Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці (Грецька Церква)
Собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці розташований у середмісті Кропивницького.
Історія собору
Історія собору починається з 1766 року, коли грецькі купці заклали в нашому місті дерев’яний храм, який освятили спочатку на честь царя Костянтина, а потім – Володимирської ікони Божої Матері.
За переказами, Володимирська ікона Божої Матері написана Святим апостолом і євангелістом Лукою під час земного життя Богородиці на дошці столу, за яким трапезували Спаситель із Пречистою Матір’ю і праведним Йосифом.
Ікона Божої Матері залишалася в Єрусалимі до 450 року, потім її перенесли в Константинополь. На початку XII століття Константинопольський Патріарх Лука Хрисоверг послав спеціальний список (копію) з неї в Київ в дар Святому князю Мстиславу.
Після прибуття на Київську Русь ікона з 1131 року знаходилася в дівочому монастирі, який розташовувався в одному з північних передмість Києва – Вишгороді. Чутки про її чудеса ходили по всій Київській Русі.
Вишгород став вотчиною князя Андрія Боголюбського, сина Юрія Долгорукого, в 1155 році. Вирішивши переселитися на рідну для нього Суздальську землю, князь Андрій Боголюбський взяв з собою ікону і в дорозі щиро молився перед нею.
Після відпочинку у Володимирі, князь зібрався продовжити рух, але коли від’їхав зовсім недалеко від міста, його коні зупинилися. Всі спроби змусити їх йти далі були безуспішні. Навіть після зміни коней нічого не змінилося.
Здивований князь став гаряче молитися Божої Матері і під час молитви йому з’явилася Богородиця, яка повеліла йому залишити чудотворну ікону у Володимирі, і побудувати собор, який стане для неї будинком. Князь поставив ікону у Володимирі і з тих пір образ отримав назву – Володимирська ікона Божої Матері.
Володимирська ікона Божої Матері була перенесена на постійне зберігання до Московського Успенського собор в 1480 році. У Володимирі ж залишився точний список з ікони, написаний преподобним Андрієм Рубльовим.
Після зведення дерев’яної церкви у нашому місті був обраний священик, котрий здійснював богослужіння грецькою мовою. До кінця XVIII століття в храмі налічувалося близько тисячі прихожан, з яких греками за національністю були лише купці.
У 1805-12 роках кам’яну церкву Пресвятої Володимирської Богородиці було зведено на місці старої дерев’яної. Збереглися давні розписи, реставровані 1905 року, тут також розташовувалися кам’яна дзвіниця й будинок настоятеля (1812 рік).
У 1828 році до святині була добудована триярусна дзвіниця з трьома житловими кімнатами. Також виконана в стилі класицизм, тож гармонійно поєднується з собором.
У 1922 році в травневих номерах газети «Червоний шлях» є свідоцтво про виконання декрету ВЦВК від 27 грудня 1921 про вилучення церковних цінностей з Грецької церкви. Трагічною сторінкою є зняття церковних дзвонів загальною вагою 4 тонни 610 кілограмів. Ця подія мала місце 1 квітня 1930 року. Хрестів, оправ з ікон більшовиками також було вивезено майже 80 кг для переплавки на метал.
За історію існування храм ніколи не закривався. Навіть за часів гонінь на віруючих у радянський період був єдиним відкритим собором області.
По звільненні Кіровограду від німецьких окупантів 1944 року, після руйнування міського Успенського храму, Собор був переведений в храм Володимирської ікони Божої матері, а головний престол нового Собору перейменований і присвячений святу Різдва Пресвятої Богородиці.
У 1985 році під керівництвом єпископа Кіровоградського і Миколаївського Севастіана здійснено внутрішній розпис собору, позолоту іконостасу та Святих Апостолів Євангелістів.
Наприкінці 1990 – на початку 2000-х рр. у Кафедральному соборі Свято-Різдва Пресвятої Богородиці в Кіровограді проведено реставраційні роботи.
Святині храму:
Святий блаженний Даниїл Єлисаветградський
Відомо про нього небагато. Народився він у ХVIII столітті. Де проходило його дитинство і юність, ми не знаємо. Історія зберегла для нас мізерні відомості про те, що десь в кінці ХVIII століття Даниїл оселився на старому Петропавлівському кладовищі в землянці, яку сам собі викопав неподалік від дерев’яної Петропавлівської церкви.
