|
|
Дезінформація
Обсяг інформації, яку ми отримуємо щодня, помістився б у 200 друкованих газет. Однак за таку доступність інформації доводиться платити: ми зустрічаємося з маніпуляціями фактами і сенсом, які можуть бути навмисними чи ненавмисними, чатувати на нас онлайн чи офлайн. Тому важливо навчитися відрізняти якісну інформацію від дезінформації. 
Дезінформація (від дез… та інформація), за визначенням ЕСУ ( Енциклопедія сучасної України), – спотворена, свідомо неправдива, провокаційно-тенденційна інформація, поширена як правдива з метою введення в оману громадськості, політичних опонентів, конкурентів тощо. Дезінформацією також називають сам процес поширення у ЗМІ чи у інший спосіб викривлених або свідомо неправдивих відомостей. У військовій справі – спосіб тактичного або стратегічного маскування, суть якого полягає у планомірному навмисному розповсюдженні неправдивих відомостей про власні збройні сили, їх склад, озброєння, боєздатність і плани військових дій. Саме з військової справи термін прийшов у сучасне інформаційне суспільство. Дезінформація та пропаганда широко застосовувалися ще в Стародавній Греції та Римі. Зокрема, потужним пропагандистським засобом став твір Юлія Цезаря «Записки про Галльську війну». Приклади й поради щодо здійснення психологічного впливу на окремих осіб та війська противника за воєнних та мирних умов містяться у працях відомого візантійського історика Прокопія Кесарійського. Приклади інформаційного впливу, спрямованого на розпалювання суперечностей у таборі супротивника, містяться у працях грецького історика Геродота. До речі, класичним прикладом дезінформації є «троянський кінь», який зіграв вирішальну роль у троянській війні, а вираз «троянський кінь» наразі у колі професійних розвідників використовується для позначення операцій із дезінформації противника з подальшою його поразкою. 
Северин Наливайко, Петро Конашевич-Сагайдачний, Михайло Дорошенко, Іван Сулима, Дмитро Байда-Вишневецький та ін. започаткували традиції козацького військового мистецтва, т. зв. «військові хитрощі», елементи військово-психологічного супроводження бойових дій. Дезінформація ворога вже у ті часи була одним із важливих методів зовнішньої розвідки козаків, за допомогою якого козаки поширювали панічні настрої у супротивника, організовували повстання, а також здобували розвідінформацію. Дезінформація проводилася головним чином двома шляхами: через агентів, які вдавали з себе перебіжчиків з козацького табору, та через мужніх патріотів, які потрапляли до ворога і, приймаючи мученицьку смерть на тортурах, повідомляли ворогу «необхідну» інформацію. Ключова ознака дезінформаційної атаки – умисність поширення неправдивих відомостей з метою цілеспрямованого нанесення шкоди чи отримання вигоди. Основні ознаки дезінформації:
Дезінформаціяу сучасному світі – це ще і віртуальний товар. Реклама деяких відомих брендів (Amazon Prime, Burger King, Mercedes Benz, Samsung, Spotify, Volvo та ін.) фінансує відомі в Європі сайти дезінформації на суму 76 млн. доларів США в рік. Вперше оцінку фейковим новинам та дезінформаційним кампаніям у грошовому еквіваленті спробував зробити дослідник Роберто Кавазос. За його підрахунками, один рік дезінформаційних кампаній призвів до прямих збитків економіки у розмірі, еквівалентному 70 мільярдам доларів. Ці збитки стосуються майже всіх сторін життя сучасного суспільства. За підрахунками експертів, внаслідок окупації півострова Крим, розмір збитків завданих Україні, складає 1 трильйон 80 млрд 352 млн грн. Не дивлячись на те, що згадана оцінка не стосується виключно дезінформаційної кампанії, вона має причинно-наслідковий зв’язок із окупаційними діями, які супроводжувались активними і тривалими дезінформаційними та пропагандистськими діями агресора. Більше половини громадян України не схильні до критичного мислення, а відрізнити фейк від реальної новини можуть лише 11% опитаних. Але у 2019 році (за даними опитування Центру Разумкова, проведеного з 1 по 7 листопада), 80% українців. Проросійські ЗМІ тільки за останні роки провели тисячі дезінформаційних компаній проти України. За маскою анонімності створюється дезінформація, щоб певне пояснення чи інформація здавалися сумнівними, коли насправді це не так. Наприклад, згадайте літак компанії Malaysia Airlines на рейсі MH17, який збили у 2014 році. Російські медіа запропонували безліч неправдивих гіпотез, щоб пояснити