Спасо-Преображенський собор у Кропивницькому розташований у середмісті, але водночас у затишній місцині.
Храм збудовано в неокласичному архітектурному стилі. Одноповерхова будівля має три бані, вишуканий портик з чотирма колонами коринфського ордеру.
У соборі зберігаються часточки мощей святих Києво-Печерська, а також Миколи Чудотворця та святиня кропивничан – ікона Божої Матері «Єлисаветградська», яка є покровителькою і заступницею міста.
На території собору встановлено пам'ятник на честь 2000-ліття Різдва Христового, збудовано нову дзвіницю в неокласичному стилі. Територія храму оздоблена квітковими клумбами, фонтанами, скульптурними групами.
З історії храму
Історія створення Спасо-Преображенського собору доволі насичена. Фактично відразу після облаштування Фортеці Святої Єлизавети всередині XVIII століття у цих краях з'являються переселенці, в тому числі і старообрядці. Селитися їм тут дозволило керівництво фортеці. Вже за 100 років, а саме у 1850-1860-х роках основна маса старообрядців перейшла в православ'я. Парафіяни, прийнявши православну віру, почали передавати до нових храмів свої цінності – утвар, ікони.
Дерев'яну Преображенську церкву на цьому місці було збудовано у 1788 році. 1798 року вона згоріла, причина пожежі невідома. 1799-го на її місці за проектом і планом Кіндрата Парфенова було збудовано кам'яну п'ятиглаву двоповерхову церкву. На жаль, її було спроектовано без ведення відповідної документації і як наслідок – з неналежним дотриманням технічних умов, відтак, як і передбачалося, у 1806 році церква розвалилася.
Згодом, уже на початку 1810-х рр. було розпочато нове будівництво кам'яної церкви, цього разу офіційно і з додержанням необхідних правил будівництва. Церква була одноповерховою, трьохглавою. Будівництво закінчено і освячено храм 9 лютого 1813 року – дата, що відтоді є офіційною для відзначення річниць собору (2013 року Спасо-Преображенський собор святкував 200-ліття свого заснування).
При храмі діяла церковно-приходська школа. Собор мав чудові настінні розписи, різний іконостас. Територія навколо Преображенського храму поступово збільшувалась, з’явилась свічна лавка, дім священника, капличка на кладовищі.
До святині приїжджало багато знатних осіб, серед яких – російський імператор з родиною, який приїхав на повторне освячення 100-літнього храму (1913 рік).
У радянський час, коли боролися з релігією, собор припинив свою діяльність як культова споруда. В 30-х роках ХХ ст. почали конфісковувати церковні цінності, в результаті чого богослужіння припинилися. Рішенням місцевої влади приміщення храму почали використовувати як зерносховище.
У 1961 році приміщення храму було віддане місцевій владі для використання у культурно-освітніх цілях, а 1965 року в його стінах було відкрито міську картинну галерею. Власне це і допомогло зберегти церкву від руйнації як такої.
Капличка на території кладовища почала руйнуватися, а територію кладовища віддали під будівництво, а саме взуттєвій фабриці.
З проголошенням незалежності України господарем Спасо-Преображенського храму 1992 року знову стала релігійна громада УПЦ МП, і відтоді служби в ньому не припиняються. Перше богослужіння по великій перерві пройшло в церкві 1 січня 1992 року, літургію було відправлено спільно з священнослужителями інших храмів міста. Тоді іконостас являв собою два щити із ДСП, між якими знаходився відрізок матерії. Дві ікони на дереві – «Глава Пророка Іоанна Хрестителя» та «Хрещення Господнє» – принесли віруючі, котрі зберегли їх за часів закриття храму. Після відновлення служб храм не тільки прикрасився зовні, але й став притулком для багатьох святинь.
1 лютого 1992 року настоятелем Свято-Преображенського собору стає секретар Кіровоградської єпархії протоієрей Петро Сидора.
З цього часу починається нова історія Преображенського храму. Була демонтована котельня і відкритий центральний вхід до храму. Центральний вхід прикрасили мармуровими сходами та освітленням у вигляді декоративних ліхтарів. Перший іконостас був замінений справжнім витвором мистецтва. Колони храму прикрасили чудові кіоти для ікон. Місцеві художники-іконописці: Валерій Давидов, Любов Кір’янова, Олександра Кузнєцова, Володимир Волохов, Володимир Плітін, Людмила Ходак почали прикрашати храм творіннями своїх рук. Почала змінюватися і територія храму. В збережених будівлях була створена кімната для хрещення та недільна школа, трапезна і господарський будинок зі складом. Вільні місця почали озеленювати. Було встановлено майже чотириметрового хреста в пам’ять про поховання на колишньому церковному цвинтарі.
Святині храму
Сьогодні собор володіє безцінними реліквіями – 56 частинками мощів святих Києво-Печерської Лаври, Миколая Чудотворця та інших.