Був він худорлявий, високий на зріст, носив чорний підрясник, поверх якого був надітий великий металевий хрест на великому ланцюгу. На березі річки Б’янка Даниїл насадив фруктовий сад, плодами якого і милостинею від людей він і харчувався. З того, що йому жертвували, собі старець Даниїл практично нічого не залишав, а все роздавав бідним. За переказами мешканці теперішнього міського району Балки зазнавали труднощів з питною водою (не було поблизу джерела, і за водою доводилося ходити на велику відстань). З цією проблемою вони і звернулися до блаженного Даниїла. Три дні, стоячи на камені, підносив старець свою молитву до Бога, після чого на радість всіх забило з-під землі джерело цілющої води. Багато людей, вживаючи цю воду, отримували полегшення або повне зцілення від недуг, які їх мучили.
Дійшов до нас і випадок напоумлення одного іновірця, який постійно дошкуляв старцю Даниїлу словами: «Доведи мені, що є Бог, створи диво!». Після чергової такої репліки юродивий взяв засохлу палицю соняшнику, вкопав її в землю (а справа була взимку) і, усамітнившись у свою землянку, підніс полум’яну молитву Богу. Через якийсь час на очах здивованого іновірця соняшник викинув цвіт. Так за молитвами свого угодника Господь явив чудо і напоумив заблукалого. Велика була сила віри подвижника, і бажані Богу були його молитви.
Нерідко бачили старця Даниїла на Петропавлівському кладовищі, де він по сорок днів молився на могилах новопреставлених. Господь відкривав своєму обранцеві те, що зазвичай приховано від людського ока. Одного разу ховали багатого і знатного жителя Єлисаветграда: урочистий похорон, велика процесія, а Даниїл бігав навколо, розмахував палицею, лаявся на когось невидимого і кидав камінням. Іншим разом ховали бідняка, батька трьох дітей, а юродивий йшов поруч, радів, і співав псалми. Люди запитали його про причину такої дивної поведінки, і була відповідь: «Багач прожив життя в розкоші, земних задоволеннях, гріхах, і душу його взяли біси. Ось я від них і відбивався палицею і камінням. А бідняк прожив життя праведне, і ангели Божі взяли його душу. Я їх бачив і радів».
Проживши довге життя, вгодивши Богу і послуживши людям старець Даниїл упокоївся від своїх земних турбот і був похований на Петропавлівському кладовищі неподалік від тієї землянки, в якій здійснював свої подвиги. Минув час, і потихеньку про цього незвичайного подвижника почали забувати. Але Всемилостивий Господь не захотів, щоб пам’ять про старця Даниїла зникла. Починаючи з 1860 р. на могилі святого стали відбуватися дива допомоги і зцілень, та так рясно, що місце поховання старця Даниїла стало об'єктом паломництва не тільки жителів Єлисаветграда та Херсонської губернії, а й сусідніх з нею губерній.
На добровільні пожертви людей над могилою старця була зведена дерев’яна каплиця... Але революція і наступні роки войовничого атеїзму наклали свій негативний відбиток. Більшовицька влада доклала усіх зусиль, щоб знищити це святе місце: в 1930-і роки зруйнували каплицю, в 1971 році зрівняли з землею могилку старця. І тільки стараннями духовенства і прихожан Кіровоградської єпархії святиню вдалося відродити: була зведена каплиця над джерелом старця Даниїла, облагороджена територія біля цього святого місця, зібрані архівні документи до життєпису цього угодника Божого. І як підсумок – канонізація старця Даниїла в лику місцевих шанованих святих.
Частинки святих мощів
Однією з святинь для поклоніння Кафедрального собору є мощевик з частками мощів святих. Мощевик встановлений в 2012 році з благословення Високопреосвященнішого архієпископа Іоасафа, для молитовного вшанування віруючому народу.
Мощевик зберігає частки святих мощів:
Проповідника Агапіта, цілителя Печерського. Святий преподобний Агапіт Печерський, один із стародавніх святих, що жив в одинадцятому столітті, з благословення Господнього був наділений даром зцілення. За його молитвами відбувалися справжні чудеса – зцілювалися хворі, від яких відмовлялися лікарі. Він допомагав там, де надії вже не залишалося.
Проповідника Прохора Печерського, якого в народі прозвали Лободником, бо протягом усього свого подвижницького життя він замість хліба готував собі їжу з трави лободи, яка росла поруч на пагорбах. Якщо він з благословенням давав кому-небудь цю їжу, вона тут же робилася солодше меду. А ще молитвами перетворював попіл на сіль і роздавав нужденним.
Проповідника Пимена Постника, якого прозвали так за виняткову стриманість у їжі. Він вкушав тільки раз в день і лише в самій необхідній кількості.