катастрофу: літак збила українська ракета «Бук» або український винищувач; українці думали, що МН17 – особистий літак Путіна і спробували вбити його; це був літак на радіокеруванні, на борту якого були вже мертві пасажири; катастрофу спричинили місцеві сепаратисти, які використовували зенітні ракети. Головна мета – навіть не примусити людей повірити в одну з цих суперечливих гіпотез, а викликати сумніви щодо того, що дійсно могло статися, та відвернути їхню увагу від доказів, що літак збила ракета російських військових. Реалізація дезінформації відбувається через новинні публікації (статті, телевізійні та радіоповідомлення, онлайн-публікації), діяльність ботів, тролів та здійснення інформаційних витоків. Саме в новини найчастіше закладається дезінформація, оскільки вони є найоперативнішими й найпопулярнішими, отже, поширення буде найшвидшим й наймасовішим. Саме їх і варто називати фейковими новинами – одним з найпоширеніших механізмів дезінформації. Критичне ставлення до новин, а особливо з інтригуючими заголовками, запорука вашого емоційного спокою і здорового глузду. «Експерти повідомили…», «люди вважають…», «українці вважають…» – подібні узагальнення повинні дати старт критичній оцінці контенту. Дезінформація буває цілком вигаданою за своїм змістом, та неповною брехнею (перекрученням), котра також підрозділяється на три види: замовчування, перебільшення та прикрашання. Для того, щоб не давати поштовху дезінформації, потрібно частіше виходити з того середовища, що сприяє її розповсюдженню, – соціальних мереж. Соціальні мережі своєю глибокою анонімністю сприяють поширенню дезінформації. Зауважимо, що обов’язок особи, яка поширює інформацію, «переконатися» в її «достовірності» закріплений ст. 302 Цивільного кодексу України. Закон не визначає механізмів і способів «переконання», проте існують певні критерії, за якими можна дійти висновку щодо правдивості інформації та здійснити її перевірку. До таких критеріїв належать, зокрема:
Після вивчення і аналізу контенту, коли ви впевнитеся, що все є у ладу з розумом і сприяє добру, сприймайте і орієнтуйтесь, переважно, на офіційні джерела. Дізнатися більше: Книги Вальорска М. Аґнєшка. Діпфейк та дезінформація: практ. посіб. / Аґнєшка М. Вальорска; пер. з нім. В. Олійника – К.: Академія української преси; Центр Вільної Преси, 2020. – 36 с. Почепцов Г. (Дез)информация / Г. Почепцов. – Киев: Паливода А. В., 2019. – 248 с. Публікації Голобородько Віктор. Проблема вимірювання наслідків поширення дезінформації в українському інформаційному просторі / Віктор Голобородько // Збірник статей Восьмої міжнародної науково-методичної конференції «Критичне мислення в епоху токсичного контенту». – К., 2020. – С. 423-426. Дубина, Олександр. Дезінформація в добу Петра І: гетьман Мазепа – нібито «подвійний зрадник» / Олександр Дубина // День. – 2013. – 21 червня. – С. 8. Іщенко, Наталя. «Інфодемія» та як з нею боротися / Наталя Іщенко // День. – 2020. – № 37-38 (28-29 лютого). – С. 25, 28. Омелянчук Інна. Світом править... дезінформація? / Інна Омелянчук // Урядовий кур’єр. – 2019. – 6 грудня. – С. 3. Сенченко, Микола. Парламентаризм і демократія – тотальна дезінформація людства / М. Сенченко // Вісник Книжкової палати. – 2019. – № 2. – С. 3-5. – Бібліогр. в кінці. Ресурси Інтернет Ворожки і провидиці, фейкові експерти і корисні ідіоти. Які теми просуває російська дезінформація, і які методи вона використовує [Електронний ресурс] // Тexty.org.ua: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. В прокуратурі Криму підрахували збитки від окупації півострова [Електронний ресурс] // УНН: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Громлюк Ілона. Держдепартамент США опублікував дослідження, детально описавши, як функціонує російська екосистема розповсюдження дезінформації у світі [Електронний ресурс] / Ілона Громлюк // Детектор медіа: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Дезінформування або дезінформація [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Звідки беруться фейки та дезінформація, і як від них захиститися [Електронний ресурс] // Українська правда: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2020). – Назва з екрана. – Мова укр. Опитування USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 р.» [Електронний ресурс] // Іnternews: [вебсайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.08.2020). – Назва з екрана. – Мова укр.
|