6. В степу ми рвали

 

 

 

 

 

 

            Непоказні та вперті квіти,
            Щоб повернувся ти живим
            Обов’язково цього літа.
            Ми кожен день міняли воду
            І вибігали край села
            На споришеву ту стежинку,
            Що прямо із війни вела.

На жаль, ви помилилися. Спробуйте ще раз.

Вітаємо!


        Ці дрібненькі біленькі квіточки здалеку нагадують велику квітку. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насіння далеко-далеко. Та хоч би де проростала ця рослинка, вона завше цвіте. Тому люди вплели її до віночка як символ нескореності, стійкості, живучості. У Людмили Чижової деревій ще й символ чекання:

Та все ж я ставлю деревій,
коли з доріг когось чекаю.