Священомученика Володимира, митрополита Київського, який першим прийняв смерть в епоху більшовицьких гонінь: його розстріляно 7 лютого 1918 року.
Це тільки невеликий перелік проповідників, святих та священномучеників, чиї мощі знаходяться у соборі.
Ікони храму:
У Кафедральному соборі Різдва Пресвятої Богородиці, знаходяться ікони для поклоніння, до яких щодня звертаються віряни.
Однією з головних святинь собору є чудотворний образ ікони Божої Матері «Пантанасса», привезений в дар собору зі святої гори Афон. За незначні роки перебування цього образу в Кафедральному соборі, відбулася велика кількість чудес і зцілень, багато яких пов'язані із зціленням від онкозахворювань.
Також в соборі знаходиться «Єлисаветградська» ікона Божої Матері.
Ікона Божої Матері «Благовіщення», привезена зі Святого граду Ієрусалиму.
Чотири Богоматері і Розп’яття XIX ст. У центрі ікони зображення розп’ятого на Хресті Господа Ісуса Христа. Зліва зображені ікони Богоматері Неопалима Купина і Пом’якшення злих сердець, а праворуч – Стягнення загиблих і Феодоровська.
Ікона Божої Матері «Несподівана радість», стародавній список 19 ст. та інші знакові ікони для поклоніння віруючих.
Традиції храму
2001 року при соборі відкрито благодійний фонд «Самарянин».
Дізнатися більше:
Книги
Кафедральный собор Рождества Пресвятой Богородицы. 200 лет: научно-популярная литература. – Кіровоград: Імекс ЛТД, 2012. – 368 с.: ил.
Свято-Різдва Пресвятої Богородиці Кіровоградський Кафедральний собор // Місто і люди: Єлисаветград-Кіровоград: 1754-2004. – Кіровоград, 2004. – С. 295.
Публікації
Возрождаем духовность, храним историю // Украина-Центр. – 2012. – 17 октября. – С. 1, 2: фото.
Грецька церква // Наше місто. – 2016. - 28 квітня. – С. 9: фото. кол.
200 років Кафедральному собору // 21-й канал. – 2012. – 27 вересня. – С. 6.
«Єлисаветград праправославний: історія і сучасність» // Вечірня газета. – 2012. – 12 жовтня. – С. 12.
Лапіна М. Архіви розповідають... / М. Лапіна // Народне слово. – 2012. – 29 листопада. – С. 8: фото.
Левінська Т. 200-річному собору побажали «Многая лета» / Т. Левінська // Кіровоградська правда. – 2012. – 9 жовтня. – С. 8: фото.
Любарський Р. «Єлисаветград православний: історія та сучасність» / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 20 грудня. – С. 20.
Любарський Р. Собор Різдва Божої Матері як духовний центр багатьох поколінь єлисаветградців / Р. Любарський // Народне слово. – 2012. – 4 жовтня. – С. 2.
Назаренко Е. Владимирская икона Богоматери: духовное начало / Е. Назаренко // Наша газета. – 2006. – 6 июля. – С. 4.
Несен А. Архієпископ Іоасаф: Важливо відродити не лише храми, а й душі людські / А. Несен // Народне слово. – 2012. – 20 вересня. – С. 3.
Несен О. Диво-писанку подарують Кафедральному собору / О. Несен // Кіровоградська правда. – 2013. – 8 травня. – С. 2: фото.
Несен О. Кіровоградський старець став святим / О. Несен // Кіровоградська правда. – 2013. – 24 вересня. – С. 6: фото.
Никитина Е. «Войди! Христос наложит руки...» / Е. Никитина // Украина-Центр. – 2012. – 20 сентября. – С. 11: фото.
Пасічник Л. З історії Грецької церкви Єлисаветграда / Л. Пасічник // Народне слово. – 2012. – 12 липня. – С. 12: фото.
Собор – у старих фотографіях // Народне слово. – 2012. – 11 жовтня. – С. 1: фото.
Шевченко Зінаїда. З нагоди 200-річчя Кафедрального собору / Зінаїда Шевченко // Колос. – 2012. – 30 жовтня. – С. 2.
Ресурси Інтернет
Кафедральный собор Рождества пресвятой Богородицы [Електронний ресурс] // Єлисаветград-Кропивницкий: 1974-2017: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.10.2018). – Назва з екрана. – Мова рос.
Кафедральный собор Рождества пресвятой Богородицы [Електронний ресурс] // Кафедральный собор Рождества пресвятой Богородицы: Кировоград: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – (Дата звернення 3.10.2018). – Назва з екрана. – Мова рос.
