|
|
Війна інформаційна
Поняття інформаційної війни є на сьогодні одним із найпопулярніших, зокрема тому, що людство живе у так звану інформаційну епоху. Від часу проголошення незалежності України Російська Федерація веде постійну інформаційну війну проти української держави та її народу. Особливо вона посилилась в роки правління проросійського режиму Януковича. Щороку створюються тисячі недостовірних повідомлень, щоб завдати шкоди демократичним надбанням України, а головне – заповнити Інтернет, медіапростір перекрученою інформацією, мета якої – дискредитація цінностей і надбань держави, коли пересічний громадянин уже нічому не вірить. Із введенням російських військ на територію Криму російські журналісти перекручують реальні факти та видають брехню за правду. Сучасна Росія ставиться до інформації не як до засобу накопичення знань, а як до одного з інструментів перемоги у війні. Щороку про кремлівський режим витрачає на інформаційну війну проти України до 4 млрд. дол. Мартін Лібікі, експерт з інформаційних технологій: «Інформаційна війна – це засоби, які включають збір, передачу, захист, маніпулювання, спростування, заперечення та знищення інформації, завдяки яким можна встановити перевагу над противником. Маніпулювання інформацією в контексті інформаційної війни – це зміна інформації з метою викривлення сприйняття дійсності противником». Мета інформаційної війни – змусити противника сумніватися. Внаслідок величезної кількості інформації про найрізноманітніші факти, аргументів та історій, які часто суперечать одні одним, розмивається саме поняття об’єктивності, і пересічному споживачеві новин стає непросто розрізнити, яка ж із версій відповідає дійсності. Головне завдання інформаційної війни – маніпулювання масами задля внесення у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих та шкідливих ідей та поглядів; дезорієнтації та дезінформації мас; послаблення певних переконань; залякування власного народу образом ворога; залякування супротивника своєю могутністю. Інформаційна війна можлива через природну потребу кожної особистості у новій інформації (для закриття прогалин у знаннях, спростуванні чи підтвердженні породжених сумнівів, перевірці та детальному вивченні нових суперечливих фактів), тому, інформаційна вразливість притаманна всім суспільним прошаркам, освіченість суспільства лише визначає, наскільки вичерпною та розгорнутою має бути подана альтернативна інформація щоб здаватись правдивою. Дослідники американського аналітичного центру RAND зазначають, що принаймні після війни проти Грузії 2008 року, Російська пропагандистська машина зазнала істотних змін. Російська пропаганда ефективно скористалась новими каналами для поширення своєї інформації при анексії Криму в 2014 році та під час війни на сході України, інтервенції до Сирії та ширшому протистоянні з країнами-членами НАТО. Кожна інформаційна атака дуже інтенсивна, відірвана від реальності, та поширюється багатьма каналами. Вразливий ефект досягається, коли людина чує дезінформацію від когось подібного собі та наявна оперативність (змінювати думку на іншу, важче). З початком війни спроби Росії вплинути на громадську думку у світі стали інтенсивнішими. Такі спроби були помічені в Німеччині німецькою контррозвідкою. В оприлюдненому восени 2016 року звіті було зазначено, що російс
Ці платформи намагаються створити собі образ противаги традиційним медіа та надати образ затятих брехунів традиційним медіа (так зване нім. Lugenpresse). 
