Ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Монастирище» розташований на півдні Кіровоградської області між селами Інгульське і Завтурове Устинівського району. Площа заповідних земель трохи більше 15,3 га. Заповідний об’єкт унікальний і представляє місця виходу на поверхню елементів найдавнішої тектонічної структури України – Українського щита. Побутує версія, що дивні брили з’явилися внаслідок сходження льодовика.
Заказник – каньйон річки Інгул з мальовничим пейзажем і нагромадженням кам’яних глиб по берегах.
Інгул – річка в Кіровоградській та Миколаївській областях, ліва притока Південного Бугу. Г. Сорокін в «Херсонских епархиальных відомостях» за 1891 рік наголошує, що назва Інгул татарського походження: ін – печера, гуль – річка.
Вперше про «Монастирище» згадував Володимир Ястребов, описуючи «кам’яний стовп посеред Інгулу». Перегороджена багатьма греблями річка обміліла, і тому течія Інгулу обмиває колишній острів лише з одного боку, з іншого ж з’явилася широка долина, вкрита різнотрав’ям.
Місцеві селяни згадують, що коли біля села Березівки будували церкву, то збиралися розпочати і будівництво монастиря біля с. Завтурове, звідси й назва Монастирище.
Інша ж легенда говорить, що за кріпосного права на острові була каторга для жінок-черниць iз монастирів, які не втримались перед гріхом перелюбства А гріх свій вони спокутували тим, що щодня носили землю в пеленах на вершину скелі. Тому острів і був для них уже не звичайним монастирем, а специфічним монастирищем.
Цікаво, що неподалік археологи виявили поселення сабатинівської (II тисячоліття до н. е.) та черняхівської (I тисячоліття до н. е.) культур. Жителі сусіднього села Ганно-Требинівки, що за два кілометри від острова, й нині знаходять у себе на городах шматки давньої кераміки, кам’яні сокири, закам’янілі веретена.
В урочищі можна зібрати зразки кварцового каменя, слюди й інших мінералів. Як що поспостерігати, то можна знайти антропоморфне зображення тризуба. В язичницькі часи тут було ритуальне капище і можна побачити не один жертовник.
Історики засвідчують, що скелясті урочища, гори чи острови, які вирізнялися в певному ландшафті, здавна вшановувались язичниками як священні місця для богослужінь. І, як правило, на таких місцях жила жінка-жриця, яка виконувала обряди, пов’язані з культом родючості та з вшануванням божеств. Відомо, в таких місцях біля жриці деякий час жили вагітні жінки. Урочище і нині багате різноманітними рідкісними та лікарськими рослинами, якими лікують патології вагітності. Це деревій звичайний, подорожник, шпориш, кропива дводомна, а також звіробій, дикі коноплі, ромашка, астрагал, мати-й-мачуха та інші.
В Монастирищі можна знайти камені чоловічої та жіночої сили та камінь, що здійснює бажання. Про те, що це місце мало славу сакрального, свідчить і те, що в Монастирище приїздила мати Миколи Гоголя. Вона просила зупинити смерті її новонароджених дітей.
На верхньому майданчику острова лежить двометрова ідеально кругла брила із плоским дном. Її умовно називають Черепаха – зовні камені й справді нагадують цю тварину.
На вершині 13-метрової скелі лежать три величезні заокруглені камені. Нижня частина цих каменів зовсім чорна і ніби покрита товстим шаром кіптяви. Говорять, що більшість чудес на острові відбувається саме тут.
Знаковою твариною Монастирища можна вважати змію і не тільки тому, що на зміїній скалі можна побачити безліч цих земноводних, що гріються на сонці. Тут і нині мешкає степова гадюка – оберіг та символ плодючості у багатьох народів, у тому числі й слов’ян. Крім того, обриси скель нагадують закам’янілі зміїні силуети.
Легенди розповідають про таємну печеру, в якій нібито сховані скарби: татарські чи козацькі. Але дістати їх неможливо, бо вхід у печеру був прихований на вершині, а вихід був із боку острова, причому виходив під водою. Але нині Інгул обмілів, і місцина навколо острова заросла густими тернами.
Інші легенди датуються XVIII-XIX століттями. Одна з них розповідає, що наприкінці ХVІІІ ст. ці землі належали багатому турку, якого звали Ага Караїн. Син Аги покохав кріпачку Маланку, за що батько вигнав його з дому. Молодята усамітнились на острові. Тут хлопець збудував невелику хатину і пообіцяв уже вагітній дружині устелити її долівку ведмежими шкурами. Ведмеді водились у сусідній балці, яка густо заросла терном. Біля тієї балки зараз село так і зветься — Ведмежа Балка. Якось хлопець переслідував у густих тернах балки пораненого ведмедя, але в поєдинку зі звіром загинув. Маланку із сином пізніше забрав до себе служницею болгарин-орендатор Жематій. Від Аги-старшого до сьогодні залишилась назва одного із його ставків — Агин.
