Вітаємо!

        Марена – у староукраїнській і слов’янській міфології – спочатку богиня весни, яку пов’язують із Купайлом, навіть називають його дружиною (часом пов’язують її також з Мокошею); її пам’ять святкували двічі на рік (1 березня – старовинний Новий рік і 23 червня / 7 липня – Купайло); свято зазвичай відбувалося над водою (звідси й назва); згодом богиня переродилася в уяві народу на богиню зла, темної ночі, страшних сновидінь (Мара), привидів, хвороб, мору (пор. форму Морена), смерті; за повір’ями, як донька Чорнобога вона сіє на землі чвари, недуги, вічно ганяється за богинею неба Колядою, намагаючись перешкодити народженню нового сонця та встановити вічну ніч; щовесни слов’яни робили опудала Марени і спалювали їх або топили у воді; в уяві українця Марена залишилася образом підступної жінки-чарівниці, а то й смерті, тому іі досі спалюють її опудало на християнізоване свято Івана Купала.

• Наступне запитання