Серед яскравих прикладів дезінформації став так званий «випадок Лізи» (нім. Fall Lisa), коли російські ЗМІ поширили сфабриковану історію про начебто зґвалтовану іноземцями дівчинку. В Україні широкого розголосу здобув сюжет 1-го каналу РТ в липні 2014 про «розіп’ятого в Слов’янську 3-річного хлопчика». Сюжет виявився звичайним інсценуванням-інсинуацією російських ЗМІ в якому знялася «псевдосвідок» – професійна провокаторка та проплачена актриса Галина Пишняк. В Україні Росія і її спецслужби використовують медіаресурси, що де-юре належать українським політикам, які втекли з країни і нині перебувають у РФ. Такими є, наприклад, Олександр Клименко (холдинг «Вести»), Сергій Курченко (холдинг UMH) та інші. Ці медіаресурси використовуються, зокрема, в інтересах РФ для проведення дезінформаційних чи пропагандистських кампаній. Нещодавнім прикладом є кампанії з дискредитації створення української помісної церкви. Іншими proxy-медіа можна вважати сайт Strana.ua, телеканали «112» і NewsOne та інші ресурси, які часто грають на цінностях українського патріотизму і навіть можуть поширювати антиросійські меседжі для завоювання популярності аудиторії. Боротися з інформаційними атаками допомагає інформаційна гігієна. До навичок інформаційної гігієни при читанні чи перегляді новин належать певні дослідження:
Надавати пріоритет прямому аналізу першоджерел. Дізнатися більше: Книги Жарков Я. М. Інформаційно-психологічне протиборство (еволюція та сучасність): монографія / Я. М. Жарков, В. М. Петрик, М. М. Присяжнюк та ін; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К.: Віпол, 2013. – 247 c. – укp. Інформаційний простір. Українські реалії: випробування війною: матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф., 19 листоп. 2014 р., Київ / ред.: Ю. В. Бондар, В. І. Шпак, В. В. Різун; Акад. наук вищої освіти України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Нац. спілка журналістів України. – Київ: Експрес-Об’ява, 2014. – 127 c. – укp. Кіслов Д. В. Сучасні медіа та інформаційні війни: [монографія] / Д. В. Кіслов; Київ. міжнар. ун-т, Ін-т журналістики. – 2-ге вид. – К.: МП Леся, 2013. – 239 c. – Бібліогр.: C. 223-239. – укp. Почепцов Г. Г. Смисли і війни: Україна і Росія в інформаційній і смисловій війнах / Георгій Почепцов. – Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. – 316 с. Публікації Горбань Ю. О. Інформаційна війна проти України та засоби її ведення / Ю. О. Горбань // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2015. – № 1. – С. 136-141. – Бібліогр.: 17 назв. Долина Н. Як перехопити ініціативу в інформаційній війні: Україна повинна організувати ефективну систему протистояння російському натиску / Наталія Долина // Уряд. кур’єр. – 2015. – № 44. – С. 5. Золоєдова Тетяна. Інформаційна війна: як устояти на лінії вогню / Т. Золоєдова // Фінансовий контроль. – 2014. – № 10. – С. 58-61. Позняк-Хоменко Н. Заручники війни. Інформаційної: Росія продовжує піаритися на проблемах мирних жителів схід. територій України, видаючи бажане за дійсне / Наталка Позняк-Хоменко // Україна молода. – 2014. – 6-7 черв. (№ 81). – С. 2. Сенченко Оксана. Інформаційно-мережеві війни – стратегічні війни другого покоління / О. Сенченко // Вісник Книжкової палати. – 2016. – № 10. – С. 36-40: портр. – Бiблiогр. в кiнцi ст. Сергій Яковенко: Проти України ведеться потужна інформаційна війна // Вечірня газета. – 2015. – 3 липня. – С. 3. Ресурси Інтернет Бабенко Ю. Інформаційна війна – зброя масового знищення! [Електронний ресурс] / Ю. Бабенко. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Вуйтик Наталя. 15 ресурсів для перевірки інформації [Електронний ресурс] / Наталя Вуйтик. // Medialab: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Гойман О. О. Маніпулювання масовою свідомістю в умовах сучасної гібридної війни [Електронний ресурс] / О. О. Гойман // Грані. – 2015. – № 1. – С. 50-56. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Дорошкевич А. С. Гібридна війна в інформаційному суспільстві [Електронний ресурс] / А. С. Дорошкевич // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія, соціологія. – 2015. – № 2. – С. 21-28. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Еляшевська Н. Вразливість України до інформаційної війни [Електронний ресурс] / Н. Еляшевська // Теле- та радіожурналістика. – 2015. – Вип. 14. – С. 165-169. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Інформаційна війна [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Інформаційне повідомлення. Негативне ставлення українців і росіян одне до одного виросло в рази [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Малик Я. Й. Інформаційна війна і Україна / Я. Й. Малик // Демократичне врядування. – 2015. – Вип. 15. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Почепцов Г. Г. Смислові та інформаційні війни / Г. Г. Почепцов // Інформаційне суспільство. – 2013. – Вип. 18. – С. 21-27. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Приборкати гідру: як протистояти інформаційній агресії Кремля [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр. Сливка В. Інформаційна війна проти України: міф чи реальність? [Електронний ресурс] / В. Сливка. Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 04.05.2020). – Мова укр.
|
ькі засоби масової інформації розпочали інтенсивну кампанію впливу на громадську думку в Німеччині, при цьому російська пропаганда не гребувала й дезінформацією. Серед основних державних джерел поширення такої інформації були названі: