. – Вип. 34. – С. 217-221. - Режим доступу: . – (Дата звернення 23.06.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Цимбаленко Є. С. Таблоїдизація медіакомунікацій [Електронний ресурс] / Є. С. Цимбаленко // Наук. зап. Ін-ту журналістики. – 2013. – Т. 50. – С. 206-211. – Режим доступу: . – (Дата звернення 23.06.2020). – Назва з екрана. – Мова укр.
|