В соборі також мається святиня кропивничан – ікона Божої Матері «Єлисаветградська», яка є покровителькою і заступницею міста.
За архівними відомостями Єлисаветградська ікона згадується з початку ХІХ ст. Вона перебувала в кафедральному соборі міста Єлисаветграда до 1922 року. Після Великої Вітчизняної війни собор, побудований в 1832 році, був зруйнований, і на його місці зведено будівлю обкому, в якому зараз розміщується міськвиконком. У 1995 році в Харкові було знайдено рукопис акафісту Єлисаветградської ікони, написаного в 20-х роках минулого століття Священномученником Онуфрієм (Гагалюком), єпископом Єлисаветградским. Роком пізніше в церковних архівах Санкт-Петербурга знайшовся чорно-білий малюнок ікони, по ньому і був відтворений образ. На початку 2002 р. в Кіровограді було прийнято рішення про відновлення шанування цього образу як старовинної міської святині.
У мальовничому італійському місті Барі, де покояться мощі святителя і чудотворця Миколая, для Храму Христа в Москві був написаний образ цього святого. Ця знаменита чудотворна ікона святителя Миколая хресним ходом була доставлена в свій час в Москву. Коли цей образ знаходився в Кіровограді, то місцевими художниками-іконописцями була зроблена копія з чудотворного образу. З благословення Блаженнішого Володимира, митрополита Київського і всієї України, в ікону була вставлена часточка мощей святителя Миколая Чудотворця.
Дуже шанується прихожанами Спасо-Преображенського собору преподобний Серафим Саровський. Ікона «батюшки Серафима» з часткою його чесних мощей прикрашає Спасо-Преображенський собор.
А також старовинний дерев’яний хрест, котрий приніс в перші дні відкриття собору староста Сергій Іванович Чернецький.
Традиції храму
Спасо-Преображенський собор є важливою складовою у розвитку духовної культури населення Кіровоградського краю. Недільна школа разом з єпархіальним управлінням і організацією «Православна Просвіта» регулярно проводять Преображенські читання, катехізаторські курси для священнослужителів єпархії, семінари, конференції, а також благодійні акції.
Спасо-Преображенський собор // Місто і люди. Єлисаветград-Кіровоград, 1754-2004. – Кіровоград, 2004. – С. 294.
Публікації
Верстюк О. Привабливі куточки Кіровограда / О. Верстюк // Вечірня газета. – 2010. – 18 червня. – С. 16.
Гурина Л. Храм преображения души / Л. Гурина // Молодіжне перехрестя. – 2008. – 11 вересня. – С. 1.
Духовний, культурний, просвітницький // Кіровоградська правда. – 2008. – 5 вересня. – С. 1.
Калиновська Т. Хай спільна молитва творить дива / Т. Калиновська // Кіровоградська правда. – 2011. – 11 жовтня. – С. 3: фото.
Куманський Б. Його називають візитною карткою міста: Кіровоградський Спасо-Преображенський собор відзначив своє 220-ліття / Б. Куманський // Народне слово. – 2008. – 6 вересня. – С. 1, 4.
Левочко В. «Преображение души», или дорога к храму / В. Левочко // Ведомости Плюс. – 2008. – 29 августа. – С. 8.
Лісниченко Ю. Життєпис собору – до ювілею / Ю. Лісниченко // Вечірня газета. – 2008. – 20 червня. – С. 4.
Любарський Р. Торжество благодаті – духовний спів / Р. Любарський // Народне слово. – 2011. – 13 жовтня. – С. 8: фото.
Макей Л. Духовний оазис Кіровоградщини / Л. Макей // Народне слово. – 2008. – 12 червня. – С. 3.
Несен О. Білу квітку – за пожертву хворим дітям / О. Несен // Кіровоградська правда. – 2013. – 11 червня. – С. 5: фото.
Пелехата Н. Молитва за Україну / Н. Пелехата // Народне слово. – 2013. – 10 жовтня. – С. 20.
«Свято білої квітки» // 21-й канал. – 2011. – 9 червня. – С. 3.
Семененко Вікторія. У Спасо-Преображенському Соборі Кіровограда замироточив Хрест-Голгофа. Божий знак у храмі явився вже вдруге / Вікторія Семененко // Кіровоградська правда. – 2015. – 23 жовтня. – С. 1: фото. кол.
Спасо-Преображенский кафедральный собор [Електронний ресурс] // Украинская православная церковь: Кировоград-Єлисаветград: Спасо-Преображенский кафедральный собор: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.10.2018). – Назва з екрана. – Мова рос.
Спасо-Преображенский собор [Електронний ресурс] // Єлисаветград-Кропивницкий: 1974-2017: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу:
. – (Дата звернення 3.10.2018). – Назва з екрана. – Мова рос.