За іншою легендою, місцевий пан Требиновський, щоб утаємничити наслідки свого кохання з дівчиною-покоївкою та прагнучи уникнути сорому перед односельцями, поселив нещасну дівчину в невеликій халупі на цьому острові. Через деякий час вона там народила дитину, яка померла зовсім малою. А жінка-кріпачка так уже і доживала свого віку на острові, як у монастирі. Старожили згадують, що про неї слава на всю округу ходила як про найавторитетнішу ворожку та знахарку.
За козацьких часів місцевість використовувалась як природний форпост "...на милій землі, десь на межі Великого Лугу, у Дикому Степу тече річка, яку характерники назвали Дружина Бога. На середині річки височить скеля – це Велика Мати !!!..."
Клопотання про створення в цій унікальній місцевості ландшафтного заказника загальнодержавного значення було подано ще у 1999 році районним товариством охорони природи.
На території ландшафтного заказника мешкають 9 видів земноводних, 6 рептилій, 43 види птахів та 11 видів ссавців. Серед цікавих тварин орел змієїд, зелена ящірка, що є найбільшою в Україні.
Флора заказника теж є доволі різноманітною, а подекуди й рідкісною: 3 види рослин, занесених до Європейського Червоного Списку, і 8, що входять до переліку Червоної Книги України. В різні пори року ваблять око голонасінник одеський, рябчик російський, сон чорніючий, гвоздика Андржійовського, аринія скельна, льон австрійський, гіацинт блідий, волошка рейнська.
Місце сили і унікальної природи чекає на туристів з добрими помислами.
Дізнатися більше:
Книги
Колотуха О. В. Рекреаційно-туристські ресурси Кіровоградської області: монографія / О. В. Колотуха. – Кропивницький, 2016. – 144 с.
500 чарівних куточків України, які варто відвідати: путівник путівник / уклад. Т. Лагунова, Ю. Кашуба. – Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2007. – 416 с.: іл.
Публікації
Бабанська Н. Монастирище розкриває свої таємниці дітям / Н. Бабанська // Народне слово. – 2011. – 27 жовтня. – С. 20: фото.
Багацький Л. Потрібен туристичний вибух / Л. Багацький // Кіровоградська правда. – 2010. – 23 листопада. – С. 4.
Бондар О. Монастирище надихає співака / О. Бондар // Народне слово. – 2009. – 6 серпня. – С. 7.
Кіровоградщина – центр України: Мандруємо нашою Батьківщиною // Позакласний час. – 2011. – № 6. – С. 79-102.
Костюк О. Кіровоградський стоунхендж / О. Костюк // 21-й канал. – 2008. – 25 вересня. – С. 3.
Кузнецова А. Туда, где найти невозможно... / А. Кузнецова // Украина-Центр. – 2009. – 11 июня. – С. 8.
Левінська Т. Великі відкриття туристів та маленьких дослідників Монастирища / Т. Левінська // Кіровоградська правда. – 2012. – 7 вересня. – С. 12: фото.
Левінська Т. Монастирище – український Стоунхендж / Т. Левінська // Кіровоградська правда. – 2011. – 19 серпня. – С. 9.
Прадавня таїна Монастирища: 20 років незалежності: Кіровоградщина // Урядовий курєр. – 2011. – 19 липня. – С. 8-9.
Слюсаренко В. Кому екскурсію до парку бузку чи бездонного озера? / В. Слюсаренко // Кіровоградська правда. – 2011. – 27 вересня. – С. 7: фото.
Степанова О. Монастырище: там, где сбываются мечты / О. Степанова // Украина-Центр. – 2014. – 17 июля. – С. 23: фото.
Степанова О. Три чуда Кировоградщины / О. Степанова // Украина-Центр. – 2008. – 8 февраля. – С. 5.
100 природних чудес України: Кіровоградщина // Все для вчителя. – 2010. – № 7-9. – С. 123-124.
Таємниця Монастирища // Наше місто. – 2016. – 28 липня. – С. 9: фото. кол.
Туристичними маршрутами Кіровоградщини // Народне слово. – 2011. – 7 липня. – С. 6.
Ресурси Інтернет
Бондар О. Монастирище: місце, яке вміє себе захищати [Електронний ресурс] // Точка доступу: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.03.2017).
Монастирище (заказник, Устинівський район) [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.03.2017).
Урочище Монастирище [Електронний ресурс] // КолоКрай: [веб-сайт]. – Електрон. дані. – Режим доступу: . – Назва з екрана. – (Дата звернення 10.03.2017).
